Ухвала суду № 94384481, 26.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 січня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/5755/20

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного центру оперативно - технічних заходів Державної прикордонної служби України Військова частина 1484 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 272103,92 грн,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2622 про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невиплаті позивачу середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні відповідно до положень статті 116 - 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 272103,92 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання:

- довідки про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;

- оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 2721,04 грн, або надати суду копію документа, належним чином засвідченого, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалу суду від 30.11.2020 позивачем отримано, докази на підтвердження усунення недоліків позовної заяви, суду не надано.

Водночас 22.01.2021 позивачем суду надано письмове пояснення, в якому просить звільнити від надання доказів, оскільки запитувана інформація є внутрішньою службовою документацією, і позивач не має можливості самостійно надати такі докази. Одночасно до пояснень подав клопотання про звільнення від сплати судового збору та витребування доказів.

Розглянувши доводи, викладені в письмових поясненнях, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України “Про оплату праці” за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він визначав суми стягнення.

Отже, за відсутністю довідки про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, суд позбавлений можливості навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він визначив суми стягнення.

Що стосується клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зокрема зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак клопотання про витребування доказів не відповідає наведеній нормі, оскільки у клопотанні не зазначено заходи, які позивач вжив для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Слід відзначити, що Законом України “Про судовий збір” чітко визначено умови, за яких може бути звільнено позивача від сплати судового збору.

Для звільнення від такої сплати позивач має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Слід відзначити, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73,74 КАС України, доказами.

Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України та Закону України “Про судовий збір” повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі”, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Положення Закону України “Про судовий збір” не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про заробітну плату, пенсію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.

Отже, за наведених обставин, у задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, то матеріали підлягають поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст. 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.

Суддя І.І.Соломко