Рішення № 94390503, 18.01.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2021 р. Cправа № 902/1023/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬХІМ" (вул. Київська, буд. 8, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132)

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)

про стягнення 118 606,94 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н від 15.10.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬХІМ" з вимогою до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 114 835,20 грн заборгованості, 1 143,13 грн інфляційного збільшення та 2 628,61 грн три проценти річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки товару № 741-18/33 від 15.08.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" своїх грошових зобов`язань.

Ухвалою суду від 23.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1023/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.11.2020.

13.11.2020 до суду надійшов відзив № 05/1892 від 12.11.2020 на позовну заяву за підписом представника відповідача за довіреністю Мандера М.О., який ухвалою суду від 27.11.2020 залишено без розгляду.

19.11.2020 судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 27.11.2020 підготовче судове засідання призначено на 17.12.2020, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 18.01.2021, про що 17.12.2020 постановлено відповідну ухвалу, в яку внесено виправлення ухвалою суду від 21.12.2020.

12.01.2021 на електронну адресу суду надійшла заява №б/н від 12.01.2021 скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Цуркана М.М. про розгляд справи без участі представника позивача.

На визначену судом дату представник позивача не з`явилися.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Пояснень причин неявки суду не надав. Про розгляд справи останній повідомлений ухвалою суду від 17.12.2020, з урахуванням ухвали суду від 21.12.2020, які направлені на електронну адресу останнього.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Ухвали суду від 17.12.2020 та від 21.12.2020 направлені відповідачу 22.12.2020, та виходячи з приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, отримані ним 22.12.2020, про що свідчить відмітки відповідальної особи на ухвалах.

Крім того суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховий Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 12.03.2019 за №923/1432/15.

При розгляді справи судом враховано наступне.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з огляду на викладене, слід вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях не скористався, а відтак, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представника учасників суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 18.01.2021 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2018 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінинцяміськтеплоенерго» (відповідач, за Договором Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬХІМ» (позивач, за Договором Постачальник) укладено Договір поставки Товару № 741-18/33. (надалі Договір) (а.с. 10-13)

Умовами Договору, а саме п.1.1., сторони обумовили, що Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю Товар, Код CPV ДК 021:2015:24310000-0 – Основні неорганічні речовини (Сульфовугілля СК, згідно ГОСТ 5696-74) зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невідємною частиною, а Покупець зобовязується прийяти і оплатити Товар. Найменування/асортимент Товару одиниця виміру, кількість,ціна за одиницю та будь-які інші характеристики Товару визначаються на підставі специфікації, яка додається до Договору (Додаток №1)

Між сторонами було погоджено, що загальна вартість даного Договору визначається вартістб Товару, складається з сум видаткових накладних та становить 171 600,00 грн. (п. 2.1. Договору)

Оплата вартості Товару Покупцем здійснюється в національній валюті України – гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. (п. 2.3. Догвоору)

Розрахунок за Товар здійснюється Покупцем на протязі року після отриання Товару на складі Постачальника на підставі видаткової накладної, або акту приймання-передачі товару, підписаної сторонами. (п. 2.5. Договору)

Згідно з пунктом 3.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP «Delivered Duty Paid» - склад Покупця (Україна, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13) Постачальник своїми силами та засобами здійснює розвантаження Товару в указане місце Покупцем.

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ, ГОСТ, та технічним умовам виробника, а також має засвідчуватись документом, який підтверджує якість Товау, а саме сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності. (п. 4.1. Договору)

Відповідно до п.6.11. Договору за несвоєчасне виконання своїх грошових зобоязань за цим Договором Покупець зобовязується сплатити Постачальнику, на його вимогу, суму боргу з урахуванням 0,001 відсотки річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України)

Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставки Товару № 741-18/33 від 15.08.2018 по специфікації (Додаток № 1) поставлено товар на загальну суму 171 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000344 від 04.09.2018 та товарно-транспортною накладною № 100 від 04.09.2018. (а.с. 13 на звороті, 14-16)

Виходячи з положень п. 2.5. Договору, за якими оплата вартості поставленого товару здійснюється Покупцем протягом року після отримання Товару на складі Постачальника на підставі видаткової накладної або акту приймання передачі Товару, підписаних сторонами, беручи до уваги дату поставки Товару, оплата за Товар мала бути проведена відповідачем не пізніше 04.09.2019.

За доводами позивача, в останній день строку, наданого для виконання зобов`язання з оплати товару за Договором, позивач лист від КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» №33/7109 від 04.09.2019з проханням надати відстрочку по оплаті поставленого товару за Договором до 31 грудня 2019 року.(а.с. 18)

Розуміючи складність фінансового становища Відповідача, Позивач погодився відстрочити виконання зобов`язання щодо оплати за Договором, про що повідомив у своєму листі № 515 від 04.09.2019. (а.с. 19)

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом №669 від 09.12.2019, в якому підтвердив проведення оплати за Договором в розмірі 54 764,80 грн та просив сплатити залишок суми заборгованості за Договором у розмірі 116 835,20 грн. до 31 грудня 2019 року, як це було гарантованого КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» у листі №33/7109 від 04.09.2019. (а.с. 20)

В листі №34/182 від 20.01.2020 відповідач повторно просив позивача про надання відстроки по опаті поставленого Товару за Договором до 30 червня 2020 року. (а.с. 21)

На що позивач, в листі №122 від 26.02.2020, поставив вимогу про сплату заборгованості, розмір якої станом на день направлення листа склав 114 835,20 грн. Строк на повне погашення заборгованості позивач встановив, протягом 14 календарних днів з моменту отримання вимоги. (а. 23)

07.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/07-09-20 від 07.09.2020, в якій просив сплатити сума заборгованості за Договором в розмірі 114 835,20 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 1 375,55 грн та суму 3% річних в розмірі 2 365,05 грн, яка отримана останнім 09.09.2020, проте залишена без належного реагування та задоволення. (а.с. 24-28)

Як встановлено судом, станом на день ухвалення рішення в даній справі, заборгованість відповідача за Договором поставки Товару № 741-18/33 від 15.08.2018 становить 114 835,20 грн, що визнається відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків за період з 04.09.2019 по 21.04.2020. (а.с. 22)

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перерахованими специфікацією, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 171 600,00 грн. Тоді як наявними матеріалами справи підтверджується проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар в сумі 56 764,80 грн, несплачена сума складає 114 835,80 грн.

Відповідач не подав відзиву на позов та докази, які б підтверджували здійснення ним повної оплати за товар за Договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 114 835,20 грн доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, з огляду на що, суд задовольняє вказану вимогу в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 1 143,13 грн. 3 % річних та 2 628,61 грн. інфляційних втрат.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Дана норма підлягає застосовуванню за порушення грошового зобов`язання незалежно від того, чи передбачили її сторони у договорі.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо 3% річних та інфляційних нарахувань є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що вказані позовні вимога в частині стягнення 2 628,61 грн трьох процентів річних та 1 143,13 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд зважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву з обґрунтуванням своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов`язань за Договором поставки Товару № 7741-18/33 від 15.08.2019 в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір при зверненні до суду в розмірі 2 102,00 грн підлягає віднесенню на відповідача.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких станом на день ухвалення рішення становить 10 000,00 грн..

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 509/2669/15-ц).

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При цьому судом беруться до уваги правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, за якими розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Суд відзначає, що в матеріалах справи наявні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 258 від 08.10.2020)

При цьому суд зважає, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

З огляду на викладене, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданої послуги із складання позовної заяви у справі №902/1023/20, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, суд дійшов до висновку про задоволення вимоги ТОВ «АЛЬХІМ» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬХІМ" (вул. Київська, буд. 8, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 32740136) 114 835 грн. 20 коп. - основного боргу; 1 143 грн. 13 коп. – 3% річних; 2 628 грн. 61 коп. – інфляційних втрат; 2 102 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору та 10 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 26 січня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська, буд. 8, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132)

3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)