Рішення № 94391688, 25.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021Справа № 910/17715/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ЛІДЕР"

про стягнення 79 500,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Лідер» про стягнення 79500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань зі сплати коштів за Договором № ПВЛ00287 від 08.01.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 79500,00 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/17715/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи, а отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

23.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому містилося клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 910/17715/20 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено.

28.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про виправлення описки у відзиві.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Лідер" (замовник-експедитор; відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" (виконавець або експедитор; позивач) укладено договір № ПВЛ00287 (далі - Договір), відповідно до п. 1.2 якого виконавець бере на себе зобов`язання доставити ввірений йому замовником-експедитором вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а замовник-експедитор зобов`язується сплатити встановлену за перевезення плату.

В рамках цього договору виконавець діє від власного імені, а замовник-експедитор діє від власного імені або від імені та за дорученням третіх осіб (п. 2.1 Договору).

Положеннями пункту 2.2 Договору визначено, що конкретні умови по кожному окремому замовленню встановлюються сторонами в заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Факт надання послуг за цим договором оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг. Разом з актом, не пізніше 5 календарних днів після виконання перевезення виконавець передає замовнику-експедитору комплект документів, що підтверджують перевезення, підписаний обома сторонами: копія товарно-транспортної накладної (ТТН) з відповідними відмітками про одержання вантажу, рахунок-фактура, податкова накладна (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір оплати за перевезення вантажів та інші операції за цим договором визначається та підтверджується у заявці на перевезення. Ціни за цим договором встановлені в гривнях.

Замовник-експедитор сплачує виконавцю, за перевезення протягом 30 календарних днів, після надання належним чином оформленого пакету документів: товарно-транспортної накладної (ТТН) з відповідними відмітками про одержання вантажу без застережень, оригіналу рахунку-фактури, податкової накладної, акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.2 Договору).

Пунктом 8.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли до спливу дії договору.

На виконання умов Договору позивач здійснив перевезення вантажу відповідно до договорів-замовлення № ТЕ000005120 від 20.11.2019, № ТЕ000005370 від 05.12.2019, № ТЕ000005381 від 05.12.2019, № ТЕ000005867 від 25.12.2019, № ТЕ000000963 від 20.03.2020, № ТЕ000001131 від 26.03.2020, № ТЕ000005395 від 07.12.2019, № ТЕ000001078 від 22.03.2020, № ТЕ000005263 від 26.11.2019.

За Договором-замовленням № ТЕ000005120 від 20.11.2019 автомобілем МАН НОМЕР_1 / НОМЕР_2 здійснено перевезення вантажу за маршрутами: м. Городок - с. Білогородка, с. Софіївська Борщагівка - смт Велика Димерка - с. Квітневе, що підтверджується ТТН №2011003 від 20.11.2019, ТТН №2011005 від 20.11.2019, ТТН №2011007 від 20.11. 2019; Актом надання послуг № 3467 від 21 листопада 2019 року на суму 10 000,00 грн з ПДВ.

За Договором-замовленням № ТЕ000005370 від 05.12.2019 автомобілем МАН НОМЕР_3 / НОМЕР_4 здійснено перевезення вантажу за маршрутом: м. Золотоноша - с/рада Нерубайська, що підтверджується ТТН № 45250 від 06.12.2019, ТТН № 45247 від 06.12.2019, Актом надання послуг №3557 від 06 грудня 2019 року на суму 5 000,00 грн. з ПДВ.

За Договором-замовленням № ТЕ000005381 від 05.12.2019 автомобілем МАН НОМЕР_3 / НОМЕР_4 здійснено перевезення вантажу за маршрутом: м. Черкаси - с/рада Нерубайська, що підтверджується ТТН № 1020161 від 05.12.2019, ТТН № 1020162 від 05.12.2019, ТТН № 1020163 від 05.12.2019, ТТН № 1020164 від 05.12.2019, ТТН № 1020165 від 05.12.2019, ТТН № 1020166 від 05.12.2019, ТТН № 1020167 від 05.12.2019, ТТН № 1020168 від 05.12.2019, ТТН № 1020169 від 05.12.2019, ТТН № 1020170 від 05.12.2019, ТТН № 1020171 від 05.12.2019, ТТН № 1020172 від 05.12.2019, ТТН № 1020173 від 05.12.2019, ТТН № 1020174 від 05.12.2019, Актом надання послуг №3558 від 06 грудня 2019 року на суму 3 500,00 грн. з ПДВ.

За Договором-замовленням № ТЕ000005867 від 25.12.2019 здійснено перевезення вантажу за маршрутом: м. Бориспіль - м. Львів, що підтверджується ТТН № 11375 від 26.12.2019р., Актом надання послуг №3689 від 26 грудня 2019 року на суму 8 800,00 грн. з ПДВ.

За Договором-замовленням № ТЕ000000963 від 20.03.2020 здійснено перевезення вантажу за маршрутом: с. Копилів - с/рада Нерубальска, що підтверджується ТТН № 7548056-0022 від 20.03.2020, Актом надання послуг №276 від 21 березня 2020 року на суму 10 500,00 грн. з ПДВ.

За Договором-замовленням № ТЕ000001131 від 26.03.2020 здійснено перевезення вантажу за маршрутом: м. Вільногірськ - м. Одеса, що підтверджується ТТН № 0001162 від 26.03.2020, Актом наданих послуг № 278 від 28 березня 2020 року на суму 12 000,00 грн. з ПДВ.

За Договором-замовленням № ТЕ000005395 від 07.12.2019 здійснено перевезення вантажу за маршрутом: м. Львів - м. Городок- м. Житомир, що підтверджується ТТН № РЩ0126048/12390 від 07.12.2019, ТТН № РЩ0126048/РЩ000472193 від 07.12.2019, ТТН №РЩ0126048/РЩ000472389, Актом наданих послуг № 3572 від 08 грудня 2019 року на суму 9 500,00 грн. з ПДВ.

За Договором-замовленням № ТЕ000001078 від 22.03.2020 здійснено перевезення вантажу за маршрутом перевезення: с. Котляри - м. Бровари, що підтверджується ТТН № РСХ20 09111 від 22.03.2020, Актом наданих послуг № 277 від 22 березня 2020 року на суму 6 200,00 грн. з ПДВ.

За Договором-замовленням № ТЕ000005263 від 26.11.2019 здійснено перевезення вантажу за маршрутом перевезення: с. Шабо - м. Дніпро, що підтверджується ТТН № Ш-00023453 від 26.11.2019, ТТН № Ш-00023450 від 26.11.2019, ТТН № Ш-00023451 від 26.11.2019, ТТН № Ш-00023523 від 26.11.2019, ТТН № Ш-00023525 від 26.11.2019, Актом наданих послуг № 3496 від 27 листопада 2019 року на суму 14 000,00 грн. з ПДВ.

Загальна вартість послуг щодо перевезення вантажів за вказаними замовленнями склала 79500,00 грн.

Відтак, відносини, що виникли між позивачем та відповідачем за правовою природою є відносинами, пов`язаними з перевезенням вантажу.

Як передбачено ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з приписами ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Як зазначає позивач, 17.06.2020 він направив на адресу відповідача пакет документів, визначених умовами Договору, зокрема, товаро-транспортні накладні з відповідними відмітками про одержання вантажу, рахунки-фактури, акти приймання-передачі наданих послуг та податкові накладні. Вказане відправлення отримане відповідачем 18.06.2020.

19.08.2020 позивачем повторно направлено на адресу відповідача зазначений пакет документів, який отримано останнім 28.08.2020 (докази відправки наявні в матеріалах справи).

Разом з тим, як зазначає позивач, акти приймання-передачі наданих послуг всупереч п. 4.2 Договору з боку відповідача підписані не були.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати коштів за Договором № ПВЛ00287 від 08.01.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 79500,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 08.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Лідер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" укладено договір № ПВЛ00287, відповідно до п. 1.2 якого виконавець бере на себе зобов`язання доставити ввірений йому замовником-експедитором вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а замовник-експедитор зобов`язується сплатити встановлену за перевезення плату.

Положеннями пункту 2.2 Договору визначено, що конкретні умови по кожному окремому замовленню встановлюються сторонами в заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив перевезення вантажу відповідно до договорів-замовлення № ТЕ000005120 від 20.11.2019, № ТЕ000005370 від 05.12.2019, № ТЕ000005381 від 05.12.2019, № ТЕ000005867 від 25.12.2019, № ТЕ000000963 від 20.03.2020, № ТЕ000001131 від 26.03.2020, № ТЕ000005395 від 07.12.2019, № ТЕ000001078 від 22.03.2020, № ТЕ000005263 від 26.11.2019. Загальна вартість послуг щодо перевезення вантажів за вказаними замовленнями склала 79500,00 грн.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що факт надання послуг за цим договором оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг. Разом з актом, не пізніше 5 календарних днів після виконання перевезення виконавець передає замовнику-експедитору комплект документів, що підтверджують перевезення, підписаний обома сторонами: копія товарно-транспортної накладної (ТТН) з відповідними відмітками про одержання вантажу, рахунок-фактура, податкова накладна.

Так, матеріали справи містять докази здійснення позивачем перевезення вантажу, визначеного договорами-замовленнями, разом з тим, наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі наданих транспортних послуг з боку замовника (відповідача) підписані не були, однак, факт надання позивачем таких послуг та їх вартість відповідачем не заперечується.

З доказів, наданих позивачем вбачається, що оригінали товаросупровідних документів з відміткою про доставку вантажу, які направлені 19.08.2020 отримані відповідачем 28.08.2020, що підтверджується накладною № 0311518393710, фіскальним чеком, описом вкладення у лист.

Так, власне, відповідачем не було спростовано факту отримання оригіналів документів; вказаний факт відповідачем не заперечувався. Разом з тим, відповідачем не надано доказів оплати вартості послуг з перевезення вантажу у розмірі 79500,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, станом на дату звернення позивачем до суду та розгляду спору судом, відповідачем не сплачено вартість перевезення вантажу, строк сплати якої є таким, що настав, сума заборгованості становить 79500,00 грн, доказів протилежного, а саме доказів сплати вказаної суми коштів сторонами не надано.

Відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача за договором № ПВЛ00287 від 08.01.2019 у розмірі 79500,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 79500,00 грн є обґрунтованими.

Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, у зв`язку з чим він просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Положеннями статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник-експедитор сплачує виконавцю, за перевезення протягом 30 календарних днів, після надання належним чином оформленого пакету документів: товарно-транспортної накладної (ТТН) з відповідними відмітками про одержання вантажу без застережень, оригіналу рахунку-фактури, податкової накладної, акту приймання-передачі наданих послуг.

Так, відповідач стверджує, що позивач знав про порушення свого права на отримання своєчасної оплати за договорами-замовленнями ще в листопаді 2019 року - квітні 2020 року, відтак, позивачем пропущено строк звернення до суду по всім вищезазначеним договорам-замовленням, оскільки, позивач звернувся до суду в листопаді 2020 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Обґрунтовуючи заяву, відповідач зазначає, що у відносинах з позивачем він виступав експедитором та всі документи, передбачені п. 4.2 Договору після отримання від позивача надсилав безпосереднім замовникам перевезень, що відповідно до умов укладених між відповідачем та замовниками договорів слугувало підставою для здійснення оплати. Тому, враховуючи дати здійснення замовниками оплати за надані послуги з перевезення вантажів, відповідач стверджує, що всі необхідні документи надавалися позивачем відразу після закінчення перевезення.

Однак, суд зазначає, що твердження відповідача щодо отримання передбаченого п. 4.2 Договору пакету документів в інший період, ніж зазначений у позові позивачем є необґрунтованим, оскільки, відповідачем не надано доказів, які б безпосередньо вказували на дату отримання ним таких документів.

Поряд з цим, доводи відповідача щодо періоду здійснення замовниками оплати за послуги з перевезення вантажів не є беззаперечним підтвердженням факту отримання відповідачем від позивача повного пакету документів у вказані відповідачем періоди, оскільки, позивач не є стороною договорів, укладених між відповідачем та замовниками, умови даних договорів не встановлюють зобов`язань для позивача, а принцип свободи договору не виключає можливості внесення змін до умов вказаних договорів та досягнення між сторонами додаткових домовленостей, зокрема, щодо порядку та періоду оплати, здійснення передоплати та інше.

На противагу цьому, позивачем надано суду належні докази (копії накладної № 0311518393710, фіскального чеку, опису вкладення у лист), які підтверджують факт здійснення відправки відповідачу та отримання ним 28.08.2020 повного пакету документів, передбаченого п. 4.2 Договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № ПВЛ00287 від 08.01.2019 в межах встановлених ст. 315 Господарського кодексу України строків, а, отже, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Лідер» (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 903; ідентифікаційний код: 37931905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» (43006, м. Луцьк, вул. Лідавська, 2; ідентифікаційний код: 33834628) грошові кошти у розмірі 79500 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева