Рішення № 94384849, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м. Київ №640/10238/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся через електронний кабінет системи "Електронний суд" до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відмив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а саме відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.

21 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію державного службовця. Листом від 17.09.2019 року Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у призначенні вказаної пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, а саме 20 років, з підстав того, що заявник не займав посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців відповідно до ст. 25 Закону України "Про державну службу".

Відмовляючи у призначенні пенсії державного службовця відповідач не зарахував до стажу державної служби позивача, посади у Кіровоградському обкомі Компартії України, які останній займав у період з 17.12.1987 року по 01.10.1991 року.

Позивач вказав, що відповідно до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Про вищевказані періоди роботи наявні записи в трудовій книжці.

На думку позивача, він має необхідний стаж 20 років та досяг передбаченого віку 62 роки для переведення його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що на відсутність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки достатнього стажу роботи - 20 років позивач не має, а посада, яку займав позивач до категорій посад державної служби не відноситься. Вважає, що робота в партійних та комсомольських органах до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно зазначеного Закону не зараховується. Враховуючи вищевикладене, стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 ст. 37 Закону України "Про державну службу" складає 19 років 08 місяців 16 днів, що недостатньо для переходу з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України "Про державну службу ".

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.

21 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію державного службовця. Листом від 17.09.2019 року Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у призначенні вказаної пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, а саме 20 років, з підстав того, що заявник не займав посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців відповідно до ст. 25 Закону України "Про державну службу". Зазначено, що при розгляді документів з`ясовано, що стаж роботи на посадах державного службовця становить 19 років 8 місяців 16 днів.

21 жовтня 2019 року позивач повторно звернувся через Веб-портал Пенсійного фонду України з заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»

06 листопада 2019 року через Веб-портал Пенсійного фонду України позивач отримав відповідь №268841/02/Б-13259, в якій зазначено, що до зарахування до стажу державної служби періодів роботи в партійних, профспілкових, комсомольських організаціях на виборних та відповідальних посадах необхідно, щоб особа займала саме виборні та відповідальні посади на постійній основі. При розгляді документів з`ясовано, що посади у Кіровоградському обкомі компартії України, не відносяться до виборних та відповідних посад, тому час роботи не відноситься до стажу державної служби. Роз`яснено про право звернення до суду.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Право вибору пенсійних виплат закріплено у статті 10 Закону № 1058-IV.

Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі по тексту - Закон України № 889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII).

Статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, який набрав чинності 28 грудня 1993 року, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Також частиною 2 статті 25 Закону України № 3723-XII визначено сім категорій посад державних службовців.

Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Суд зазначає, що оскільки Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII набрав чинності 28 грудня 1993 року, із зазначеної дати посади державних службовців віднесені до вказаної дати.

Частиною 1 статті 3 Закону України № 889-VIII встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частиною 2 статті 3 Закону України № 889-VIII визначено державних службовців на яких поширюється дія вказаного Закону та на яких дія вказаного Закону не поширюється.

Дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом (п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону України № 889-VIII).

Спірним є зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача на посаді інструктора відділу сільськогосподарського господарства та харчової промисловості Кіровоградського обкому Компартії України, інструктора сектору соціального розвитку аграрного відділу Кіровоградського обкому Компартії України та консультанта відділу аграрної політики Кіровоградського обкому Компартії України з 17.12.1987 року по 01.10.1991 року.

Так згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

В свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за № 283 (далі - Порядок № 283).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 283, до стажу державної служби включається також: в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049.

Згідно з пунктом 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049, до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується: загальний стаж роботи в органах виконавчої влади, передбачених у пункті 1 цього Положення; стаж роботи в Апараті Верховної Ради України, Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та комітетах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, органів прокуратури, судових органів України, відповідних органів колишнього СРСР і країн Співдружності Незалежних Держав; стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.

Згідно із роз`ясненням Міністерства юстиції України, узгодженим з Кабінетом Міністрів України (лист № 4-5- 1156 від 03.06.94), зараховується час роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України, зокрема, у партійних, профспілкових та комсомольських організаціях на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 та внесення змін до статті 7 Конституції УРСР, тобто до 24 жовтня 1990 року. Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішенням бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Таким чином, законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24 жовтня 1990 року.

Судом встановлено, що на посади у Кіровоградському обкомі Компартії України позивач призначався відповідно до постанов Бюро Кіровоградського обкому Компартії України.

Відтак періоди роботи позивача на посадах інструктора сектору, інструктора відділу, консультант відділу Кіровоградського обкому Компартії України з 17.12.1987 по 24.10.1990 також підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Отже, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889-VIII - 01.05.2016, становив більше 20 років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги наявність у трудовій книжці позивача усіх необхідних записів на підтвердження наявного у нього стажу роботи на посадах, період роботи на яких зараховується до стажу державної служби, суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу в переведенні з одного виду пенсії на інший, а саме, в переведенні з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправними.

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи, що досяг необхідного віку та має необхідний страховий стаж роботи, має не менш як 20 років стажу державної служби, він набув права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ на підставі п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, а тому відмова відповідача у переведенні (призначенні) йому пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ є протиправною.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відмив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 з 17.12.1987 року по 24.10.1990 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити (перевести) ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а саме відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа