Рішення № 94390930, 26.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5906/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФІНА КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 22 246,24 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Без участі представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "АФІНА КР" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 22 246,24 грн, з яких: основний борг у розмірі 21 250,00 грн, 3% річних у розмірі 611,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 384,63 грн та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

11.01.2021 представник відповідача подав відзив на позов.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі виставленого ФОП Макаровим М.О. рахунку №68 від 08.11.2019 позивачем перераховано останньому 21 250,00 грн за надання рекламних послуг в грудні 2019 року, проте відповідач послуги у грудні 2019 року не надав.

Позивачем нараховано відповідачу3% річних у розмірі 611,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 384,63 грн.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 526, 530, 610, 612, 615, 625, 642, 1212 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача

Відповідач зазначає, що ним не було виставлено позивачу жодної пропозиції щодо укладення договору про надання послуг, оскільки відповідач не виставляв позивачу рахунку на оплату № 68 від 08.11.2019 та долучений рахунок до матеріалів справи не підписаний відповідачем.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

В матеріалах справи міститься рахунок № 68 від 08.11.2019 на оплату послуг "Розміщення рекламних матеріалів на спец. конструкціях згідно адресної програми в м. Одеса, в листопаді 2019" на суму 21 250,00 грн (арк.с.14).

Позивачем сплачено на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 21 250,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 00220 від 11.11.2019 (арк.с.15). У призначенні платежу зазначено: «Оплата за розміщення реклам на спец. конструкціях в листопаді 2019, згідно рахунку № 68 від 08.11.2019, без ПДВ».

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 02.10.2020, в якій позивач вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 21 250,00 грн, у зв`язку з тим, що послуга відповідачем не була надана (арк.с.16).

Станом на час розгляду справи, доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 21 250,00 грн сторонами до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів надання відповідачем послуг.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін та юрисдикції розгляду справи

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В матеріалах справи міститься рахунок № 68 від 08.11.2019 на оплату послуг "Розміщення рекламних матеріалів на спец. конструкціях згідно адресної програми в м. Одеса, в листопаді 2019" на суму 21 250,00 грн (арк.с.14).

Позивач сплатив на рахунок відповідача грошві кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 00220 від 11.11.2019 на суму 21 250,00 грн, в призначенні якого вказано: «Оплата за розміщення реклам на спец. конструкціях в листопаді 2019, згідно рахунку № 68 від 08.11.2019, без ПДВ».

Відтак, сторони узгодили, що предметом договору є надання послуг - розміщення рекламних матеріалів на спец. конструкціях згідно адресної програми в м. Одеса, в листопаді 2019.

Дії сторін (оплата послуг замовником, прийняття оплати виконавцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин щодо надання послуг.

Відтак, суд доходить висновку, що між сторонами було укладено договір надання послуг у спрощений спосіб.

Позивачем в якості відповідача визначено фізичну особу - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Правовідносини між сторонами виникли у листопаді 2019, про що свідчить платіжне доручення № 00220 від 11.11.2019 на суму 21 250,00 грн.

Відтак, станом на час виникнення правовідносин між сторонами, ОСОБА_1 діяв як фізична особа-підприємець.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець припинив підприємницьку діяльність з 12.05.2020 на підставі власного рішення.

Згідно з Цивільним та Господарським кодексами України, Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичних осіб-підприємців є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Якщо боржник фізична особа-підприємець припинив господарську діяльність, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового суду від 09.10.2019 по справі № 127/23144/18.

Відтак, суб`єктний склад та зміст правовідносин сторін у цій справі, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, визначають належність цього спору до господарської юрисдикції.

Щодо виконання договору сторонами

Загальні підстави припинення зобов`язань визначені главою 50 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Разом з тим, глава 83 Цивільного кодексу України визначає загальні положення щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У той же час, пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Як було погоджено сторонами, що підтверджується рахунком на оплату, послуга повинна була бути надана у листопаді 2019.

Беручи до уваги, що позивач, який сплатив аванс, свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, відповідач був зобов`язаний повернути набуті ним грошові кошти, враховуючи, що підстава, на якій вони були набуті, відпала.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати 05.10.2020, тому, строк повернення передоплати у розмірі 21 250,00 грн є таким, що настав 12.10.2020.

Станом на час розгляду справи доказів повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 21 250,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позиція щодо нарахування на суму попередньої оплати 3% річних та інфляційних втрат викладена в Постанові ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 611,61 грн за період з 12.11.2019 по 27.10.2020.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно обрано період нарахування, оскільки, як встановлено судом, строк повернення попередньої оплати є таким, що настав 12.10.2020, відповідно прострочення оплати починається з 13.10.2020.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 26,13 грн за період з 13.10.2020 по 27.10.2020.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 384,63 грн за період з листопада 2019 по вересень 2020.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем невірно обрано період нарахування, оскільки, як встановлено судом, строк повернення попередньої оплати є таким, що настав 12.10.2020, відповідно прострочення оплати починається з 13.10.2020.

Суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція щодо нарахування на суму попередньої оплати 3% річних та інфляційних втрат викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір позивача у розмірі 2 010,34 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна КР" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, буд. 12, офіс 104, ідентифікаційний код 41664391) грошові кошти у розмірі 21 250,00 грн, 3% річних у розмірі 26,13 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Суддя Я.С. Золотарьова