Рішення № 94383948, 25.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 р. № 520/16608/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кегичівська селищна рада Кегичівського району Харківської області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.09.2020 №1187-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 по справі №520/3313/2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Крім того, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 02.10.2019 Д-12592/0-6106/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.).

На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув клопотання позивача та видав наказ від 22.09.2020 №1187-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», який обґрунтований тим, що бажана земельна ділянка має накладання на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні у інших осіб на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР №009936 та серії ІІІ-ХР №006032, а тому позивачем всупереч ст. 118 Земельного кодексу України не додано до клопотання погодження землекористувачів. Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач, згідно наданого 14.12.2020 до суду відзиву на позов зазначив, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1187-УБД від 22.09.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" є правомірним, оскільки всупереч ст. 118 Земельного кодексу України ОСОБА_1 не додано до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погодження землекористувачів, у зв`язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

11.01.2021 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб.

Треті особи своїм правом на надання пояснень не скористалися.

Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою від 05.09.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0168.

Згідно рішення, оформленого листом №Д-12592/0-6106/0/95-19, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка, яку ОСОБА_1 планує отримати у власність, знаходиться на сформованій земельній ділянці загальною площею 78,6984 га із кадастровим номером 6323180800:01:000:0168, яка була сформована за результатами проведеної у 2013 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності. Частина вказаного масиву перебуває у користуванні третіх осіб згідно державних актів на право постійного користування землею, виданих у 2001 році.

Вказану відмову позивач оскаржив в судовому порядку.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 по справі №520/3313/2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 02.10.2019 Д-12592/0-6106/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0168. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув клопотання позивача та видав наказ від 22.09.2020 №1187-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , має накладання на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IІІ-XP №009936 від 26.12.2001 та гр. ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IІІ-XP №006032 від 26.12.2001, а тому позивачем, всупереч ст. 118 Земельного кодексу України, не додано до клопотання погодження землекористувачів.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Суд звертає увагу на те, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним.

Так, згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 4 статті 121 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Приписами статей 186 та 186-1 Земельного кодексу України регламентовано порядок погодження та затвердження проектів землеустрою, у тому числі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови відповідачем в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зазначеною у наказі від 22.09.2020 №1187-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", слугував той факт, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , має накладання на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.

З відзиву на позовну заяву судом встановлено, що відповідач, в обґрунтування правомірності оскаржуваної відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у наказі від 22.09.2020 №11874-УБД, надав до матеріалів справи Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР №009936, виданий ОСОБА_2 від 26.12.2001 про постійне користування земельною ділянкою площею 2,00 га, яка знаходиться на території Власівської сільської ради та Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР №006032, виданий ОСОБА_3 від 26.12.2001 про постійне користування земельною ділянкою площею 2,00 га, яка знаходиться на території Власівської сільської ради.

Суд зауважує, що загальна площа земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0168 становить 78,6984 га, в той час, як відповідач у відзиві на позов зазначає про перебування бажаної позивачем земельної ділянки у постійному користуванні третіх осіб, загальна площа яких згідно з Державними актами на право постійного користування становить 4,00 га.

Жодних доказів того, що земельна ділянка, на яку ОСОБА_1 просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 та для ведення особистого селянського господарства перетинається з земельними ділянками, наданими у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідачем до матеріалів справи не надано.

Окрім того, згідно витягу Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 6323180800:01:000:0168, цільове призначення якої - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), інформація щодо форми власності відсутня, тобто не зазначено власника земельної ділянки, якому вона надана на праві постійного користування.

У постановах від 21 березня 2018 року (справа №536/233/16-ц), від 24 квітня 2018 року (справа №401/2400/16-ц), від 30 травня 2018 року (справа №826/5737/16), від 19 червня 2018 року (справа №922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування. Відмова особі в наданні земельної ділянки, висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом, як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року по справі № 605/567/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, в разі отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, він не набуде права на земельну ділянку.

Отже, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин, які стали підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та в обґрунтування того, що земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , перебуває у постійному користуванні третіх осіб чи перетинається з земельними ділянками, наданими у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому відмова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлена наказом від 22.09.2020 №1187-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства є протиправною, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне відзначити, що вказана вимога про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача з наступних підстав.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 травня 2019 року у справі №812/1312/18.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №814/702/17.

Суд приймає до уваги судову практику Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), яка визначає, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Отже, в даному випадку, зобов`язання Головного управління Дежгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, на підставі заяви від 05.09.2019, не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач повторно звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач прийняв рішення, оформлене наказом №1187-УБД від 22.09.2020, про протиправність та необхідність скасування якого суд дійшов висновку в ході розгляду даної справи, суд вважає за необхідне з метою повного та ефективного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Дежгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо неправомірності відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, недоведеності відповідачем існування передбачених законом підстав для відмови у наданні такого дозволу, та не дослідженні при розгляді клопотання позивача факту перетинання земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої просить надати позивач, з земельними ділянками що перебувають у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Державних актів на право постійного користування землею, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код 39792822) надати ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в порушення статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено факту правомірності відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, ЄДРПОУ 39792822), треті особи: ОСОБА_2 (с.Власівка, Кегичівський район, Харківська область, 64010), ОСОБА_3 (с.Власівка, Кегичівський район, Харківська область, 64010), Кегичівська селищна рада Кегичівського району Харківської області (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул.Волошина, буд.33, код ЄДРПОУ 04396963) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.09.2020 №1187-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова