Рішення № 9438728, 29.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.10 р. Справа № 9/54

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засіданні Гутевич С.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес”, м.Донецьк

до відповідача 1 Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов, Луганська область

до відповідача 2 Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка

про стягнення 976931грн.35коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Синельников Р.О. представник (за довіреністю б/н від 04.02.2010р.);

від відповідача1: не зявився;

від відповідача2: ОСОБА_4 представник (за довіреністю №767 від 25.03.2010р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача1, Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов, Луганська область, та до відповідача2, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 976931грн.35коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір уступки права вимоги №0502 від 04.02.2009р., повідомлення №17-09/27 від 05.02.2009р., договір №76 від 15.08.2008р., специфікації№1/8, №2/8 до договору №76 від 15.08.2008р., рахунки-фактури №1715 від 27.08.2008р., №1764-1 від 30.08.2008р., №1822 від 11.09.2008р., №11/1822 від 11.09.2008р., квитанції про приймання вантажу, договір №18ел транспортного експедирування від 25.08.2008р., звіти експедитора №15-1 від 31.08.2008р., №15-2 від 30.09.2008р., договір поруки №1502/10 від 15.02.2010р.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву №02/2138 від 22.04.2010р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ненастання строку оплати за договором №76 від 15.08.2008р.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким в задоволенні позовних вимог щодо відповідача 2 просить відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість. Крім того, відповідач 2 просить суд визнати недійсним договір поруки №1502/10 від 15.02.2010р.

Вимога відповідача щодо визнання недійсним договору поруки №1502/10 від 15.02.2010р. судом не розглядається, оскільки вказана вимога за своєю правовою природою є позовною вимогою, а тому повинна оформлюватись та подаватись до суду згідно встановлених Господарським процесуальним кодексом України правил подачі зустрічної позовної заяви. Наразі, враховуючи не дотриманість вимог чинного законодавства, зазначена у відзиві вимога відповідача 2 щодо визнання договору недійсним не може розглядатись судом в якості зустрічних позовних вимог.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5565591 Відкрите акціонерне товариство „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов, Луганська область станом на 23.03.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5554589 Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м.Макіївка станом на 22.03.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як фізична особа-підприємець.

28.04.2010р. позивачем надані заперечення на відзив відповідача 1, в яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог.

Крім того, через канцелярію господарського суду позивач надав заяву б/н від 29.04.2010р. про часткову відмову від позовних вимог, згідно якої останній повністю відмовляється від позовних вимог до відповідача 2; позовні вимоги до відповідача 1 не змінюються.

Суд розглядає позовні вимоги відповідно до вказаної заяви.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, господарський суд встановив:

04.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕР-ЛАН”, м.Донецьк укладено договір уступки права вимоги №0502 від 04.02.2009р., далі «договір уступки».

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, первісний кредитор (ТОВ „ЕР-ЛАН”) відступає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги виконання зобов`язань за договором №76 від 15.08.2008р., укладеним між первісним кредитором та Відкритим акціонерним товариством „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов, надалі боржник.

За даним договором новий кредитор набуває право вимоги від боржника належного виконання наступних зобов`язань: сплатити грошові кошти в сумі 797414грн.40коп. (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору уступки передбачено, що новий кредитор повинен письмово повідомити боржника про уступку права вимоги за договором №76 від 15.08.2008р.

Згідно п.1.4 договору уступки, первісний кредитор передає новому кредитору в силу укладеної угоди про уступку права вимоги в строк 10 днів наступні оригінали документів, що підтверджують дійсність та правомочність права вимоги: договір №76 від 15.08.2008р., специфікацію 2/8, видаткові накладні, акт звірки на 01.01.2009р.

В свою чергу, договір №76 від 15.08.2008р. було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕР-ЛАН”, м.Донецьк та Відкритим акціонерним товариством „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов (відповідачем 1).

За умовами вказаного договору ТОВ „ЕР-ЛАН” зобов`язалось поставити, а відповідач 1 прийняти та оплатити коксовий горіх, номенклатура, кількість, якість, ціна та строки поставки якого зазначені у специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно умов договору №76 від 15.08.2008р. та додатків (специфікація №1/8, №2/8) ТОВ „ЕР-ЛАН” було поставлено відповідачу 1 коксовий горіх на загальну суму 982368грн.31коп.

На підтвердження здійснення вищезазначених поставок позивачем надані відповідні залізничні квитанції про приймання вантажу, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідно до наданої ДП „Донецька залізниця” довідки від 12.04.2010р. за №2001-1/393 у відповідь на адвокатський запит від 08.04.2010р. підтверджується факт вивантаження (передачі товару) відповідачу 1 за наступними вагонами:

-№60018082 згідно квитанції про приймання вантажу №51271259 від 27.08.2008р.;

-№67569459 згідно квитанції про приймання вантажу №51271260 від 27.08.2008р.;

-№63763619 згідно квитанції про приймання вантажу №51271362 від 30.08.2008р.;

-№67875054 згідно квитанції про приймання вантажу №51271363 від 30.08.2008р.;

-№66171125 згідно квитанції про приймання вантажу №51271364 від 30.08.2008р.;

-вагони №№60653375, 66763129, 65331142, 67879833, 67656686 згідно квитанцій про приймання вантажу №51271695 від 11.09.2008р.

Одночасно, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 не заперечує факту здійснення поставки продукції за договором №76 від 15.08.2008р.

Постачання продукції здійснювалось через експедитора Товариство з обмеженою відповідальністю „Трейд-інвест” на підставі договору №18ел транспортного експедирування від 25.08.2008р.

Пунктом 1 специфікацій №1/8, №2/8 до договору №76 від 15.08.2008р. передбачено, що залізничний тариф відшкодовується покупцем постачальнику у повному обсязі.

Сума залізничного тарифу, що заявлена постачальником до відшкодування становить 20439грн.60коп. (звіти експедитора №15-1 від 31.08.2008р., №15-2 від 30.09.2008р.).

Таким чином, відповідач 1 за договором №76 від 15.08.2008р. мав грошові зобов`язання перед ТОВ „ЕР-ЛАН” в розмірі 1002807грн.91коп. (982368грн.31коп. борг за поставлену продукцію та 20439грн.60коп. борг за відшкодування залізничного тарифу).

Пунктом 4.2 договору №76 від 15.08.2008р. передбачено, що платежі за даним договором здійснюються покупцем в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 100% оплати вартості продукції за фактом поставки протягом 10 банківських днів від дня надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію.

Відповідно до п.4.3 договору №76, постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунки, накладні; залізничні накладні; сертифікат якості; податкові накладні.

На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури №1715 від 27.08.2008р., №1764-1 від 30.08.2008р., №1822 від 11.09.2008р., №11/1822 від 11.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати отриманого товару з посиланням на ненадання позивачем документів згідно п.4.2, 4.3 договору №76 від 15.08.2008р., судом не приймаються, оскільки надання зазначених документів не ототожнюється з фактом поставки. В свою чергу, настання строку оплати згідно п.4.2 договору №76 залежить від дати поставки. Наразі, надання чи ненадання супроводжувальної документації не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України. Таким чином, оскільки заперечень відповідача щодо неотримання товару або отримання його неналежної якості та не повної кількості суду не надано, суд вважає, що товар отриманий відповідачем без заперечень, що підтверджує факт поставки, а отже моментом виникнення зобов`язання відповідача 1 щодо оплати отриманої продукції є сплив 10 банківських днів від дати фактичної поставки.

Одночасно, факт надання відповідачу 1 рахунків-фактур та податкових накладних підтверджується описом вкладення у квитанцію кур`єрської пошти від 18.08.2009р., згідно якої ВАТ „Стахановський завод феросплавів” було надіслано рахунок №1764-1 від 30.08.2008р., рахунок №1822 від 11.09.2008р., податкові накладні №1764-1 від 30.08.2008р., №1822 від 11.09.2008р., корегування №1822 від 11.09.2008р. (копія вказаної квитанції кур`єрської пошти залучена до матеріалів справи).

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідачем 1 було сплачено за поставлену по договору №76 від 15.08.2008р. продукцію суму в розмірі 205393грн.51коп., у зв`язку з чим заборгованість відповідача 1 за поставлену йому за договором №76 від 15.08.2008р. продукцію станом на момент подання цієї позовної заяви складає 797414грн.40коп.

05.02.2009р. позивачем на адресу відповідача1 направлено повідомлення №17-09/27 від 05.02.2009р. про відступлення права вимоги до відповідача 1 з ТОВ „ЕР-ЛАН” до позивача. В цьому повідомленні відповідачеві 1 було запропоновано сплатити позивачу суму боргу у строк до 01.04.2009р.

Однак, за твердженням позивача, відповідачем 1 заборгованість у розмірі 797414грн.40коп. до цього часу не сплачена.

Відповідно до п.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов"язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Законом відступлення права вимоги за договором №76 від 15.08.2008р. не заборонено. З метою зясування відсутності такої заборони в договорі, судом перевірено відповідний договір, в якому було здійснено заміну кредитора на відповідача. Заборони щодо заміни кредитора зазначений договір не містить.

За приписом ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач за змістом договору уступки права вимоги №0502 від 04.02.2009р. та норм чинного законодавства України, є правонаступником ТОВ „ЕР-ЛАН”, м.Донецьк в частині права вимоги від відповідача 1 виконання зобов'язань зі сплати за отриману продукцію в розмірі 797414грн.40коп. за договором №76 від 15.08.2008р.

Таким чином, за змістом норм чинного законодавства позивач є належним кредитором у зобов'язанні щодо сплати по договору №76 від 15.08.2008р. заборгованості за отриману продукцію в розмірі 797414грн.40коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

За висновками суду, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати обумовлених договорами сум не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 797414грн.40коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем 1 не надано суду доказів погашення заборгованості за договором уступки №0502 від 04.02.2009р., суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 797414грн.40коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес”, м.Донецьк в частині стягнення заборгованості в розмірі 797414грн.40коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 3% річних в розмірі 32056грн.06коп. та інфляційні витрати в розмірі 146460грн.89коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача 3% річних становлять суму в розмірі 32056грн.06коп. за період прострочення з 26.09.2008р. по 04.02.2010р. та інфляційні витрати - 146460грн.89коп. за період прострочення з жовтня 2008р. по грудень 2009р.

Втім, розглянувши розрахунок позивача, суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне:

Як вбачається з розрахунку позивача, початком нарахування 3% річних та інфляційних витрат позивач визначає 26.09.2008р., проте, на думку суду, початком нарахування відповідних сум є 05.02.2009р. (тобто наступний день після укладання договору уступки права вимоги №0502 від 04.02.2009р.), оскільки п.1.2 договору уступки №0502 від 04.02.2009р. передбачено, що за даним договором новий кредитор (позивач) набуває право вимоги від боржника (відповідача1) належного виконання зобов`язань щодо сплати грошових коштів в сумі 797414грн.40коп.

Таким чином, належний до стягнення розмір 3% річних та інфляційних витрат за період прострочення з 05.02.2009р. по 04.02.2010р. (кінцева дата визначена позивачем у своєму розрахунку) становить 23987грн.97коп. та 88513грн.00коп. відповідно.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 32056грн.06коп. та інфляційних витрат в розмірі 146460грн.89коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 23987грн.97коп. та 88513грн.00коп. відповідно.

Крім вказаного, позивач заявляв вимоги про стягнення з відповідача 2 заборгованості за договором поруки в розмірі 1000грн.00коп. Одночасно, як було зазначено вище, відповідно до заяви б/н від 29.04.2010р. про часткову відмову від позовних вимог, позивач відмовився від стягнення вказаної суми.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову від позову, на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України відмова позивача від позову та прийняття відмови господарським судом є підставою для припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, у звязку з відмовою позивача від позовних вимог щодо відповідача 2 та прийняттям такої відмови господарським судом, враховуючи той факт, що дана заява не суперечить законові та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі №9/54 в частині стягнення з відповідача 2 - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка заборгованості за договором поруки в розмірі 1000грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між позивачем та відповідачем 1 в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес”, м.Донецьк до відповідача1, Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов, Луганська область, та до відповідача2, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 976931грн.35коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 797414грн.40коп., 3% річних в розмірі 32056грн.06коп. та інфляційних витрат в розмірі 146460грн.89коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” (за адресою: м.Стаханов, Луганська область, 94000, код ЄДРПОУ 00186513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Альтарес” (за адресою: вул.Куйбишева, 68, м.Донецьк, 83096, р/р 26006000100581 в філії Донецька дирекція ТОВ УКБ „Камбіо”, м. Донецьк, МФО 394523, код ЄДРПОУ 36102892) суму основного боргу в розмірі 797414грн.40коп., 3% річних в розмірі 23987грн.97коп. та інфляційних витрат в розмірі 88513грн.00коп., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 9099грн.15коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 219грн.81коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог до відповідача 2, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка припинити провадження по справі у зв`язку з відмовою позивача.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 29.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя