Ухвала суду № 94390576, 26.01.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 січня 2021 року Справа № 903/890/20 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участі представників:

розпорядник майна: Григор`єв В.В.

від ТОВ СП “Соломія”: Осадовський Р.Е. – довіреність від 21.01.2021

від ТОВ “ТЕК Лідер”: Поліщук С.М. – довіреність №01 від 04.01.2021

від ТОВ “Купол Транс”: Поліщук С.М. – довіреність №02/10-01 від 02.10.2020

від ТОВ “Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед”: Серга Я.М. – трудовий договір №27/11/20 від 27.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія” про визнання грошових вимог по справі №903/890/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пасат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Ресурс” про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2020 ТОВ “Торговий дім “Пасат” подало до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Транс-Ресурс”.

Ухвалою суду від 30.11.2020 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Транс-Ресурс” прийнято до розгляду та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника – ТОВ “Транс-Ресурс”. Розпорядником майна ТОВ “Транс-Ресурс” призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 08.12.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Ресурс”.

31.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійського підприємство з іноземною інвестицією “Соломія” направило на адресу суду заяву про визнання грошових вимог в сумі 7 712 141,60 грн., в т.ч.:

- 7 573477,35 грн. основний борг;

- 98 455,20 грн. інфляційні втрати;

- 36 005,05 грн. 3% річних;

- 4 204,00 грн. судовий збір за розгляд справи №903/890/20.

Ухвалою суду від 04.01.2021 заяву кредитора про визнання грошових вимог до боржника прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні.

17.12.2020 розпорядник майна подав до суду лист, яким долучив до матеріалів справи докази повідомлення органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

19.01.2021 розпорядник майна направив на адресу суду супровідний лист, в якому на вимогу ухвали суду від 08.12.2020 зазначив наступне:

На виконання п. 9.1. вищенаведеної ухвали надав копії листів про визнання кредиторських вимог з доказами їх направлення відповідним кредиторам.

На виконання п. 9.2. вищенаведеної ухвали надав для затвердження реєстр вимог кредиторів із відомостями про розмір вимог визнаний розпорядником майна.

На виконання п. 9.3. вищенаведеної ухвали надав копії актів інвентаризації та інвентаризаційних описів.

На виконання п. 9.4. вищенаведеної ухвали повідомив, що з метою проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства було укладено відповідний договір, проте станом на 19.01.2021, звіт на виконання договору не підготований у зв`язку із чим останній буде подано до суду в найкоротші строки з моменту його отримання.

На виконання п. 10.5. вищенаведеної ухвали повідомив та надав наступне:

Повідомив, що докази звернення з відповідною заявою до органу реєстрації для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про розпорядника майна боржника до даного листа не додаються у зв`язку із внесенням реєстратором таких відомостей на виконання ухвали від 08.12.2020, відповідно необхідність звернення з метою вчинення таких дій була відсутня.

Надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з внесеними до нього відомостями щодо розпорядника майна боржника.

Щодо надання доказів обсягу активів, які належать банкруту на праві власності, користування, повного господарського відання, зокрема, відповідних офіційних документів установ вказаних в ухвалі повідомив, що до всіх наведених в ухвалі установ було направлено відповідні запити, при цьому відповіді надійшли не від усіх установ у зв`язку із чим надаю суду копії всіх надісланих запитів та копії відповідей, які надійшли станом на 18.01.2021, копії інших відповідей буде подано до суду по мірі їх надходження.

На виконання вимог ухвали суду щодо надання письмової довідки з документальним підтвердженням щодо дебіторської заборгованості боржника повідомив, що такі відомості відображено у відповідному акті інвентаризації копію якого додано до даного листа.

В підтвердження того, що боржник не є засновником інших юридичних осіб надаю відповідний витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за параметрами запиту Код ЄДРПОУ засновника (учасника) юридичної особи.

На виконання вимог суду щодо надання повної інформації про рух коштів на розрахункових рахунках боржника надав відповідні довідки про рух коштів.

На виконання вимоги щодо надання додаткових доказів про наявність/відсутність у боржника майна на праві власності/користування надав витяги з державного реєстру обтяжень рухомого майна та інформаційну довідку з ЄДР речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія” заяву про визнання грошових вимог підтримав повністю та просить задовольнити.

Розпорядник майна боржника визнає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія” грошові вимоги на суму в сумі 7 712 141,60 грн. Зазначає, що вимоги на суму 7 707 937,60 грн. підлягають до включенню до реєстру вимог кредиторів як вимоги, які забезпечені заставою, вимоги на суму 4 204,00 грн. (судовий збір) підлягають до включенню до першої черги кредиторський вимог.

Представник ТОВ “Транс-Ресурс” в призначене судове засідання не з`явився, 26.01.2021 подав до суду повідомлення, в якому зазначив, що визнає заявлені кредиторські вимоги ТОВ СП «Соломія» в розмірі:

- 4204,00 грн. судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог - вимоги першої черги.

- 7 707 937,60 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, як такі що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.

За наслідками дослідження в судовому засіданні матеріалів справи і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наявність підстав для визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія”, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 08.12.2020 за №65559 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» .

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійського підприємство з іноземною інвестицією “Соломія” направило на адресу суду заяву про визнання грошових вимог в сумі 7 712 141,60 грн., в т.ч.:

- 7 573 477,35 грн. основний борг;

- 98 455,20 грн. інфляційні втрати;

- 36 005,05 грн. 3% річних;

- 4 204,00 грн. судовий збір за розгляд справи №903/890/20.

Грошові вимоги ТОВ СП «Соломія» обґрунтовані невиконанням ТзОВ “Транс-Ресурс” зобов`язань за договором про врегулювання взаєморозрахунків від 06.10.2020.

Як слідує з матеріалів заяви, 30.01.2019 між ТОВ СП Соломія, ПАТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Транс-ресурс» укладено договір поруки №606.

Відповідно до 2.1. Договору поруки ТОВ СП Соломія (Поручитель за договором) зобов`язався перед ПАТ «Державний ощадний банк України» (Кредитор за Договором) безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати солідарно з ТОВ «Транс-Ресурс» (Боржник за договором) за виконання в повному обсязі зобов`язань відповідно до умов договору кредитної лінії №32/2017 від 16.02.2017, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Транс- Ресурс».

Пунктом 2.2. договору поруки визначено, що поручитель (ТОВ СП Соломія) відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у тому ж обсязі, що і боржник (ТОВ «Транс-Ресурс»).

Згідно п.3.1. Договору поруки, у разі неможливості вчасно здійснити черговий платіж, боржник письмово повідомляє про це поручителя та кредитора. Після отримання повідомлення боржника щодо неможливості вчасного виконання зобов`язання за кредитним договором, поручитель не пізніше настання строку виконання зобов`язання сплачує кредитору суму боргу шляхом її перерахування на рахунок кредитора.

Пунктом 3.2.1. договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником зобов`язання перед кредитором та виникнення зобов`язання поручителя відповідно до цього договору виконати зобов`язання.

26.08.2020 ТОВ «Транс-Ресурс» звернулось до ТОВ СП «Соломія» із листом №26/1, яким повідомило, що має прострочену заборгованість перед ПАТ «Державний ощадний банк України» по сплаті процентів за користування кредитними коштами за період травень-липень 2020 року у розмірі 344 564,23 грн. Зазначило, що загальний розмір товариства перед ПАТ «Держаний ощадний банк України» станом на 26.08.2020 становить 7412672,16 грн., в т.ч. відсотки, які своєчасно не може сплатити ТОВ «Транс-Ресурс» - 344564,23 грн.

Відповідно до п-п 3.1., 3.2 договору поруки, приймаючи до уваги неспроможність ТОВ «Транс-Ресурс» своєчасно сплачувати проценти та тіло кредиту, з метою зменшення втрат, ТОВ СП Соломія, протягом серпня-вересня 2020 року, здійснило погашення простроченої заборгованості ТОВ «Транс-Ресурс» перед ПАТ «Державний ощадний банк України», а також здійснило погашення тіла кредиту (7 573 477,35 грн.) у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №4 від 11.09.2020, №3725 від 31.08.2020, №3724 від 31.08.2020, №6 від 17.09.2020, №6 від 11.09.2020, №5 від 11.09.2020, №4 від 21.09.2020, №3 від 21.09.2020, а також довідкою ТВБВ №10026/0123 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Державний ощадний банк України" №269 від 02.10.2020.

Відповідно до п. 3.4.1. договору поруки поручитель набуває всіх прав кредитора по кредитному договору, в тому числі й тих, що забезпечували його виконання.

Після виконання свого зобов`язання по договору поруки ТОВ СП «Соломія» набуло прав заставодержателя за договором застави транспортних засобів №256 від 15.02.2018, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Транс-Ресурс», що засвідчується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №68507747 від 06.10.2020.

06.10.2020 між ТОВ СП «Соломія» та ТОВ «Транс-Ресурс» укладено договір про врегулювання взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 1. цього договору, ТОВ «Транс-Ресурс» зобов`язався сплатити ТОВ СП «Соломія» грошові кошти у розмірі 7 573 477,35 грн. не пізніше 01 листопада 2020 року.

Однак, своє зобов`язання щодо своєчасної сплати коштів ТОВ «Транс-Ресурс» не виконав, грошові кошти на рахунок ТОВ СП «Соломія» сплачені не були.

Заборгованість Боржника перед ТОВ СП Соломія в сумі 7 573 477,35 грн. підтверджена підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 15.11.2020.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019, №916/1727/17 від 04.12.2019).

Таким чином, прострочена заборгованість ТОВ «Транс-Ресурс» перед ТОВ СП «Соломія» за договором про врегулювання взаєморозрахунків від 06.10.2020 становить 7 573 477,35 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як слідує із матеріалів справи, зобов`язання сплати заборгованості боржник не виконав у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п.1. Договору, у зв`язку з чим кредитор нарахував 98455,20 грн. інфляційних втрат та 36005,05 грн. 3% річних за період з 02.11.2020 по 29.12.2020.

Перевіркою правильності нарахування інфляційних втрат, судом встановлено за розрахунком суду інфляційні втрати є більшим ніж заявлено кредитором, що є його правом. Тому нарахування інфляційних втрат у розмірі 98455,20 грн. визнається судом обґрунтованим.

Так само, і розмір 3%, за перерахунком суду, у заявленому кредитором періоді є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, тому нарахування 3% у розмірі 36005,05 грн. визнається судом обґрунтованим.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків кредитора щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення, оскільки, суд не може вийти за межі заявлених кредитором вимог, то розрахунок здійснюється в межах періодів та сум визначених кредитором.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН”.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Транс-Ресурс» перед ТОВ СП “Соломія” за договором про врегулювання взаєморозрахунків від 06.10.2020 становить 7 712 141,60 грн., в т.ч.: 7 573 477,35 грн. основний борг, 98 455,20 грн. інфляційні втрати, 36 005,05 грн. 3% річних, 4 204,00 грн. судовий збір за розгляд справи №903/890/20.

Разом з тим, як слідує з матеріалів заяви вимоги забезпечені заставою майна ТОВ «Транс-Ресурс», а саме:

1. MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VlN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ;

2. MAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ;

3. KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VІN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ;

4. SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 ;

5. KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_10 ;

6. MAN, реєстраційний номер НОМЕР_11 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_12 ;

7. MAN, реєстраційний номер НОМЕР_13 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_14 ;

8. MAN, реєстраційний номер НОМЕР_15 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_16 ;

9. KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_17 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_18 ;

10. MAN, реєстраційний номер НОМЕР_19 VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_20 ;

11. MAN, реєстраційний номер НОМЕР_21 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_22 ;

12. KRONE , реєстраційний номер НОМЕР_23 , VIN/номер шасі (кузова, рами):

НОМЕР_24 ;

13. KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_25 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_26 ;

14. SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_27 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_28 .

Відповідно до п.3 договору про врегулювання взаєморозрахунків від 06.10.2020 сторони оцінюють заставну вартість предмета застави у розмірі 7 573 477,35 грн.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Положеннями статті 19 Закону України "Про заставу", які кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Частиною 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Отже грошові вимоги заставних кредиторів включаються в реєстр вимог кредиторів автоматично, незалежно від факту подання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника. У зв`язку з цим на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства наслідки пропуску тридцяти денного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заявлені вимоги на суму 7 573 477,35 грн. є забезпечені заставою, відповідно до умов договору про врегулювання взаєморозрахунків від 06.10.2020.

Так, майновий поручитель за договором застави несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником (боржниками) основного зобов`язання як солідарний боржник, а заставодержатель має право вимагати виконання основного зобов`язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (статті 553, 554 Цивільного кодексу України). У разі пред`явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед заставодержателем в межах взятих на себе зобов`язань, тобто заставодержатель може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок предмета застави. Таким чином, відповідальність боржника майнового поручителя за цим зобов`язанням обмежується вартістю предмета застави.

На етапі первісного формування реєстру вимог кредиторів боржника, суд має право включити до вимог, які забезпечені заставою, усі фактично існуючі вимоги на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, на які поширюється забезпечення заставою, згідно договорів застави та незалежно від вартості предметів застави, яка визначена у таких договорах.

Законодавство про банкрутство не пов`язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави. Включення до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких що забезпечені майном боржника, з посиланням виключно на визначену в договорі іпотеки (застави) вартість предмету іпотеки (застави) не відповідають положенням статей 3, 19 Закону України "Про заставу", які не пов`язують обсяг заставного забезпечення з договірною вартістю предмету застави. Договірна вартість предмета застави має значення як істотна умова договору застави при оцінці судами самого договору застави на предмет його укладення та дійсності його умов.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов`язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов`язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов`язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З врахуванням положень ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія” на суму 7573477,35 грн. є такими, що забезпечені заставою, відтак підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення. При цьому до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна повинні бути внесеними відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія” про визнання грошових вимог на 7712141,60 грн., господарський суд вважає за можливе кредиторські вимоги останнього визнати із наступною черговістю їх задоволення:

- 4204,00 грн. судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог - вимоги першої черги.

- 7 707 937,60 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, як такі що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.

Судом засвідчується, що загальний розмір боргових зобов`язань ТОВ «Транс-Ресурс» перед ТОВ СП «Соломія» підтверджений долученими кредитором до матеріалів заяви договором поруки №606 від 30.01.2019, договором застави транспортних засобів №256 від 15.02.2018, листом ТОВ «Транс-Ресурс» №26/1 від 26.08.2020, платіжними дорученнями №4 від 11.09.2020, №3725 від 31.08.2020, №3724 від 31.08.2020, №6 від 17.09.2020, №6 від 11.09.2020, №5 від 11.09.2020, №4 від 21.09.2020, №3 від 21.09.2020, довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України» №269 від 02.10.2020, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №68507747 від 06.10.2020, договором про врегулювання взаємних розрахунків від 06.10.2020, актом звірки взаємних розрахунків.

При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті розпорядником майна, повністю визнаються ним та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним листом-повідомленням розпорядника майна від 11.01.2021 №01-12/11.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 39, 45, 47, 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія” про визнання грошових вимог до боржника задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія” (вул.Берковецька, буд.6А, м.Київ, 04128, код ЄДРПОУ 25586053) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» (вул.Лідавська, 2, м.Луцьк, 43006, код ЄДРПОУ 33834628) у наступній черговості:

- 4204,00 грн. судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог - вимоги першої черги.

- 7 707 937,60 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, як такі що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.

3. Зобов`язати розпорядника майна Григор`єва Валерія Васильовича відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Окремо внести до реєстру вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією “Соломія” (вул.Берковецька, буд.6А, м.Київ, 04128, код ЄДРПОУ 25586053) на суму 7 707 937,60 грн. - як такі, що забезпечені заставою.

Відповідно до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала суду підписана 26.01.2021.

Суддя І. О. Гарбар