Ухвала суду № 94384655, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1436

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення

25 січня 2021 року м. Київ № 640/13871/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 640/13871/20 за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС»

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» (надалі - позивач), адреса: 02160, місто Київ, проспект Соборності. Будинок 15, офіс 409 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач 2), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень неправомірного рішення.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/13871/20 визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов`язання вчинити дії задоволено частково; зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13871/20; у задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача було подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 640/13871/20.

В обґрунтування вищевказаної заяви позивач зазначає, що станом на дату подання даної заяви, відповідач не виконав вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 640/13871/20, а саме, не зупинив дію рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847, а саме, позивач і надалі не має можливості реєструвати податкові накладні, про що свідчить, наприклад, квитанція від 11 грудня 2020 року № 1 про зупинення реєстрації податкової накладної від 20 листопада 2020 року № 79.

За наведених обставин та на переконання заявника враховуючи те, що станом на час подання даної заяви, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 640/13871/20 не виконана, позивач переконаний у наявності підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 640/13871/20.

Відтак, на переконання заявника на день подачі цієї заяви рішення суду податковим органом не виконано, що стало підставою для звернення позивача з даною заявою.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 640/13871/20, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Так, за правилами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Під час прийняття ухвали Окружним адміністративним судом міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 640/13871/20 судом не було встановлено судовий контроль за її виконанням шляхом встановлення строку для надання звіту про її виконання.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів норм Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14, від 19 листопада 2018 року у справі № 804/10264/15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13 березня 2017 року вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Також, Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, та як вже було зазначено вище, судовий контроль при прийнятті Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 26 листопада 2020 року у адміністративній справі № 640/13871/20 встановлено не було.

Водночас, суд наголошує, що відповідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

При цьому, суд звертає увагу, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, під час розгляду даної заяви судом не було встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши аргументи та доводи позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви останнього про встановлення судового контролю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 640/13871/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова