Ухвала суду № 94384266, 26.01.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6640/20

УХВАЛА

іменем України

26 січня 2021 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: комунальне підприємство "Дашкомсервіс" про визнання неправомірним та скасування прішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дашковецької сільської ради, в якому просить:

- визнати неправомірним ухвалене 22 вересня 2020 року п`ятдесят четвертою сесією сьомого скликання Дашковецької сільської ради рішення №21-54/20 "Про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1га в оренду КП "Дашкомсервіс";

- визнати ухвалене 22 вересня 2020 року п`ятдесят четвертою сесією сьомого скликання Дашковецької сільської ради рішення №21-54/20 "Про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1га в оренду КП "Дашкомсервіс" таким, що створює небезпеку порушення права позивача в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки, кадастровий номер 6820682500:01:006:0001;

- скасувати ухвалене 22 вересня 2020 року п`ятдесят четвертою сесією сьомого скликання Дашковецької сільської ради рішення №21-54/20 "Про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1га в оренду КП "Дашкомсервіс".

Ухвалою суду від 26.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вимог цього Кодексу.

В силу положень ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Це положення узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі", згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Отже, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення 22 вересня 2020 року п`ятдесят четвертою сесією сьомого скликання Дашковецької сільської ради рішення №21-54/20 "Про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1га в оренду КП "Дашкомсервіс"

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що 20.10.2020 року між Дашковецькою сільською радою на підставі оскаржуваного у даній справі рішення підписано договір з комунальним підприємством "Дашкомсервіс" про передачу останньому в оренду земельної ділянки площею 1.00 га, яка належить Дашковецькій сільській раді, кадастровий номер 6820682500:01:006:0001.

Аналіз встановлених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що звертаючись до суду з даним позовом позивач намагається врегулювати спірні правовідносини між ним та Дашковецькою сільською радою з приводу правомірності передачі в оренду земельної ділянки, яка за договором оренди землі від 20.10.2020 року була надана в оренду комунальним підприємством "Дашкомсервіс".

Таким чином, предметом цього спору є оцінка правомірності рішення сільської ради та перевірка законності набуття майнових прав на земельну ділянку комунальним підприємством "Дашкомсервіс", тобто спір про право.

Суд зазначає, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України встановлено, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У даній справі спірні правовідносини виникли з цивільних правовідносин, у межах яких можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з правом власності чи користування земельними ділянками, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24.01.2017 року №815/6165/14 та Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 року № 396/2550/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №802/2292/17-а та постановах КАС ВС від 13.12.2019 у справі № 379/406/15-а, від 17.02.2020 у справі №808/4077/17.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то наявні правові підстави для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII (далі ГПК України) вказано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Оскільки спір у даній справі не є публічно-правовим, тому з урахуванням змісту позовних вимог, характеру спірних правовідносин, встановлених обставин, та враховуючи суб`єктний склад учасників спору, суд вважає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Такий же правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №819/1003/18.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, суд роз`яснює позивачу його право на звернення за захистом порушених прав до господарського суду, з урахуванням вимог, щодо територіальної підсудності встановленої ст.ст. 27-31 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: комунальне підприємство "Дашкомсервіс" про визнання неправомірним та скасування рішення, - закрити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя В.К. Блонський