Рішення № 94391660, 25.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 м. КиївСправа № 910/17863/20

За позовом: КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО";

до: ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ПЕРШИЙ БУДИНОК";

про: стягнення 15.252,85 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ПЕРШИЙ БУДИНОК" (далі - відповідач) про стягнення 15.252,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між останнім та публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.06.2000 № 1310401, заборгованість за яким (до 01.05.2018) була відступлена позивачу за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15.252,85 грн., з яких: 13.420,49 грн. - основна заборгованість, 772,14 грн. - 3 % річних та 1.060,22 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17863/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: втрати чинності договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.06.2000 № 1310401 з 01.07.2015; частково невірно здійснених розрахунків у зв`язку з визнанням нечинною постанови НКРЕКП від 03.03.2015 № 613; відсутність належних доказів наявності боргу; частина вимог вже були предметом розгляду у господарському суді та були залишені без розгляду.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про: підтвердження відповідачем наявної заборгованості за договором постачання; припинення договору постачання не звільняє споживача від оплати заборгованості; постанова НКРЕКП від 03.03.2015 № 613 станом на здійснення нарахувань була чинною; залишення позову без розгляду не позбавляє права позивача на звернення до суду з такими вимогами повторно.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив про те, що: останнім заборгованість заперечується; частина нарахувань здійснені на підставі постанови НКРЕКП, яка є нечинною; відсутність звернення до позивача з вимогою про проведення розрахунку.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між відповідачем, як споживачем, та публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО", як постачальником, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.06.2000 № 1310401 (далі - Договір постачання), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов`язується отримати та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (п. 1 Договору).

Пунктом 4.9 Договору визначено, що припинення дії Договору не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Положеннями пункту 9 додатку № 2 до Договору постачання передбачено, що відповідач сплачує вартість теплової енергії щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідачем не здійснено повного розрахунок перед постачальником за Договором постачання в період з березня 2015 по жовтень 2018, що призвело до виникнення у відповідача перед постачальником заборгованості в сумі 13.420,49 грн. Вказана фактична обставина підтверджується довідкою про стан розрахунків до 01.05.2018, актом звірки розрахунків за теплову енергію.

Між позивачем, як новим кредитором, та публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО", як кредитором, укладено договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18, відповідно до предмету якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497.554.936,91 грн. станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до укладення цього договору та коригувань платежів.

Додатком № 1 до вказаного вище договору визначено Договір постачання та суму заборгованості в розмірі 13.420,49 грн.

Враховуючи викладені обставини позивач звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15.252,85 грн., з яких: 13.420,49 грн. - основна заборгованість, 772,14 грн. - 3 % річних та 1.060,22 грн. - інфляційні втрати.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем заборгованості в сумі 13.420,49 грн. в період з березня 2015 по жовтень 2018 сторонами спору до суду не подано. При цьому, положеннями пункту 8 додатку № 2 до Договору постачання визначено, зокрема, щомісячний обов`язок відповідача з 12 по 15 числа отримувати оформлені постачальником платіжні вимоги-доручення, на суму загальної вартості теплової енергії поточного місяця.

З урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 13.420,49 грн. підлягає задоволенню повністю.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 772,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 1.060,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені в поданих до суду заявах судом відхилені з огляду на наступне:

- припинення договору постачання не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію (п. 4.9 Договору постачання);

- постанова НКРЕКП від 03.03.2015 № 613 станом на здійснення нарахувань була чинною;

- залишення позову без розгляду не позбавляє права позивача на звернення до суду з такими вимогами повторно;

- положеннями пункту 8 додатку № 2 до Договору постачання передбачено обов`язок відповідача, зокрема, щомісячно з 12 по 15 числа отримувати оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ПЕРШИЙ БУДИНОК" (Україна, 02140, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГМИРІ БОРИСА, будинок 5, ідентифікаційний код: 24363115) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код: 40538421) основну заборгованість в сумі 13.420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 49 коп., 3 % річних в сумі 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 14 коп., інфляційні втрати в сумі 1.060 (одна тисяча шістдесят) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.102 (дві тисячі сто дві) 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Вказані строки встановлені з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя С.В. Балац