Рішення № 94383803, 25.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 р. № 520/16252/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (майдан Театральний, буд. 1,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43023403) про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому , з урахуванням заяви про виправлення описки, просить суд: зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць, починаючи з серпня 2004 року по березень 2016 року згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно листа Головного управління Держпраці у Харківській області від 02.10.2020 року № А-1091/А-1141/А-1238/02.02/12.-08/10332 до відома позивача було доведено про вжиття заходів в межах наданих повноважень до РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, оскільки з серпня 2004 року по квітень 2006 року з боку відповідача заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась із порушенням вимог чинного законодавства України з питань оплати праці та мало місце не нарахування заробітної плати у вигляду премії за вказаний період часу.

Повідомив суд про те, що у подальшому листом РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 09.11.2020 року № 20-02-ПІ-111 позивачу було повідомлено про те, що на виконання припису Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК25631/286/АВ/П від 02.10.2020 року Відповідачем було проведено донарахування недоплаченої премії у період з серпня 2004 року по березень 2006 року, про що свідчив розрахунковий лист за жовтень 2020 року.

За таких обставин позивач вважає, що належна йому заробітна плата у вигляді своєчасно недонарахованих коштів у вигляді премії з серпня 2004 року по березень 2006 року була нарахована та сплачена Відповідачем лише у жовтні 2020 року, тобто із порушенням строків її виплати.

У зв`язку з чим, позивач, вважаючи, що за Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, позивач має право на отримання компенсації, позивач звернувся до суду з вимогою про її стягнення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що при звільненні ОСОБА_1 заборгованості із виплати нарахованої заробітної плати не було копія розрахункового листка за вересень 2016, де зазначено, що борг за підприємством (борг за працівником) на кінець місяця складає 0, 00 грн.

Тому застосовувати формулу нарахування компенсації передбаченої ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушеннями строків їх виплати» взагалі неможливо, оскільки відсутні складові, які беруться в розрахунок зазначеної компенсації. У відзиві просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи, 16.08.2004 за результатами проведення конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця ОСОБА_1 було прийнято на роботу (публічну службу) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, яке у 2019 році було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях або Відповідач).

Позивачу надійшли поштою листи Відповідача з наказом про звільнення з посади державної служби від 08.09.2016 року, а також з розрахунковим листком за вересень 2016 року з нарахованими коштами із заробітної плати за 6 днів вересня 2016 року та за 55 днів невикористаної відпустки за попередні періоди, а також особовим рахунком за 9 місяців 2016 року.

Правомірність та обґрунтованість означеного наказу відповідача було предметом розгляду адміністративної справи №820/5040/16 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за результатами розгляду якої усіма трьома інстанціями було встановлено, що рішення про застосування до Позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державного службовця за вчинення дисциплінарного проступку, вчинені на підставі, у порядку та у спосіб, що визначений законом.

Також, в ході розгляду справи судом встановлено, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року у адміністративній справі №520/11618/19 зобов`язано РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях здійснити мені перерахунок та виплату заробітної плати у вигляді своєчасно не донарахованих та не виплачених коштів за щорічні (основні та додаткові) оплачувані відпустки, службові відрядження, матеріальної допомоги у розмірі середнього заробітку з квітня 2006 року по грудень 2015 року та за 55 днів невикористаної відпустки за попередні періоди по 08 вересня 2016 року, з урахуванням висновків суду.

Згідно листа РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 21.07.2020 року № 20-02-ПІ-80 належні позивачу кошти із заробітної плати за вказаним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року у адміністративній справі №520/11618/19 перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №428 від 21.07.2020 у сумі 3602,22 грн.

Судовим розглядом встановлено, що у 2020р. Регіональним відділенням на виконання припису ГУ Держпраці у Харківській області №ХК25631/286/АВ/П від 02.10.2020р. також було перераховано ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 177,11грн., що підтверджується платіжним дорученням №664.

Вважаючи, що мала місце несвоєчасна виплата заробітної плати у вигляді своєчасно не донарахованих та не виплачених коштів у вигляді премії у періоді з серпня 2004 року по квітень 2006 року, яка була нарахована та виплачена відповідачем лише 02.11.2020 року, тобто з порушенням строків її виплати за кожен місяць, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Вказані правові позиції викладені Верховним Судом є обов`язковими для врахування, в силу положень ч.5 ст. 242 КАС України.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Приписами статей 3, 4 Закону №2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Положеннями пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

Також, в ході розгляду справи судом встановлено, що Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 10.06.2020 у справі №520/11618/19 зобов`язав РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати у вигляді своєчасно не донарахованих та не виплачених коштів за щорічні (основні та додаткові) оплачувані відпустки, службові відрядження, матеріальної допомоги у розмірі середнього заробітку з квітня 2006 року по грудень 2015 року та за 55 днів невикористаної відпустки за попередні періоди по 08 вересня 2016 року, з урахуванням висновків суду.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

В силу вимог частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно листа РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 09.11.2020 року № 20-02-ПІ-111 належні позивачу кошти із заробітної плати на виконання припису ГУ Держпраці у Харківській області перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 664 від 02.11.2020 у сумі 177,11 грн., що не заперечується сторонами по справі.

Отже, відповідачем, лише 02.11.2020 року перераховані позивачу належні йому при звільненні кошти із заробітної плати у вигляді недоплаченої премії в розмірі 177,11 грн.

Зі змісту статті 2 Закону № 2050-III вбачається, що під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Закону № 2050-III та Порядку №59 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

За таких обставин, зважаючи на виплату належних позивачу коштів із заробітної плати відповідачем за період часу з серпня 2004 року по березень 2006 року лише 02.11.2020, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати заробітної плати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваної невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць, починаючи з серпня 2004 року по березень 2006 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (майдан Театральний, буд. 1,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43023403) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць, починаючи з серпня 2004 року по березень 2006 року, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 січня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.