Рішення № 9438570, 11.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 травня 2010 р. Справа 11/68-10

за позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Замостянські

електричні мережі», с. Бохоники Вінницького району

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Вінницькі Хутори Вінницького району

про стягнення 1689,28 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача: Т. Обертюх за довіреністю № 1-14-3071 від 01.01.2010р.;

відповідач: ОСОБА_1 підприємець.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 267 від 22.01.2007р. в загальному розмірі 1689,28 грн., з яких: 1227,66 грн. борг, 211,13 грн. пеня та 250,49 грн. інфляційні нарахування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.01.2007р. між сторонами укладено договір № 267 про постачання електричної енергії за умовами якого позивач зобовязався постачати, а відповідач використовувати та оплачувати вартість спожитої електричної енергії у строки визначені даним договором. В порушення взятих на себе зобовязань за договором, відповідач в період з червня 2009 року сплачує вартість спожитої електричної енергії не в повному обсязі та з порушенням строків. Так, за період з червня 2009 року по 01.03.2010 р. відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 1543,34 грн., а оплати здійснено на суму 315,68 грн..

Відповідач в заяві від 11.02.2010р. позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго»в особі структурної одиниці «Замостянські електричні мережі»визнає в повному обсязі.

Зважаючи на визнання відповідачем позову, суд розглядає справу у відповідності з приписами ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши доводи представника позивача та відповідача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

22 січня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго»в особі структурної одиниці «Замостянські електричні мережі»(позивач, за договором Постачальник) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач, за договором Споживач) укладено договір № 267 про постачання електричної енергії.

За умовами даного договору позивач зобовязався здійснювати постачання електричної енергії відповідачу, а відповідач оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною.

Згідно п. 1.2 договору розрахунковий період за даним договором прирівнюється до календарного місяця, протягом якого визначається обсяг електроенергії, що продається Споживачу за цей час та протягом якого Споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію, за тарифами, що діють на кінець розрахункового періоду.

Відповідно до звітів споживача про використану електричну енергію та згідно виставлених позивачем рахунків на оплату електричної енергії, за період з червня 2009 року по вересень 2009 року відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 1543,34 грн..

Відповідно до п. 2.3.3 договору Споживач зобовязався проводити оплату вартості спожитої електроенергії на протязі 5-ти днів з дня отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок Постачальника.

Як свідчать матеріали справи та пояснення учасників процесу, відповідачем оплачено вартість використаної електричної енергії в розмірі 315,68 грн.. Таким чином, за відповідачем утворився борг у розмірі 1227,66 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за спожиту електричну енергію згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по постачанню електричної енергії відповідачу належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обовязку щодо повного розрахунку з позивачем за спожиту електричну енергію у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 1227,66 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 211,13 грн. пені та 250,49 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,75%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.

Як вбачається з розрахунку ціни позову, позивачем заявлено до стягнення 211,13 грн. пені за період з 01.09.2009р. по 01.03.2010р..

Перевіривши вказаний розрахунок за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що позивачем допущено помилку в нарахуванні пені в бік завищення, так як розмір пені за договором за період з 01.09.2009р. по 01.03.2010р. становить 116,43 грн..

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договорами, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 250,49 грн. інфляційних нарахувань за період з липня 2009 року по лютий 2010 року.

Суд не може погодитись з заявленою позивачем сумою, оскільки відповідно до бази даних «Законодавство України», розмір інфляційних нарахувань за період з липня 2009 року по лютий 2010 року становить 88,65 грн..

Таким чином, позивачем безпідставно заявлено до стягнення 94,70 грн. пені та 161,84 грн. інфляційних нарахувань.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго»в особі структурної одиниці «Замостянські електричні мережі»(21008, Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, вул. Гніванське шосе, 1, код 25512876) 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 66 коп. боргу; 116 (сто шістнадцять) грн. 43 коп. пені; 88 (вісімдесят вісім) грн. 65 коп. інфляційних нарахувань; 86 (вісімдесят шість) грн. 51 коп. - витрат зі сплати державного мита та 200 (двісті) грн. 16 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В позові в частині стягнення 94,70 грн. пені та 161,84 грн. інфляційних нарахувань

відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 12.05.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (21008, Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, вул. Гніванське шосе, 1)

3- відповідачу - (АДРЕСА_1)