Рішення № 94384838, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м. Київ №320/5647/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Формула"

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Формула" з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100110/2019/000096/2 від 07.08.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 адміністративну справу №320/5647/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/5647/19 розподілено на суддю Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем самостійно визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), та заявлено відповідні показники в митній декларації, до якої додано документи, що її підтверджують. Однак, митний орган протиправно не врахував подані позивачем документи і прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод.

Відповідач позов не визнав, звернувся до суду із письмовим відзивом, зазначивши, що митний орган діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Стверджував, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, за результатами опрацювання додатково наданих документів виявлено невідповідність, а саме: в прас-листі від 26.06.2019 року наведені партикулярно ціни , що відмінні від заявлених декларантом в митній декларації. Також, наголошував на тому, що надані відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частини 2, 21 статті 58 Митного кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

06 серпня 2019 року позивачем до митного поста «Столичний» подано митну декларацію типу форми ІМ 40 ДЕ №UA100110/2019/145995 (далі - МД) з метою митного оформлення товарів: охолоджуюча рідина (антифриз). Торговельна марка: STAREX, країна виробник: Нжнекамскнефтеоргсинтез

У відповідності до графи 42 МД, митну вартість товару позивачем було визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні за товар - 0,5052 $/кг.

На підтвердження зазначеної у МД митної вартості товару, позивач надав митному органу документи, перелік яких міститься у графі 44 МД.

За результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів, митним органом проведено процедуру консультації, за результатами якої прийнято письмове рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000096/2 від 07.08.2019 року.

Прийняте рішення посадова особа митного органу мотивувала тим, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості, визначених згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 МКУ.

Позивач не погоджується зі спірним рішенням, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, подані документи не містять розбіжностей, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Незгода позивача зі спірними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а саме:

1) відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 контракту від 04 серпня 2017 року №2017-031, «наименование, цена, номенклатура (асортимент) и количество каждой партии отгрузочных реквизитов, а также способ поставки указывается в спецификациях, является неотъемлемой частью настоящего договора», проте до митного оформлення специфікацію не надано.

Також, для підтвердження витрат декларантом надано довідка про транспортні витрати від 01.07.2019 року №757, де зазначена вартість транспортування у розмірі 20000 грн. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження форми митної декларації та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом повинні надаватись рахунки - фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» повинен надаватись договір транспортного експедирування. Таким чином, надані відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частин 2, 21 статті 58 МИтного кодексу України. Також, довідка, що надана до митного оформлення на підтвердження транспортних витрат від 01 серпня 2019 року №758, видана ЧП «Транслогистик», проте в автотранспортній накладній від 31 серпня 2019 року №116127 зазначено, що транспортні послуги надавались - ФОП ОСОБА_1 . Законом України «Про транспортно - експедиторську діяльність» передбачено, що договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Також, істотною умовою договору є вид послуги експедитора та її вартість. Статтею 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» передбачено, що до виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору, розмір якої є однією з істотних умов договору транспортного експедирування, вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання такого договору. У плату експедитору не включаються витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування , на оплату зборів (обов?язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. До митного оформлення договір на транспортно - експедиційне обслуговування не надано. На виконання вимог митного органу, позивачем було надано видаткові накладні, прайс - лист, специфікацію та транспортний договір з ТОВ «ТЕК Транслогістік». За результатами опрацювання додатково наданих документів виявлено невідповідність, а саме: в прайс-листі від 26.06.2019 року наведені поартикульно ціни, що відмінні від заявлених декларантом в митній декларації.

Разом з тим, товариством надісланий лист про неможливість надання інших документів за митною декларацією.

Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За результатами опрацювання наданих позивачем документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 04 серпня 2017 року між ТОВ «Эком» та ТОВ «Нова Формула» укладено договір поставки №2017-031, згідно якого постачальник зобов`язується поставити моторні, гідравлічні та трансмісіонні олії, охолоджуючі, гальмівні та технічні рідини, автозапчастини, автохімію, мастильні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах цього договору.

У відповідності до пункту 2.1 договору найменування, ціна, номенклатура (асортимент) та кількість кожної партії, реквізити відгрузки, а також спосіб поставки визначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що постачальник надає покупцю на його вимогу наступні документи: рахунок - фактуру на поставлену продукцію; сертифікат походження форми СТ-1; декларацію відповідності митного союзу, видану уповноваженим органом; товарно - транспортні накладні.

Також, пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється за цінами, обумовленими сторонами та вказаними у специфікаціях на кожну обумовлену партію товару та виставленими постачальником у відповідних рахунках. Загальна сума договору складає 100 000 000, 00 російських рублі.

У наданому до суду відзиві та оскаржуваному митний орган звертає увагу на те, що всупереч пунктам 2.1, 5.1 договору позивачем не долучено до матеріалів справи, як і не надано до митного оформлення специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору та які визначають обумовлену сторонами ціну поставки відповідної партії товару.

Жодних спростувань щодо вищезазначеного товариством не надано.

Також, судом встановлено, що відповідно до договору поставки №2017-031 від 04 серпня 2017 року, поставка продукції для автотранспорту здійснюється відповідно до правил Інкотермс-2000 на умовах FCA м. Обнінськ.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати, торгівельний термін FCA тлумачиться як FREE CARRIER (… named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (… назва місця) - означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Довідка, що надана до митного оформлення як підтвердження транспортних витрат від 01.08.2019 року №758, видана ЧП «Транслогистик», проте, судом встановлено, що в автотранспортній накладній ві 31.07.2019 року №116127 зазначено, що транспортні послуги надавались підприємством - ФОП ОСОБА_1 .

Статтею 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» передбачено, що до виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору, розмір якої є однією з істотних умов договору транспортного експедирування, вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання такого договору. У плату експедитору не включаються витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування , на оплату зборів (обов?язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. До митного оформлення договір на транспортно - експедиційне обслуговування не надано.

Також, суд зазначає, що, станом на час розгляду справи, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження сплати послуг компанії перевізника.

У той же час, судом встановлено та не заперечується сторонами, що за результатами опрацювання додатково наданих документів виявлено невідповідність, а саме: в прайс-листі від 26.06.2019 року наведені поартикульно ціни, що відмінні від заявлених декларантом в митній декларації.

Отже, митний орган дійшов обґрунтованого висновку, що вказані розбіжності в документах мають вплив на правильність визначення митної вартості та правомірно витребував додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

За таких підстав, оскільки використані декларантом відомості, зазначені у митній декларації не підтверджені документально, враховуючи відсутність інформації про усі складові митної вартості за основним методом, митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Формула" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа