Рішення № 94391710, 19.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2021Справа № 910/11774/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва" (м. Київ)

про стягнення 64.837,29 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мартьянова Л.В.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва" про стягнення 64.837,29 грн, з яких: 29.229,72 грн основного боргу, 29.229,72 грн пені, 4.539,36 грн інфляційних втрат, 1.838,49 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем грошових коштів за спожиті послуги з централізованого опалення, що зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат, та звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.20. відкрито провадження у справі № 910/11774/20 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

07.09.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

15.09.20. позивачем подано відповідь на відзив.

02.10.20. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.20. постановлено розгляд справи № 910/11774/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.11.20.

12.11.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.12.20.

13.11.20. відповідачем подано додаткові заперечення на відповідь на відзив.

03.12.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.01.21.

Позивачем в судовому засіданні 19.01.21. по розгляду справи по суті підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 19.01.21. по розгляду справи по суті явку свого повноважного представника не забезпечив, подавши 19.01.21. клопотання про відкладення судового засідання.

19.01.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні означеного клопотання відповідача з підстав того, що явка останнього не визнавалась обов`язковою, під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, обома сторонами надані письмові пояснення.

Отже, за висновками суду неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.01.21.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.01.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.14. виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

З 01.07.14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на території Дарницького району у місті Києві згідно з переліком, затвердженим Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, до якого відноситься, зокрема, будинок № 28 по вулиці Поліська у місті Києві.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 33 від 30.01.15. за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" з 30.01.2015 року закріплено на праві господарського відання об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з додатком до цього розпорядження, зокрема, нежитлове приміщення загальною площею 51,8 кв.м в будинку № 28 по вулиці Поліська у місті Києві.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик (№ 111(4511) від 06.08.14.) розміщено повідомлення із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси.

Однак, між сторонами відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення укладено не було.

Обґрунтовуючи подану позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" посилалося на те, що у період з жовтня 2015 року по травень 2020 року включно позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення вільних площ нежитлового приміщення (51,8 кв.м) у місті Києві на вулиці Поліська,28 загальною вартістю 29.229,72 грн. Проте, незважаючи на відсутність з боку відповідача претензій щодо якості отриманих послуг та повідомлень про відмову від їх отримання, вартість наданих позивачем Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду сплачена не була.

Листом № ДЕЗ-1508/1 від 10.06.20. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату наявної у Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" заборгованості з оплати фактично наданих останньому з жовтня 2015 року по травень 2020 року послуг з централізованого опалення.

Проте, означена вимога була залишена відповідачем без задоволення, заборгованість з оплати послуг централізованого опалення у добровільному порядку не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За умовами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживачем відповідно до вказаної статті цього Закону є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Аналогічні за змістом положення містяться у Законі України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (у чинній редакції).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За змістом статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (як в редакції Закону № 1875-IV, так і відповідно до Закону № 2189-VIII в чинній редакції) комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв

За умовами частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII у чинній редакції.

Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання наведених законодавчих приписів позивачем було вчинено дії та здійснено заходи, направлені на укладання, зокрема, з відповідачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: місто Київ, вулиця Поліська, 28, що підтверджується, зокрема, розміщеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик повідомленням із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси.

Крім того, судом встановлено, що 01.05.15. між сторонами у справі було укладено Договір про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності № 35, за умовами якого відповідач зобов`язався забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі, при наданні виконавцем (позивачем) послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг.

Відповідно до пункту 2.4.23 цього правочину балансоутримувач (відповідач) зобов`язаний укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового будинку, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).

Судом встановлено, що виконання вищенаведених обов`язків відповідачем не здійснено та не укладено з позивачем відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: місто Київ, вулиця Поліська,28 (зокрема, на 51,8 кв.м).

Так, відповідно до матеріалів справи (що не заперечувалося сторонами під час її розгляду) договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем у заявлений період (з жовтня 2015 року по травень 2020 року) не існувало.

Разом із тим, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку про те, що у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Вищенаведеним спростовуються заперечення відповідача про те, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" не є споживачем послуг у нежитловому приміщенні по вулиці Поліська,28 (площею 51,8 кв.м), а також про те, що не укладення між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є підставою для відмови у позові.

У той же час відповідно до матеріалів справи позивач у період з жовтня 2015 року по травень 2020 року включно надав відповідачу за адресою: місто Київ, вулиця Поліська,28, послуги з централізованого опалення, що підтверджується, зокрема, копіями відомостей показників будинкового лічильника, копією акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача (встановлених у будинку № 28 по вулиці Поліській місті Києві), актами про готовність приладів обліку теплової енергії до опалювального сезону (опалювального періоду).

Фактичне отримання відповідачем послуг з опалення, що надавалися позивачем безперервно, в межах відповідних опалювальних періодів в будинку за адресою: місто Київ, вулиця Поліська,28, додатково підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення та відключення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року редакції) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року редакції) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила), чинними протягом усього спірного у даній справі періоду.

Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Позивачем надано розрахунок фактичного споживання теплової енергії за особовим рахунком № 440102/1юр, відповідно до якого вартість спожитих відповідачем послуг з централізованого опалення за спірний період становить 29.229,72 грн.

Судом враховано, що нарахування позивачем наведеної суми боргу здійснювалось, виходячи з обсягів спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії та тарифів на теплову енергію, установлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у відповідні періоди.

Також суд відзначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Таким чином, визначений обсяг спожитої теплової енергії у будинку за адресою: місто Київ, вулиця Поліська, 28, включає також обсяги теплової енергії на опалення нежитлового приміщення площею 51,8 кв.м.

Отже, розподіл визначеного загального обсягу теплової енергії між споживачами здійснювався пропорційно до площі споживачів, що узгоджується з нормами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Водночас суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності актів про надання послуг або інших первинних документів, оскільки відсутність у певної особи таких документів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку з оплати спожитих послуг та не є визначальними для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань.

Разом із тим, доказів сплати вказаної заборгованості в сумі 29.229,72 грн, а також доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку цього боргу, відповідачем не надано, у той час як вартість отриманих послуг з централізованого опалення та механізм її розрахунку відповідач не заперечував.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" не є власником чи орендарем нежитлового приміщення по вулиці Поліській, 28 у місті Києві.

У той же час, вказана обставина не свідчить про невірне визначення позивачем особи відповідача у даній справі, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, нежитлове приміщення по вулиці Поліській, 28 у місті Києві перебуває на балансовому обліку та знаходиться у відповідача на праві господарського відання.

Згідно з пунктом 1.1 Статуту відповідача Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Засновником і власником Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

За приписами частин 1, 3 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (частина 1 статті 78 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 395 Цивільного кодексу України передбачено, що окрім речових прав, зазначених у частині 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Таким чином, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

За нормами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Отже, наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання спірного нежитлового приміщення у будинку № 28 по вул. Поліська у місті Києві не звільняє останнього від утримання такого майна.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, з урахуванням наведених норм права, що регламентують поняття власності, господарського відання та оперативного управління, визначення поняття відповідач, цілком правомірним та обґрунтованим є зазначення відповідачем у цій справі особи, в господарське відання якої (тобто, володіння, користування і розпорядження, зі всіма наслідками відповідальності за таке майно) було передане нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Поліська, 28, заборгованість за надання житлово-комунальних послуг до якого є предметом спору в даній справі.

За таких обставин, відповідні заперечення відповідача проти позову визнаються судом необґрунтованими.

Доводи відповідача про те, у розмірі вартості послуг з утримання будинків і прибудинкових територій з початку обслуговування Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" будинку № 28 на вулиці Поліській у місті Києві відсутнє нарахування та витрати за опалення вільних нежитлових площ, у той час як відповідач не отримує від Київської міської державної адміністрації (як співвласника спільного майна багатоквартирних будинків) коштів на опалення вільних нежитлових площ, також оцінюються судом критично, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Статуту відповідача Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку. Предметом діяльності відповідача, зокрема, є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.

Водночас згідно з пунктами 3.1, 3.3 Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" останнє є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки.

Підприємство самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством України. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу, до сфери управління якого віднесене Підприємство, а власник та орган, до сфери управління якого віднесене Підприємство, не несуть відповідальність за зобов`язаннями Підприємства.

Отже, оскільки спірне приміщення не перебуває в оренді та знаходиться в господарському віданні відповідача, на якого Статутом покладено обов`язок утримання майна, то останній зобов`язаний відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг на утримання та збереження цього приміщення.

Інші заперечення відповідача проти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та спростовуються її матеріалами.

Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг з централізованого опалення настав, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення перед позивачем спірної заборгованості у розмірі 29.229,72 грн, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг, позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" 4.539,36 грн інфляційних втрат, 1.838,49 грн 3% річних.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату коштів за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд вважає їх таким, що відповідає положенням чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 4.539,36 грн інфляційних втрат, 1.838,49 грн 3% річних задовольняються судом повністю.

Також у зв`язку із простроченням оплати фактично спожитої відповідачем теплової енергії протягом спірного періоду, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 29.229,72 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги про стягнення з відповідача нарахованої суми пені, позивач посилався на положення Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Законом України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги. Однак, положення зазначеного Закону застосовуються лише до суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору.

За вказаних вище обставин, приписи Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки означене нежитлове приміщення не перебуває у відповідача на праві власності та не використовується на підставі договору оренди.

Оскільки між сторонами договір не укладався та позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості за фактично спожиті відповідачем послуги з централізованого опалення, а також враховуючи відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", на який посилається позивач в обґрунтування позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заявленої суми пені в розмірі 29.229,72 грн, та відмовляє в позові в цій частині.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу за надані позивачем послуги.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки з оплати послуг централізованого опалення протягом спірного періоду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 148А, ідентифікаційний код 39604270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, ідентифікаційний код 37739041) 29.229 (двадцять дев`ять тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 72 коп. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, 4.539 (чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн 36 коп. інфляційних втрат, 1.838 (одну тису вісімсот тридцять вісім) грн 49 коп. 3% річних, 1.154 (одну тисячу сто п`ятдесят чотири) грн 38 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 26.01.21.

Суддя Т.М. Ващенко