Рішення № 94390495, 26.01.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5672/20

Провадження № 2/639/291/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Безбородько І.О.,

позивача - ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_4 ,

представника відповідача - ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/5672/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, суд

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , 3-тя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та просила ухвалити рішення, на підставі якого надати їй дозвіл на виїзд до Французької Республіки малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди та супроводу батька, ОСОБА_4 , до досягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 років та встановити необмежене спілкування малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_4 , з використанням засобів інтернет-звязку у вільний від навчання час, в тому числі у вихідні дні за виключенням нічного часу з 22-00 год. до 06-00 год. за часом місцевості перебування ОСОБА_6 у Французький республіці.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, в якому народилася дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу позивач разом з дитиною переїхали на постійне проживання до м. Києва.

Наприкінці 2019 року позивача було повідомлено на роботі, що вона, як найкращій працівник, направляється працювати до Французької Республіки. Було надано контракт, який повністю регулює та забезпечує перебування позивача разом з сином на території іноземної держави. Вони забезпечуються житлом, коштами, дитині гарантовано навчання у кращій школі та достойний рівень життя. Про це ОСОБА_1 повідомила свого сина ОСОБА_6 , який відразу виявив бажання переїхати для проживання та навчання до Французької Республіки.

Позивач звернулась до відповідача задля отримання дозволу на виїзд дитини до Французької Республіки та погодження всіх умов такого виїзду. Але, будь-якої згоди вона від батька дитини не отримала.

Позивач запропонувала відповідачу підписати нотаріальну згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон, але ОСОБА_4 не прийшов у запропонований час до нотаріуса.

Отже, з кінця 2019 року відповідач ОСОБА_4 лише обіцяє укласти договір з умовами виїзду дитини за кордон, при цьому зазначає про занадто малий вік дитини щоб виїжджати на тривалий час за кордон для проживання та навчання. Позивач вважає таку поведінку відповідача як безпідставне перешкоджання сину у його розвитку.

Позивач гарантує можливість спілкування дитини з батьком під час знаходження хлопчика за кордоном, а також його приїзд до України під час канікул.

Оскільки контракт на направлення на роботу до Французької Республіки укладений на певний строк, а саме з 01.06.2020 року по 31.05.2023 року, то після його завершення роботодавець гарантує повернення працюючих за контрактом співробітників до України.

У зв`язку з тим, що відповідач відмовився надати згоду на тимчасовий виїзд ОСОБА_6 до Французької Республіки на період роботи позивача ОСОБА_1 за кордоном, а також заперечує проти відкриття візи для малолітнього сина, ці обставини і вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини без згоди одного з батьків та встановлення порядку спілкування з дитиною залишено без руху, наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від16 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини без згоди одного з батьків та встановлення порядку спілкування з дитиною. Призначено судове засідання.

07 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі. В своєму відзиві відповідач зазначає, що він ніколи не заперечував проти виїзду його сина, ОСОБА_6 за межі України, що підтверджується тим, що він неодноразово надавав згоду на виїзд дитини у супроводі матері.

Відповідач зазначає, що він не заперечує проти виїзду його сина разом з матір`ю на час дії контракту до Французької Республіки, однак він повинен бути впевнений, що його син буде забезпечений нормальними умовами для проживання та навчання, а також щоб у нього була безперешкодна змога спілкуватися з сином.

07 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , 3-тя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною залишено без руху, наданий строк для усунення недоліків.

27 жовтня 2020 року від ОСОБА_4 надійшла заява про усунення недоліків.

27 жовтня 2020 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог та уточнення осіб, які беруть участь у справі, відповідно до якої вони просила суд розглядати спір за єдиною позовною вимогою, а саме щодо надання дозволу на виїзд малолітньої дитини ОСОБА_6 до Французької Республіки без згоди батька ОСОБА_4 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року уприйнятті зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року, постановленою без видалення суду до нарадчої кімнати, задоволено клопотання відповідача про допит свідків.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року за матеріалами оскарження ухвали по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків повернуто ОСОБА_4 .

22 грудня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої вона просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та надати їй, ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Французької Республіки малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька, ОСОБА_4 , на період дії контракту, а саме з 01.06.2020 року по 01.06.2023 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити та дали пояснення про обставини, які викладені у рішенні вище.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що відповідач не заперечує проти виїзду дитини за межі України у супроводі матері, про що надав нотаріально оформлену згоду, термін дії якої до 01 лютого 2021 року, а також запропонував позивачці підписати договір про участь у вихованні та утриманні дитини.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 14.09.2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 січня 2011 року. ( а.с. 16)

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_6 , батьками якого є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 . ( т.1 а.с. 15)

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.07.2020 року №393 затверджено висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо підтвердження місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 . ( т.1 а.с. 21)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що за її основним місцем роботи була запропонована робота за контрактом у Французький Республіці. Згідно умов контракту вона та її син під час перебування в іноземній державі забезпечуються житлом, коштами, один раз на рік оплачується поїздка до України, дитині гарантоване навчання в будь-якій школі Франції, а в Україні він буде переведений на дистанційне навчання. Позивач звернулась до відповідача задля отримання дозволу на виїзд дитини до Французької Республіки та повідомила його про всі умови контракту, у тому числі пропонувала укласти угоду, в якій визначитися щодо вирішення всіх питань щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною під час її перебування за кордоном. Позивач пропонувала відповідачу з`явитися до нотаріуса для вирішення вказаного питання, однак згоди вона від батька дитини не отримала.

Відповідач ОСОБА_4 в свою чергу в судовому засідання заявив про те, що він не заперечує проти виїзду його малолітнього сина ОСОБА_6 до Французької Республіки разом з матір`ю на час дії контракту, однак він повинен бути впевнений, що у нього буде можливість спілкуватися з сином, що останній буде забезпечений належним житлом, матиме можливість отримати освіту, а після повернення до України продовжити навчання у національному навчальному закладі. Він пропонував позивачці укласти договір про участь у вихованні та утриманні дитини, однак дійти згоди їм не вдалося.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила суду, що дійсно її брат, відповідач по справі, дуже переживає щодо вирішення питання про виїзд на тимчасове проживання за кордон його малолітнього сина, що йому не байдуже, як син буде отримувати освіту, як буде відбуватися їх спілкування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 неодноразово направляв на адресу ОСОБА_1 листи в яких просив повідомити про умови проживання та навчання їх спільного сина у Франції, а також повідомити про умови їх спілкування. Також з запитами він звертався і до навчальних закладів для того, що з`ясувати питання щодо навчання сина. ( т.1 а.с. 118-123)

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Під час розгляду справи було встановлено, що АТ «Укрсиббанк» направляє ОСОБА_1 на роботу до Франції на основі підписаного контракту на 3 роки з 01.06.2020 року по 31.05.2023 року. Умови договору включають пільги, які надаються ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_6 . Серед основних умов договору також прописані наступні пільги:

1)Надання житла на дату прибуття до Франції, житло належить Банку та надається на умовах програми релокації на дату прибуття, та може використовуватися до підписання договору найму іншого житла;

2)Допомога на житло, яке знайдене самостійно - договір на житло буде підписаній між власником житла та БНП Паріба СА та суми покриття договору складатиме 880 евро на місяць;

3)На час дії контракту та перебування ОСОБА_1 та її сина надається соціальне медичне страхування згідно законодавства Франції;

4)Покриття білетів 1 раз на рік для ОСОБА_1 та сина, що супроводжує її до України під час відпустки;

5)Покриття шкільних витрат на навчання сина у шкільному закладі відповідному за рівнем у рідній країні;

6)Покриття витрат на перевезення особистих речей в/з країни призначення, та повернення речей після закінчення контракту;

7)Разова фінансова допомога на переїзд, яка дорівнює 9 000 евро на організацію життя у Франції ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_6 . ( т.1 а.с. 71)

Згідно довідки спеціалізованої школи №124 м. Києва від 16.06.2020 року учень ОСОБА_6 переведений на екстернатну форму навчання. Має право після повернення до міста Києва продовжити очне навчання в даному або іншому навчальному закладі та складати ЗНО після закінчення навчання. ( т.1 а.с. 49)

З листа Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет» ім. Вадима Гетьмана» від 06.08.2020 року № 01/13-623 вбачається, що в разі успішного складання вступних іспитів, надання усіх необхідних документів, ОСОБА_6 може бути зараховано до вищого навчального закладу, в тому числі при здобутті ним середньої освіти за межами України, зокрема у Французькій Республіці. ( т.1 а.с. 55)

Позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що конкретна адреса проживання в м. Парижі та місце навчання дитини будуть відомі тільки після їх переїзду, оскільки робітникам банку надається вільне житло, яке буде на час їх прибуття, а щодо школи, то її вона хоче обрати разом з сином, враховуючи його думку. Також вона зазначила, що ніколи не заперечували проти спілкування дитини з батьком, і зараз вважає, що їх спілкування можливо, у тому числі і в той час коли вона з сином буде приїжджати до України. Про всі обставини та умови контракту вона повідомляла відповідачу, між ними та їх представниками тривалий час йшли перемови, в ході яких обговорювалися умови перебування малолітнього ОСОБА_6 у Французькій Республіці, які позитивного результату не дали.

Ці обставини підтвердив в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він неодноразово приймав участь у перемовах відповідача ОСОБА_4 з адвокатами його колишньої дружини з питання виїзду їх спільної малолітньої дитини разом з матір`ю до Французької Республіки. Під час перемов у батька було бажання з`ясувати в яких умовах буде проживати його дитина, де навчатися та яким чином буде здійснюватися їх спілкування. Були підготовлені проекти договорів щодо вирішення даних питань, однак будь-якої згоди сторони не дійшли.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2020 року ОСОБА_1 направляла на адресу ОСОБА_4 лист разом з проектом договору щодо умов виїзду за межі України та порядку зустрічей малолітньої дитини, ОСОБА_6 з батьком для забезпечення прав батька на участь у вихованні сина під час виїзду дитини з матір`ю до Французької Республіки по робочому контракту. ( т.1 а.с. 56-63)

10.09.2020 року відповідач ОСОБА_4 направляв на адресу ОСОБА_1 проект договору про участь у вихованні дитини. ( т.1 а.с. 135-141)

Під час слухання справи в суді відповідач ОСОБА_4 також запропонував позивачу укласти договір про участь у вихованні та утриманні дитини, проект якого був направлений на її адресу, вручений в судовому засіданні її представнику та долучений до матеріалів справи. ( т.2 а.с. 36-45)

Однак, сторони так і не дійшли згоди щодо підписання вказаного Договору, оскільки на думку позивача його умови суперечать інтересам дитини.

Крім того, матеріали справи містять лист від 04.06.2020 №17/01-16, відносно звернення ОСОБА_1 щодо надання ОСОБА_4 заяви про згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Французької Республіки дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватний нотаріус ХМНО Мануйлова Г.В. повідомляє, що ОСОБА_4 у запропонований йому час 03 червня 2020 року об 14.00 до зазначеного приватного нотаріуса не звертався, будь-яких листів, повідомлень, телефонограм від ОСОБА_4 щодо надання відповідної згоди не надходило. ( т.1 а.с.54)

Отже, отримати дозвіл від батька на тимчасовий виїзд за кордон, а саме до Французької Республіки малолітнього ОСОБА_6 у супроводі його матері на час дії контракту, остання не змогла, у зв`язку з чим і звернулася до суду з даним позовом.

Після звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, відповідачем ОСОБА_4 була складена нотаріальна засвідчена заява, відповідно до якої він надає згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Французької Республіки в період з 30 вересня 2020 року до 01 лютого 2021 року його малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі його матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка в період перебування в цих країнах зобов`язується вжити всіх необхідних заходів для безпечного перебування їх сина за кордоном і по закінченню строку перебування в цій країні забезпечити повернення їх сина в Україну у встановлений строк. ( т.1 а.с. 151)

Однак, оригінал даної заяви не був переданий ОСОБА_4 позивачу, він і до тепер знаходиться у нього, а отже вона не може бути використана за призначенням.

Крім того, суд зазначає про те, що у вищезазначеній заяві ОСОБА_4 надає свою згоду щодо виїзду сина ОСОБА_6 за межі України у період з 30 вересня 2020 року до 01 лютого 2021 року, тоді як дія контракту, за яким позивач ОСОБА_1 бажає виїхати разом з сином до Французької Республіки встановлена на період з 01.06.2020 року по 31.05.2023 року.

Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

14 липня 2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», які набрали чинності з 01 жовтня 2016 року, вилучивши з нього норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.

З цього часу єдиним законом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Разом із тим, за змістом статті 124 Конституції України та статті 15 ЦК України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, тимчасовий виїзд дитини за кордон передбачений на підставі рішення суду та має відповідати найкращим інтересам дитини.

Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18).

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходить з того, що тимчасовий виїзд малолітнього ОСОБА_6 за кордон відповідає його інтересам, при цьому суд враховує думку дитини, яка виявила бажання виїзду до Французької Республіки разом з матір`ю. ( т.1 а.с. 51) Також суд враховує ті обставини, що в період перебування дитини за межами України їй гарантовані належні умови проживання, навчання, змога виїзду до України та повернення на територію України після закінчення терміну дії контракту матері, а саме до 31.05.2023 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст. 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст.ст. 7, 150, 152, 155 Сімейного кодексу України, ст.ст.16, п.3 ч.3 ст. 313 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», п.п. 3, 4 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, п. 18 Постанови КМУ №231 від 31,03.1995 року «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків - задовольнити.

Надати ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Французької Республіки малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_4 , на період з дня ухвалення судом рішення, тобто з 21 лютого 2021 року по 31.05 .2023 року включно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 26.01.2021 року.

Суддя В.В. Труханович