Рішення № 94391510, 20.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021Справа № 910/12372/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г) до проПриватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА» (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 13, квартира 22) дострокове розірвання договору з оцінки об`єкта приватизації

Представники:

від Позивача: Васильєва Т.С. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА» (надалі також - «Відповідач») про дострокове розірвання договору з оцінки об`єкта приватизації.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для розірвання Договору про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Приватним підприємством "ТОМАС & СІМОНОВА".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 року в задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочку сплати судового збору за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Приватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА» про дострокове розірвання договору з оцінки об`єкта приватизації по справі №910/12372/20 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 року позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Приватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА» про дострокове розірвання договору з оцінки об`єкта приватизації залишено без руху. Надано Заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

04.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву надійшло клопотання про продовження строку усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 року задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про продовження строку усунення недоліків, встановлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 року по справі №910/12372/20, до 30.09.2020 року.

30.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року відкрито провадження у справі №910/12372/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.10.2020 року.

26.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Підготовче судове засідання, призначене 28.10.2020 року, не відбулось з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 року призначено підготовче судове засідання на 18.11.2020 року.

09.11.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче судове засідання 18.11.2020 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Відповідачу строк до 7 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 02.12.2020 року.

Підготовче судове засідання, призначене 02.12.2020 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чинчи О.В. на лікарняному.

09.12.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче судове засідання на 23.12.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року заперечення Приватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА» від 09.12.2020 року по справі №910/12372/20 повернуто Заявнику без розгляду.

21.12.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

В підготовче судове засідання 23.12.2020 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 року заперечення Приватного підприємства "ТОМАС & СІМОНОВА" на відповідь на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву по справі №910/12372/20 повернуто Заявнику без розгляду.

18.01.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20 січня 2021 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА» є 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 13, квартира 22.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/12372/20 направлялись на адресу Приватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Що стосується Клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням на території України посиленого режиму карантину на підставі постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, задоволенню не підлягає, оскільки вказана причина не може бути визнана судом поважною, так як обмежувальні протиепідемічні заходи не стосуються діяльності судових органів України.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

В судовому засіданні 20 січня 2021 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

24.03.2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Замовник) та Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА» (Суб`єкт оціночної діяльності) було укладено Договір про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д, відповідно до умов якого Суб`єкт оціночної діяльності за завданням Замовника надає послуги з незалежної оцінки об`єкта малої приватизації державної власності - окремого майна - нежитлових приміщень загальною площею 969,5 кв.м окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх. (а.с.11-12)

Суб`єкт оціночної діяльності зобов`язаний надати послуги з оцінки Об`єкта оцінки на дату оцінки 31.01.2020. (п.4.1 Договору)

У п.4.2 Договору зазначено, що надання послуг з оцінки Об`єкта оцінки здійснюється в два етапи:

перший етап - складання звіту про оцінку Об`єкта оцінки. Строк надання послуг з оцінки Об`єкта оцінки - 15 (п`ятнадцять) календарних днів від дати підписання цього Договору.

другий етап - доопрацювання звіту про оцінку Об`єкта оцінки з метою приведення його у відповідність із Методикою оцінки, національними стандартами оцінки та іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна у строк, що не перевищує 15 календарних днів, у разі: виявлення Замовником невідповідності звіту про оцінку Об`єкта оцінки нормативно - правовим актам; виявлення під час рецензування недоліків у звіті про оцінку об`єкта оцінки.

Загальна вартість надання послуг з оцінки об`єкта оцінки становить 6700 грн. (п.5.1 Договору)

Згідно з п.6.2 Договору Суб`єкт оціночної діяльності зобов`язаний своєчасно надавати послуги з оцінки Об`єкта оцінки відповідно до абзацу другого пункту 4.2 розділу 4 Договору та в разі потреби своєчасно доопрацювати звіт про оцінку Об`єкта оцінки відповідно до абзацу другому пункту 4.2 розділу 4 Договору.

Відповідно до п.6.3 Договору Суб`єкт оціночної діяльності зобов`язаний доводити правильність оцінки (її достовірність та об`єктивність). Одночасно з виконанням звіту про оцінку Об`єкта оцінки Суб`єкт оціночної діяльності забезпечує надання рецензії на звіт, виконаної Експертною Радою Саморегулівної організації оцінювачів.

Пунктом 6.10 Договору передбачено, що Суб`єкт оціночної діяльності зобов`язаний скласти Звіт про оцінку Об`єкта оцінки та висновок про його вартість відповідно до вимог Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10,09.2003 № 1440. із застосуванням офіційно-ділового стилю. Мова Звіту про оцінку Об`єкта оцінки та висновок про його вартість повинна відповідати сучасним правописним нормам.

Відповідно до п.7.1 Договору після завершення надання послуг з оцінки у строк, передбачений абзацом другим пункту 4.2 розділу 4 Договору, Суб`єкт оціночної діяльності передає Замовнику звіт про оцінку Об`єкта оцінки у двох примірниках та висновок про його вартість у трьох примірниках, що оформлені в установленому порядку. Суб`єкт оціночної діяльності на вимогу Замовника зобов`язаний надати роз`яснення щодо звіту про оцінку Об`єкта оцінки. У разі потреби Суб`єкт оціночної діяльності доопрацьовує звіт про оцінку Об`єкта оцінки з метою приведення його у відповідність із нормативно-правовими актами. Строк доопрацювання Суб`єктом оціночної діяльності звіту про оцінку Об`єкта оцінки узгоджується із Замовником. Доопрацювання звіту про оцінку Об`єкта оцінки відбувається в строк, передбачений абзацом третім пункту 4.2 розділу 4 Договору.

Згідно з п.7.2 Договору одночасно з передачею звіту про оцінку Об`єкта оцінки Суб`єкт оціночної діяльності передає Замовнику всю інформацію щодо Об`єкта оцінки, яку було зібрано ним у процесі надання послуг з оцінки Об`єкта оцінки, та проект акта приймання-передачі послуг з оцінки Об`єкта оцінки.

У п.7.3 Договору зазначено, що Замовник забезпечує рецензування звіту про оцінку Об`єкта оцінки. Відповідно до доручення ФДМУ №К/4 від 20.01.2020 рецензування звіту здійснює рецензент, що працює в центральному апараті Фонду державного майна України. Висновок про вартість Об`єкта оцінки підлягає затвердженню відповідно до вимог Методики оцінки, якщо за результатами рецензування такий звіт кваліфікується за категорією, ознаки якої зазначені в абзаці другому або третьому пункту 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440. Наявність такої рецензії та затвердженого висновку про вартість Об`єкта оцінки є підставою для підготовки та підписання акта приймання-передачі послуг з оцінки Об`єкта оцінки.

Датою завершення надання послуг з оцінки Об`єкта оцінки є дата підписання акта приймання-передачі послуг з оцінки Об`єкта оцінки. (п.7.6 Договору)

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, але не пізніше ніж до 31.12.2020 року. (розділ 10 Договору)

Листом №05-20 від 20.05.2020 року Приватне підприємство «ТОМАС & СІМОНОВА» направило на адресу Позивача звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т. (а.с.13)

Листом №30-09/4168 від 27.05.2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву направило на адресу Фонду державного майна України на рецензування звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, виконаний Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА». (а.с.14)

Фонд державного майна України листом №10-58-12914 від 30.06.2020 року направив на адресу Позивача рецензію на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т. (а.с.15)

Згідно з рецензію на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, складеною Сторожуком Віктором Анатолійовичем, звіт класифікується за ознакою абзацу п`ятого пункту 67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. (а.с.16-18)

Листом №30-09/5469 від 03.07.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача договір про припинення договору про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року у 3 примірниках. (а.с.19-23)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, виконаний Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА», є таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний, що визначено рецензію на звіт. За таких підстав, просить Суд розірвати Договір про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА».

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що рецензія на звіт є помилковою та досить упередженою, оскільки якість виконаної роботи та можливість використання звіту підтверджено екзаменаційною комісією ФДМ України, ГО «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів», ГО «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки». Крім того, Сторожук В.А., який проводив рецензування на звіт, не має досвіду практичної роботи з оцінки майна, а отже проведена ним рецензія є недійсною та неналежним доказом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №05-20 від 20.05.2020 року Приватне підприємство «ТОМАС & СІМОНОВА» направило на адресу Позивача звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т. (а.с.13)

Відповідно до п.7.1 Договору після завершення надання послуг з оцінки у строк, передбачений абзацом другим пункту 4.2 розділу 4 Договору, Суб`єкт оціночної діяльності передає Замовнику звіт про оцінку Об`єкта оцінки у двох примірниках та висновок про його вартість у трьох примірниках, що оформлені в установленому порядку. Суб`єкт оціночної діяльності на вимогу Замовника зобов`язаний надати роз`яснення щодо звіту про оцінку Об`єкта оцінки. У разі потреби Суб`єкт оціночної діяльності доопрацьовує звіт про оцінку Об`єкта оцінки з метою приведення його у відповідність із нормативно-правовими актами. Строк доопрацювання Суб`єктом оціночної діяльності звіту про оцінку Об`єкта оцінки узгоджується із Замовником. Доопрацювання звіту про оцінку Об`єкта оцінки відбувається в строк, передбачений абзацом третім пункту 4.2 розділу 4 Договору.

У п.7.3 Договору зазначено, що Замовник забезпечує рецензування звіту про оцінку Об`єкта оцінки. Відповідно до доручення ФДМУ №К/4 від 20.01.2020 рецензування звіту здійснює рецензент, що працює в центральному апараті Фонду державного майна України. Висновок про вартість Об`єкта оцінки підлягає затвердженню відповідно до вимог Методики оцінки, якщо за результатами рецензування такий звіт кваліфікується за категорією, ознаки якої зазначені в абзаці другому або третьому пункту 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440. Наявність такої рецензії та затвердженого висновку про вартість Об`єкта оцінки є підставою для підготовки та підписання акта приймання-передачі послуг з оцінки Об`єкта оцінки.

Листом №30-09/4168 від 27.05.2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву направило на адресу Фонду державного майна України на рецензування звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, виконаний Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА». (а.с.14)

Фонд державного майна України листом №10-58-12914 від 30.06.2020 року направив на адресу Позивача рецензію на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т. (а.с.15)

Згідно з рецензію на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, складеною Сторожуком Віктором Анатолійовичем, звіт класифікується за ознакою абзацу п`ятого пункту 67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. (а.с.16-18)

Листом №30-09/5469 від 03.07.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача договір про припинення договору про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року у 3 примірниках. (а.с.19-23)

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що рецензія на звіт є помилковою та досить упередженою, оскільки якість виконаної роботи та можливість використання звіту підтверджено екзаменаційною комісією ФДМ України, ГО «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів», ГО «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки».

Як вбачається з протоколу засідання Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України №123 від 24.09.2020 року, за результатами рецензування встановлено, що звіти про оцінку класифікуються за ознакою абзацу 4 п.67 Національного стандарту №1 як такі, що не повною мірою відповідають вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, і мають значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але можуть використовуватись з метою, визначеною у звітах, після виправлення значних недоліків. Прийнято рішення надати методичні рекомендації оцінювачу Сімоновій Л.М. для застосування їх в процесі оцінки і професійної оціночної діяльності в подальшому. (а.с.71-80)

За висновком Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» №51-ЕР від 22.07.2020 року, пункт 67 НСО-1 не передбачає рецензування звіту по оцінці об`єкта, по якому неможливо визначити найбільш ефективне використання, зокрема, виходячи з принципу юридичної дозволеності внаслідок невизначеності прав на земельну ділянку, на якій розташований зруйнований будинок. (а.с.81-84)

Згідно з рецензією на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, складеною Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки від 17.08.2020 року, відповідно до п. 67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» Звіт про незалежну оцінку майна нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні загальною площею 969,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 34, літера Т, що рецензується, класифікується за такою ознакою: «Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті, після виправлення зазначених недоліків». (а.с.85-88)

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що рецензією на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, складеною Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки від 17.08.2020 року, а також на засіданні Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України №123 від 24.09.2020 року підтверджено факт невідповідності звіту про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, виконаного Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА», вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а також наявності значних недоліків, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виправлення Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА» виявлених недоліків у звіті про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т відповідно до п.7.1 Договору про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року.

Більше того, Суд зазначає, що наказом Фонду держаного майна України №1630 від 08.10.2020 року анульовано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 05.04.2019 року №274/19, виданий Фондом державного майна України Приватному підприємству «ТОМАС & СІМОНОВА». (а.с.122)

Що стосується заперечень Відповідача в частині того, що Сторожук В.А., який проводив рецензування на звіт, не має досвіду практичної роботи з оцінки майна, а отже проведена ним рецензія є недійсною та неналежним доказом, Суд зазначає.

У п.7.3 Договору зазначено, що Замовник забезпечує рецензування звіту про оцінку Об`єкта оцінки. Відповідно до доручення ФДМУ №К/4 від 20.01.2020 рецензування звіту здійснює рецензент, що працює в центральному апараті Фонду державного майна України.

У рецензії на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, зазначено, що рецензент - Сторожук Віктор Анатолійович, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №МФ №6104 від 07.06.2008 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача №МФ №6738-ПК від 14.04.2020 р., свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності №8193 від 20.40.2010 р., строк практичної діяльності з оцінки майна понад 10 років, установа, де працює рецензент ЦА ФДМУ.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону. (ч.1 ст. 6 Закону України)

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затверджене Наказом Фонду державного майна України 31.10.2011 № 1585/1, визначає процедуру проведення рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав (далі - звіти про оцінку майна) рецензентами, що працюють в апараті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв (далі - регіональних відділень), з метою забезпечення процедури рецензування з дотриманням вимог статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон), положень пунктів 62-67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1)

У п.2.2 Положення зазначено, що рецензенти, що працюють в апараті Фонду державного майна України та його регіональних відділеннях, забезпечують рецензування звітів про оцінку майна у випадках прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації або іншим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі письмового запиту.

Відповідно до положень статті 4 Закону рецензування звіту про оцінку майна полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в порядку, визначеному Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Рецензування звіту про оцінку майна рецензентами Фонду державного майна України та його регіональних відділень забезпечується в межах повноважень, визначених Законом, положеннями пунктів 62-67 Національного стандарту № 1, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна та посадовими інструкціями. (п.п.4.1, 4.2 Положення)

Як вбачається з Державного реєстру оцінювачів, розміщеного на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, ОСОБА_2 , має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, внесений до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності на підставі свідоцтва №8193 від 20.40.2010 р. За інформацією Фонду державного майна України, 07.06.2008 року отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №6104, видане Фондом спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна школа» за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізаціями в межах цього напряму: 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них», 1.2. «Оцінка машин і обладнання»; 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів»; 1.7 «Оцінка рухових речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів та тих, що становлять культурну цінність».

Листом №10-59-17331 від 01.09.2020 року Фонд державного майна України підтвердив, що Сторожук В.А. вчасно проходив навчання за програмою підвищення кваліфікації та дія його кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з дати видачі не зупинялась. (а.с.104-105)

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Сторожук Віктор Анатолійович одержав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону, має не менш, ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працює у Фонді державного майна України, а тому є оцінювачем в розумінні вимог цього Закону та мав право на здійснення рецензування звіту про оцінку майна.

За таких підстав, Суд приймає до уваги рецензію на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т , складену Сторожуком Віктором Анатолійовичем, на підтвердження невідповідності звіту про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, виконаного Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА», вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а також на підтвердження того, що він є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, але не пізніше ніж до 31.12.2020 року. (розділ 10 Договору)

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі №910/22454/17, від 28 серпня 2018 року у справі №910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

Згідно з розділом 2 Договору про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року оцінка об`єкта оцінки проводиться з метою приватизації шляхом викупу.

Проте, Суд зазначає, що виконаний Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА» звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська, 34, літ.Т, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, він є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний, що встановлено у рецензії на звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська,34, літ.Т, складеній Сторожуком Віктором Анатолійовичем.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що виконаний Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА» звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська, 34, літ.Т не може бути використаний Позивачем з метою приватизації шляхом викупу, тобто неможливо досягнути цілей договору.

Таким чином, в порушення умов Договору про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року Відповідачем був складений звіт про оцінку Об`єкта оцінки та висновок про його вартість всупереч вимог Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10,09.2003 № 1440, тобто не були виконані його зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим Суд прийшов висновку, що неотримання Позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді звіту про оцінку нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі їдальні, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Васильківська, 34, літ.Т, виконаного Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА», встановлює істотність порушення Відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги Позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Приватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА» про дострокове розірвання договору з оцінки об`єкта приватизації є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

При цьому, Суд не розглядає додаткові підстави для розірвання договору, викладені Позивачем у відповіді на відзив, оскільки при зверненні до суду з вказаним позовом вони не були визначені Позивачем в якості підстави заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву - задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір про надання послуг з оцінки об`єкта приватизації №3-Д від 24.03.2020 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 19030825) та Приватним підприємством «ТОМАС & СІМОНОВА» (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 13, квартира 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 25286121).

3. Стягнути з Приватного підприємства «ТОМАС & СІМОНОВА» (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 13, квартира 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 25286121) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 19030825) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 січня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин