Рішення № 94384967, 26.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 січня 2021 року справа №640/21307/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; 2) зобов`язання відповідача здійснити переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року№889-VІІІ, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року за весь період з 02 червня 2020 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідачем протиправно відмовлено в переведенні на пенсію за Законом України «Про державну службу», у зв`язку з тим, що посади службовців Національного банку України не були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, а тому позивач права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не має.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до записів в трудовій книжці та довідки Національного банку України його загальний стаж державного службовця станом на 30 квітня 2016 року складав 22 роки 10 місяців 00 днів, а тому згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889- VІІІ за ним зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21307/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Листом від 20 жовтня 2020 року №640/21307/20/20763/20 суд повернув відповідачу відзив без розгляду на підставі частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач повторно подав до суду відзив із додержанням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, в якому зазначив, що:

- посади службовців Національного банку України не були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актів Кабінету Міністрів України, а тому права на пенсію відповідно до підпункту 1 пункту 2, пункту 12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» №№889- VІІІ вони не мають;

- оскільки, позивач станом на 01 травня 2016 року не мав 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та не перебував на відповідній посаді, підстави для переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви позивача від 02 червня 2020 року відповідач у листі від 22 червня 2020 року №2600-0303-8/81626 відмовив позивачу у переведенні його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01 травня 2016 року він не мав 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та не перебував на відповідній посаді, а тому підстави для переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серія НОМЕР_1 міститься інформація про дату народження позивача - 13 квітня 1958 року та записи про періоди роботи позивача (№1-25), починаючи з 01 вересня 1975 року по 03 січня 2018 року, загальний трудовий стаж позивача станом на 03 січня 2018 року становить 42 роки 04 місяці 03 дня.

Відповідно до довідки Національного банку України від 02 червня 2020 року №90 до стажу державної служби ОСОБА_1 були зараховані періоди його роботи в Національному банку України з 01 липня 1993 року по 31 січня 2016 року на посаді завідуючого сектором, начальника відділу Центральної розрахункової палати Національного банку України, стаж державної служби 22 роки 07 місяців 01 день (записи в трудовій книжці № НОМЕР_2 ) та з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року на посаді начальника управління Центральної розрахункової палати Національного банку України, стаж державної служби 00 років 02 місяці 30 днів (записи в трудовій книжці №22-23); загальний стаж державної служби станом на 01 травня 2016 року складає 22 роки 10 місяців 00 днів.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII встановлено, що Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що особи мають право на одержання пенсії державних службовців за наявності, зокрема, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а також досягнення такими особами певного віку та наявності страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, до 01 травня 2016 року право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 попереднього Закону «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічний висновок, викладений у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №822/524/18.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач має страховий стаж більше 35 років та досяг віку (62 роки для чоловіків).

Відповідач у листі від 22 червня 2020 року №2600-0303-8/81626 зазначає, що станом на 01 травня 2016 року позивач не мав 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та не перебував на відповідній посаді, а тому підстави для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII відсутні.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що посади службовців Національного банку України не були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІ та актів Кабінету Міністрів України, оскільки відповідач не повністю аналізує відповідні норми, через що робить не правильні висновки.

Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 січня 2000 року №166 «Про реалізацію статті 64 Закону України «Про Національний банк України» для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу» прирівняно посади службовців Національного банку до відповідних посад державних службовців Секретаріату Кабінету Міністрів України. З огляду на те, що посади службовців Національного банку не були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІ та актів Кабінету Міністрів України - права на пенсію відповідно до підпункту 1 пункту 2, пункту 12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» №889-VIII вони не мають.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 січня 2000 року №166 «Про реалізацію статті 64 Закону України «Про Національний банк України» для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу» посади службовців Національного банку прирівняні до відповідних посад державних службовців Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Водночас, статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІ установлюються категорії посад державних службовців, до яких віднесені відповідні посади Секретаріату Кабінету Міністрів України, а саме: до другої категорії віднесені посади керівників Секретаріату Кабінету Міністрів України, інші прирівняні до них посади; до третьої категорії - посади заступників керівників Кабінету Міністрів України та інші прирівняні до них посади; до четвертої категорії - посади спеціалістів Секретаріату Кабінету Міністрів України, інші прирівняні до них посади.

Отже, посади службовців Національного банку України віднесені до другої - четвертої категорій посад державних службовців згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІ.

Відповідно до записів в трудовій книжці №15 - 23 у період з 01 липня 1993 року по 30 квітня 2016 року позивач працював на посадах завідуючого сектором, начальника відділу та начальника управління Центральної розрахункової палати Національного банку України.

Загальносоюзним класифікатором професій робітників, посад службовців та тарифних розрядів, затвердженим постановою Держстандарту СРСР від 27 серпня 1986 року №016, посади завідуючого сектором та начальника відділу віднесені до керівних посад.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 30 червня 1999 року №317 «Про класифікацію посад та ранги державних службовців Національного банку України» зазначено посади службовців Національного банку України які, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, зокрема, у центральному апараті та у територіальних управліннях та структурних одиницях і підрозділах Національного банку посади завідуючих секторами, начальників відділів, начальників управлінь у складі департаментів та їх заступників.

Записами в трудовій книжці позивача підтверджено, що у період з 01 липня 1993 року по 31 січня 2016 року під час роботи в Національному банку України позивач обіймав посади завідуючого сектором, начальника відділу Центральної розрахункової палати Національного банку України (записи в трудовій книжці №15-21) та з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року - посаду начальника управління Центральної розрахункової палати Національного банку України (записи в трудовій книжці №22-24); з 01 травня 2016 року втрачено статус державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII.

Таким чином, період роботи позивача з 01 липня 1993 року по 30 квітня 2016 року в Національному банку України, а саме 22 роки 10 місяців 00 днів має бути враховано до стажу державного службовця позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має загальний страховий стаж більше 35 років, досяг віку 62 років та має стаж державного службовця станом на 01 травня 2016 року більше 20 років.

Таким чином, позивач має право на призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому дії відповідача щодо відмови позивачу в переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до зазначеного закону є протиправними.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» 02 червня 2020 року, тому саме з цієї дати необхідно здійснити призначення пенсії.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетний асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести з 02 червня 2020 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року№889-VІІІ, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко