Рішення № 94384375, 22.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року справа № 580/4791/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування рішення та вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0034385233 від 21 липня 2020 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2605-13 від 08 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з 01.01.2017 у розмірі 3 200,00 грн. Відповідно до положень частини п`ятої статті 8 Закону, єдиний внесок для платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 Закону бази нарахування єдиного внеску. Таким чином, мінімальний щомісячний розмір єдиного внеску для позивача у 2017 році становив 704 грн (3200 грн х 22%), сумарний розмір єдиного внеску, що підлягав сплаті за 2017 рік, становив 7 040,00 грн.

Сплата позивачем єдиного внеску здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства України своєчасно та у повному обсязі у загальному розмірі 7 040,00 грн:

- у 2017 році на загальну суму 4 928,00 грн (підтверджується платіжним дорученнями №29376761 від 14.04.2017, № 8 від 06.07.2017, №19 від 10.10.2017;

- у 2018 році на загальну суму 2 112,00 грн (підтверджується платіжним дорученням №26 від 16.01.2018.

Вищезазначене підтверджується також витягом (скріншотом) з електронного кабінету платника (додаток 7), де відображено, що переплата позивача (позитивний залишок) по єдиному внеску станом на 31 грудня 2017 року складала 4 928,00 грн (рядок 16), а згодом, 16 січня 2018 року позивачем був додатково сплачено єдиний внесок на суму 2 112,00 грн (рядок 15), після чого сумарна переплата позивача (позитивний залишок) по єдиному внеску складала вже 7 040,00 грн, що відповідає розміру нарахованого єдиного внеску за 2017 рік та даним вищезгаданого звіту за цей період. Тобто наявна у достатньому розмірі (7 040,00 грн) переплата дозволяла податковому органу списати з рахунку позивача на виконання його зобов`язань згідно із Законом суму нарахованого єдиного внеску (7040,00 грн) без утворення заборгованості з цього виду платежу. Покладені на позивача згідно із Законом зобов`язання виконані ним належним чином.

Після списання 09 лютого 2018 року з рахунку єдиного внеску суми 6336,00 грн залишок переплати позивача становив 704,00 грн. Однак позивачу безпідставно повторно нараховано 09 лютого 2018 року єдиного внеску за той же самий період (2017 рік) у розмірі 7040,00 грн.

За твердженням позивача, за один і той же самий звітний період йому нарахований для сплати єдиний внесок у подвійному розмірі, що не передбачено ані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ані іншими нормативно- правовими актами.

У результаті списання з рахунку позивача залишку переплати 704,00 грн утворилася заборгованість у розмірі 6336,00 грн, на яку були так само безпідставно нараховані згідно з оскаржуваним рішенням штрафні санкції (штраф та пеня).

На підставі наведеного позивач вважає, що до нього безпідставно застосовано штрафні санкції та пеню, тому оскаржене рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що згідно даних інтегрованої картки платника, починаючи з 09.02.2018 рахувалась недоїмка в сумі 6336,00 грн., в зв`язку з тим, що сплачені суми єдиного внеску позивачем зараховувались в рахунок сплати зобов`язань в порядку календарної черговості їх виникнення.

З огляду на зазначене контролюючим органом винесено рішення від 21.07.2020 №0034385233, яким застосовано штрафну санкцію за несплату/несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3232,97 грн., за період з 10.02.2018 до 25.01.2019 нараховано пеню в розмірі 2102,11 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2605-13 від 08.10.2020 на загальну суму 4296,02 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, вказавши, що у відзиві не наведено жодних підтверджувальних даних щодо причин, підстав та обставин виникнення недоїмки, яка, на думку відповідача, начебто виникла у позивача, починаючи з 09.02.2018; відсутня вказівка на реальну послідовність зарахування оплат з єдиного внеску (суми, дати); не зазначено, на які саме періоди фактично спрямовано (рознесено) оплати позивача; не надано доказів існування конкретних порушень позивача щодо сплати єдиного внеску та обґрунтування правомірності застосованих до позивача штрафних санкцій.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.03.2017 та перебуває на обліку в податкових органах як платник податків на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2017.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, відповідачем прийнято рішення №0034385233 від 21.07.2020, яким на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 3232,97 грн. за період з 10.02.2018 до 25.01.2019 та нараховано пеню у розмірі 2102,11 грн.

В подальшому, у зв`язку з наявністю заборгованості по єдиному соціальному внеску відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2605-13 від 08.10.2020, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість зі штрафних санкцій в сумі 2193,91 грн. та пеню в сумі 2102,11 грн., а всього 4296,02 грн.

Не погоджуючись із наведеним рішенням та вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з 01.01.2017 у розмірі 3200,00 грн. Відповідно до положень частини п`ятої статті 8 Закону, єдиний внесок для платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 Закону бази нарахування єдиного внеску. Таким чином, мінімальний щомісячний розмір єдиного внеску для позивача у 2017 році становив 704 грн (3200 грн х 22%).

Оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 01.04.2017, тому до 31.12.2017 сума єдиного соціального внеску, яка підлягала сплаті позивачем за 10 місяців 2017 року складає 7040 грн. (704х10=7040).

Згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці позивача станом на 31.12.2017 за позивачем рахувалась переплата ЄСВ в сумі 4928 грн. та додатково позивач 16.01.2018 сплатив 2112 грн., що загалом складає 7040 грн., тому станом на 09.02.2018 відображена переплата в сумі 7040 грн.

Натомість, як вбачається з інтегрованої картки позивача йому нараховано ЄСВ за 2017 рік в сумі 13376 грн. (6336+7040), що суперечить вищенаведеним вимогам закону та поданому позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік.

Як наслідок, в інтегрованій картці позивача станом на 09.02.2018 відображена сума недоїмки в розмірі 6336 грн.

В подальшому, згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 з 01.01.2018 платники єдиного внеску, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, за 1 квартал 2018 року термін сплати до 19.04.2018, за 2 квартал 2018 року - до 19.07.2018, за 3 квартал 2018 року - до 19.10.2018, за 4 квартал 2018 року - до 19.01.2019.

За даними інтегрованої картки позивачу автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 квітня 2018 року, який сплачено позивачем 13.04.2018 в сумі 2457,18 грн.;

- за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 липня 2018 року, який позивачем сплачено 03.07.2018 в сумі 2457,18 грн.;

- за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 жовтня 2018 року, який позивачем сплачено 05.10.2018 в сумі 2457,18 грн.;

- за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21 січня 2019 року, який позивачем сплачено 11.10.2018 в сумі 2457,18 грн.

В контексті встановлених вище обставин суд враховує, що Закон №2464-VІ визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями частини другої статті 8 та статті 12 Закону № 2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №2464-VІ розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. ч. 5, 7 ст. 9 Закону №2464-VІ).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464-VІ передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч. 6 ст. 25 Закону №2464-VІ).

Згідно з частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 13 статті 25 Закону № 2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі Інструкція №449).

Згідно з п.1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Положеннями пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

В силу вимог ч. 16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску. При цьому, сплачені платником суми зараховуються в порядку календарної черговості для погашення недоїмки, штрафів та пені.

З огляду на викладене, суд констатує, що позивач у повному обсязі та у визначені строки сплачував єдиний соціальний внесок за 2017 та 2018 роки, тому штраф та пеня неправомірно нараховані оскарженим рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області №0034385233 від 21 липня 2020 року, що є підставою для його скасування.

Оскільки позивач вважається таким, що не мав заборгованості з єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки, тому вимога відповідача №Ф-2605-13 від 08.10.2020, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість зі штрафних санкцій в сумі 2193,91 грн. та пеню в сумі 2102,11 грн. також підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведених вимог процесуального закону, відповідач не надав доказів та не спростував викладені в адміністративному позові твердження позивача щодо своєчасної сплати єдиного соціального внеску, обмежившись загальним твердженням про наявність порушень.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0034385233 від 21 липня 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2605-13 від 08 жовтня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко