Рішення № 94383911, 26.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 січня 2021 р. Справа № 520/16064/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , мікрорфйон " АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0480 (вул. Суворова, буд. 15, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300, код ЄДРПОУ 26614834) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0480 (код ЄДРПОУ 26614834) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 21.03.2018 року по 12.11.2020 рік;

- зобов`язати Військову частину А0480 (код ЄДРПОУ 26614834) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 21.03.2018 року по 12.11.2020 року, у сумі 386 509 (триста вісімдесят шість тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 90 коп..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні з військової служби відповідач не провів остаточний розрахунок та не виплатив належні грошові кошти. Так, відповідачем не було виплачено ОСОБА_1 , компенсацію за невикористані дні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.03.2018 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №520/11042/2020 зокрема визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0480 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.03.2018 року, зобов`язано Військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.03.2018 року, визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0480 шодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.03.2018 року. Зобов`язано Військову частину А0480 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.03.2018 року. Відповідач на час подання позову не сплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та індексацію грошового забезпечення. Враховуючи, що відповідач з часу видання наказу про звільнення і до часу виключення із списків військової частини з позивачем повністю не провів повний розрахунок, останній набув право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 21.03.2018 року по 12.11.2020 року.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.

Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно наявної довідки в матеріалах справи складеної секретарем судового засідання від 30.12.2020 року, вбачається, що суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., перебував у щорічній відпустці з 31.12.2020 року по 16.01.2021 року.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 21.12.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно зі змістом якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №520/11042/2020 сплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки 17.11.2020 р. в сумі 20477,60 грн. та індексацію грошового забезпечення 11.12.2020 року в сумі 4503,21 грн.. Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні суми був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних відносин положень статті 117 КЗпП України відповідач вважає відсутні. Виходячи з вищевикладеного відповідач позов не визнає, заперечує проти позову і вважає, що позовні вимоги позивача є незаконними та безпідставними, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 15.12.2015 серії НОМЕР_2 . (а.с.11).

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , наказом НГУП ЗНГШ ЗСУ від 06 березня 2018 року №62 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», був звільнений у запас за підпунктом 1 пунктом «є».

Наказом командира військової частини А0480 (по стройовій частині) від 21.03.2018 року №71 позивач 21.03.2018 року був виключений з котлового забезпечення та направлений на військовий облік до Чугуївський ОРВК. Згідно зазначеного наказу позивачу було виплачено: щомісячну премію передбачену наказом Міністра оборони України від 27.01.2016 №44 зі змінами, згідно тарифного розгляду в повному розмірі та надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по день здачі справ та посади, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.10 №889 виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду по день здачі справ та посади, щорічну основну відпустку за 2018 рік не використав, виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (5 діб). Грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік, передбачену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 - отримав, Виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену порядком виплати одноразової грошової допомоги в разі звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом у звязку з мобілізацією затвердженою постановою КМУ від 17.09.2014 року №460 у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць (34 місяців) служби.

При цьому, при звільненні позивача з військової служби та виключенні його зі списків особового складу, грошова компенсація за невикористану у 2014-2018 роках додаткову відпустку як учаснику бойових дій та індексація грошового забезпечення йому виплачена не була.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати під час звільнення з військової служби компенсації за невикористану у 2015, 2016, 2017, 2018, роках додаткову відпустку як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №520/11042/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частина А0480 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0480 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.03.2018 року.

Зобов`язато Військову частину А0480 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.03.2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0480 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.03.2018 року.

Зобов`язано Військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 21.03.2018 року.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №520/11042/2020 набрало законної сили 02.11.2020.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №520/11042/2020 відповідачем ОСОБА_1 , 07.08.2020 було нараховано та виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки 17.11.2020 р. в сумі 20477,60 грн. та індексацію грошового забезпечення 11.12.2020 року в сумі 4503,21 грн., що підтверджується довідкою від 11 грудня 2020 року №240-ФС та довідкою від 11 грудня 2020 року №241ФС.

Позивач, не погоджуючись з тим, що відповідачем не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2018 року по 12.11.2020 року у сумі 386509,90 грн., звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 ст. Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України також проголошено, що кожен має право на працю, а право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Суспільні відносини з приводу проходження громадянином публічної військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а відносно заявника також регламентовані і нормами Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в органах місцевого самоврядування.

Оскільки спеціальними актами права з приводу проходження військової служби (у тому числі і у лавах Державної прикордонної служби України) не передбачено ані порядку та умов проведення розрахунку із військовослужбовцем при звільненні, ані будь-яких застережень з цього приводу, то суд вважає за необхідне поширити на дані відносини дію положень ст.47 КЗпП України, де указано, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У силу висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020р. у справі №821/1083/17, постанови Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №816/1640/17, постанови Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №812/1259/17, компенсаційний характер запровадженого ст.117 КЗпП України заходу юридичної відповідальності вимагає застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності, що зумовлює необхідність урахування таких юридично факторів як: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, і у залежності від цих критеріїв допускає зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Висновки перелічених судових актів за правилами ч.5 ст.242 КАС України мають пріоритет у застосуванні над висновками постанов Верховного Суду України.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що подія несвоєчасного розрахунку при звільненні має місце у спірних правовідносинах, позаяк публічна військова служба заявника була припинена - 06.03.2018р., а грошова компенсація за невикористану відпустку не була виплачена Військовою частиною на дату звернення з адміністративним позовом.

Військовою частиною ці обставини не спростовані і навіть не заперечені, однак останнім на підтвердження виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №520/11042/2020 надано довідки від 11 грудня 2020 року №240-ФС та довідкою від 11 грудня 2020 року №241ФС.

Отже, тривалість затримки у розрахунку при звільненні складає - 972 дні, щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, оскільки календарний день отримання виплати (17.11.2020р.), та 992 дні, щодо виплати індексації оскільки календарний день отримання виплати (07.12.2020р.) не підлягає виключенню до періоду існування невиконаного зобов`язання з виплати винагороди за службу.

Сума боргу (тобто недоплати) склала:

- щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки - 20477,60 грн.;

- щодо виплати індексації - 4435,66 грн.

Оскільки спеціальним законодавством не передбачено іншого саме для випадку обчислення середнього заробітку у цілях застосування ст.117 КЗпП України (на відміну від випадку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу унаслідок незаконного звільнення), то саме норми згаданого акту законодавства підлягають поширенню на спірні правовідносини.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджений постановою КМУ від 08.02.1995р. №100; далі за текстом - Порядок обчислення №100) передбачена можливість обчислення середньоденної (годинної) заробітної плати як у спосіб ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), так і у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (затверджена наказом МВС України від 15.03.2018р. №200; далі за текстом - Інструкція №200) грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У силу п.4 Інструкції №200 за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Звідси слідує, що в алгоритмі обчислення розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця системи відповідача бере участь така величина як календарний день місяця.

Заявник був звільнений з військової служби у березні 2018р., а тому враховуючи відомості за звітний місяць Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України двома попередніми місяцями є січень 2018р. (31 календарний день, розмір грошового забезпечення - 12390,15 грн.) та лютий 2018 р. (28 календарних дні, розмір грошового забезпечення - 8251,87 грн.).

Отже, розмір середньоденного грошового забезпечення заявника складає - 349,86грн. (20642,02грн./59 календарних дні).

Підсумкова загальна сума компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні складає - 237554,94грн.

Однак, на виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд зважає на реальну суму боргу - 20642,02 грн. та ту обставину, що значною мірою тривалість строку затримки розрахунку у звільненні залежала від власної волі заявника, котрий звернувся до суду по минуванню більш як двох років від настання події звільнення з військової служби.

Тому керуючись засадами розумності, справедливості та пропорційності, суд доходить висновку про необхідність задоволення претензій заявника саме у межах суми боргу, тобто у розмірі 20642,02 грн.

Критерії законності волевиявлення (у формі рішення чи діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Між тим, у ході розгляду справи відповідач як владний суб`єкт не подав доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого волевиявлення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

За висновком суду єдиним за своєю суттю способом відновлення порушених прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права є визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0480 (код ЄДРПОУ 26614834) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 21.03.2018 р.-07.12.2020 рік та зобов`язання Військової частини А0480 (код ЄДРПОУ 26614834) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 21.03.2018 р.-07.12.2020 року, у сумі 20642 (двадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 2 копійок.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , мікрорфйон " АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0480 (вул. Суворова, буд. 15, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300, код ЄДРПОУ 26614834) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0480 (код ЄДРПОУ 26614834) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 21.03.2018 р.-07.12.2020 рік.

Зобов`язати Військову частину А0480 (код ЄДРПОУ 26614834) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 21.03.2018 р.-07.12.2020 року, у сумі 20642 (двадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 2 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 26.01.2021.

Суддя Ю. О. Супрун