Ухвала суду № 94390243, 21.01.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6039/17

УХВАЛА

21 січня 2021 року м..Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді Кучиної Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,

представника заявника АТ КБ " ПриватБанк" - Кузіна Є.В.,

представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа від 29 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління праці та соціального захисту населення про стягнення грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та моральної шкоди та стягнення безпідставно одержаних стягувачем коштів за виконавчим листом, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося із заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 569/6039/17 від 29.01.2019, виданий Рівненським міським судом Рівненської області, в частині стягнення з АТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 суми 11837,36 грн.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570, безпідставно одержану суму у розмірі 11837,36 грн. за виконавчим листом № 569/6039/17 від 29.01.2019, виданим Рівненським міським судом Рівненської області.

На обґрунтування вимог покликаються на те, що рішення суду у справі № 569/6039/17 в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку було виконано АТ КБ “ПриватБанк” у добровільному порядку, на користь ОСОБА_1 було нараховано компенсацію за невикористану відпустку у сумі 11837,36 грн. Банком як податковим агентом було здійснено утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно до п.п. 14.1.180., 14.1.222 ст. 14, ст.ст. 162, 163, 164, ст. 16-1 підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, та належну після утримання податків та зборів суму перераховано на рахунок депонованої заробітної плати.

Про добровільне виконання рішення суду в частині виплати компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 було повідомлено письмово листом № 20.1.0.0.0/7-20190417/4095 від 17.04.2019 року. Після отримання від ОСОБА_1 заяви від 23.04.2019 про перерахування коштів із зазначенням реквізитів для виплати належну суму було перераховано 06 травня 2019 року на зазначений нею рахунок.

Додатково факт виплати компенсації за рішенням суду підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2019 року у справі № 569/1780/19.

08.02.2019 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лазюком Д. М. було відкрито виконавче провадження ВП № 58323126 про стягнення з АТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 суми 11837,36 грн.

В рамках виконавчого провадження 21 листопада 2019 року було фактично стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» 13198,66 грн., з яких 1180,73 грн. - сума стягнення за виконавчим документом, 11837,36 грн. - сума виконавчого збору, 177,57 грн. - сума витрат на проведення виконавчих дій.

Тобто фактично відбулося подвійне стягнення з АТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 суми компенсації за невикористану додаткову відпустку: вперше — при добровільному виконанні банком судового рішення шляхом виплати суми на рахунок картки для виплат ОСОБА_1 , повторно — в рамках виконавчого провадження ВП № 58323126, в результаті чого загальна сума стягнення перевищуе суму, передбачену рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ “ПриватБанк” про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав, просив суд задоволити, з підстав, викладених у заяві та додаткових пояснення.

Представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечила проти задоволення заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк". вважає, що не відбулося подвійне стягнення, оскільки ще є один виконавчий лист за рішенням судді Рівненського міського суду Тимощука О.Я.

Заслухавши позицію сторін, дослідивши подану заяву та всебічно, повно і об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 вересня 2018 року у справі № 569/6039/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку було частково задоволено позовні вимоги та стягнуто 17477,04 грн. компенсації за невикористану відпустку, 4000 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, зменшено суму стягнення до 11837,36 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання судового рішення Рівненським міським судом Рівненської області було видано виконавчий лист № 569/6039/17 від 29.01.2019 р.

Згідно постанови від 08.02.2019 р. було відкрито виконавче провадження № 58323126.

Рішення суду у справі № 569/6039/17 в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку було виконано АТ КБ “ПриватБанк” у добровільному порядку, на користь ОСОБА_1 було нараховано компенсацію за невикористану відпустку у сумі 11837,36 грн.

Добровільне виконання банком постанови Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 569/6039/17 підтверджується: 1) копією платіжного долучення № 11 від 06.05.2019; 2) розрахунковим листком ОСОБА_1 ; 3) копією листа Банку № 20.1.0.0.0/7- 20190417/4095 від 17.04.2019, в якому зазначено реквізити рішення та номер справи, рішення у якій добровільно виконане Банком.

Так, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що сума 11837,36 грн. була нарахована та виплачена ОСОБА_1 , у зв`язку з виконанням постанови Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 569/6039/17 про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Після цього в рамках виконавчого провадження 21 листопада 2019 року було фактично стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» 13198,66 грн., з яких 11837,36 грн. - сума стягнення за виконавчим документом, 1180,73 грн. - сума виконавчого збору, 177,57 грн. - сума витрат на проведення виконавчих дій.

Примусове виконання банком постанови Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 569/6039/17 підтверджується: 1) копією постанови про відкриття виконавчого провадження; 2) платіжною вимогою № 21/20/2 від 21.11.2019, в якій вказано призначення платежу “Стягнення боргу в сумі 11837,36 грн. з АТ КБ“ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа, що видав Рівненський апеляційний суд № 569/6039/17 від 29.01.2019”.

На спростування вказаних вище обставин належних та допустимих доказів суду стороною стягувача не надано та судом не здобуто.

Відтак, суд приходить до переконання, що фактично відбулося подвійне стягнення з АТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 суми компенсації за невикористану додаткову відпустку: вперше — при добровільному виконанні банком судового рішення шляхом виплати суми на рахунок картки для виплат ОСОБА_1 , повторно — в рамках виконавчого провадження ВП № 58323126, в результаті чого загальна сума стягнення перевищує суму, передбачену рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Разом з тим, банком як податковим агентом було здійснено утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно до п.п. 14.1.180., 14.1.222 ст. 14, ст.ст. 162, 163, 164, ст. 16-1 підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, та належну після утримання податків та зборів суму перераховано на рахунок депонованої заробітної плати.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

У рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 06 вересня 2018 року та постанові Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 569/6039/17 не зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута з роботодавця на користь працівника без урахування податків і зборів.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Таким чином, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

Згідно з п. 164.2.1., підпунктом а) п. 164.2.14. Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України (за загальним правилом 18 відсотків).

Банком як податковим агентом було здійснено утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно до п.п. 14.1.180., 14.1.222 ст. 14, ст.ст. 162, 163, 164, ст. 16-1 підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, та належну після утримання податків та зборів суму перераховано на рахунок депонованої заробітної плати.

Таким чином, якщо юридична особа виплачує на користь фізичної особи грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Подібні за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах були викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Так, положеннями частини першої ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої ст. 432 ЦПК України, якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

При цьому, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з висновку постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Згідно з частиною першою ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина друга ст. 432 ЦПК України).

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Оскільки станом на день примусового виконання судового рішення у справі № 569/6039/17 це рішення вже було фактично виконане Банком в добровільному порядку, наявні матеріально-правові обставини для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 569/6039/17 від 29.01.2019, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, в порядку ст. 432 ЦПК України, із одночасним стягненням безпідставно одержаних стягувачем коштів за виконавчим листом.

Виходячи з того, що у разі не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, будуть порушені права боржника, оскільки відбулося фактично подвійне стягнення, суд вважає за необхідне визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 569/6039/17 від 29 січня 2019 року, виданий Рівненським міським судом Рівненської області в частині стягнення з АТ КБ " ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми 11837, 36 грн. та стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства комерціяний банк "ПриватБанк", безпідставно одержану суму в розмірі 11837, 36 грн. за виконавчим листом № 569/6039/17 від 29.01.2019 року, виданим Рівненським міським судом Рівненської області.

Керуючись ст431, 432 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа від 29 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління праці та соціального захисту населення про стягнення грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та моральної шкоди та стягнення безпідставно одержаних стягувачем коштів за виконавчим листом- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 569/6039/17 від 29 січня 2019 року, виданий Рівненським міським судом Рівненської області в частині стягнення з АТ КБ " ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми 11837, 36 ( одинадцять тисяч вісімсот тридцять сім грн. 36 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерціяний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570 безпідставно одержану суму в розмірі 11837, 36 грн за виконавчим листом № 569/6039/17 від 29.01.2019 року, виданим Рівненським міським судом Рівненської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Рівненського міського суду Н.Г.Кучина