Рішення № 94383717, 25.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

25 січня 2021 р. справа №520/16665/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області (вул. І. Сенченка, буд. 89, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, 63343, код ЄДРПОУ 24288081) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

-скасувати рішення Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області LIV сесії VIII скликання від 10.09.2020 за № 1837- VIII, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо оформлення права власності на земельну ділянку, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Наталине Красноградського району Харківської області;

-зобов`язати Наталинську сільську ради Красноградського району Харківської області прийняти на найближчій сесії рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

-судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням відповідача № 1837-УІІІ від 10.09.2020 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Наталине Красноградського району Харківської області з підстав того, що зазначена земельна ділянка має цільове призначення "пасовище" та належить до земель колективної власності колишнього КСП "Мир", оскільки стаття 118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави для відмови у наданні дозволу. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач вважає зазначене Рішення незаконним, протиправним, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, просить суд його скасувати та зобов`язати прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також позивач просить суд стягнути на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу по даній справі, що складає 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок. Зазначає також, що будуть наявні фактичні витрати (поштові, транспортні тощо) у загальному розмірі приблизно 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі, копія ухвали надіслана сторонам по справі.

Відповідачем 16.12.2020 року наданий відзив на позов, в якому відповідач з вимогами заявленого позову не погодився. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що задоволення заяви ОСОБА_1 , є не можливим, так як земельна ділянка кадастровий номер 6323383000:03:000:0045 загальною площею 72,7148 га, сільськогосподарського призначення, угіддя - пасовище - земельною ділянкою яка може використовуватись для сінокосіння та випасання худоби, відповідно має надаватись громадянам тільки в тимчасове користування (оренду) та повинна використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо), що підтверджує інформація Відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Через канцелярію суду 20.01.2021 р. була подана відповідь на відзив, в якій позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується, зазначивши, що відповідачем при винесені оскаржуваного рішення не враховано, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вважає, що йому безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому оскаржуване рішення, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2020 року позивач через свого представника звернувся до Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га із земель комунальної власності Наталинської сільської ради кадастровий номер 6323383000:03:000:0045 цільове призначення 16.00 землі запасу та передати зазначену земельну ділянку у власність.

Разом із заявою позивач надав копію паспорту, копію РНОКПП, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, які вказано як додатки до заяви (а.с. 10-12).

Проте, рішенням Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області LIV сесії VIII скликання від 10.09.2020 року № 1837-VIII "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та оформлення права власності" відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Наталине Красноградського району Харківської області (а.с. 14).

Як підставу для відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою відповідач в рішенні зазначив, що зазначена земельна ділянка має цільове призначення пасовище та належить до земель колективної власності колишнього КСП «Мир» (нерозподілені між пайщиками земельні частки).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що відповідач, відмовляючи в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв, на думку останнього, всупереч норм Земельного кодексу України, оскільки відмовлено в наданні дозволу з підстави, яка не передбачена вказаним Кодексом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України також передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Натомість, чинне земельне законодавство України не передбачає такої умови відмови у отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, яка була викладена в оскаржуваному рішенні відповідача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.10.2018 у справі №806/1316/18 зазначив, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, який визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України, є вичерпним. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою з підстав того, що земельна ділянка має цільове призначення "пасовище" та належить до земель колективної власності колишнього КСП «Мир», яка не передбачена частиною 7 статті 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, а також те, що всупереч ч. 2 ст.77 КАС України відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, оскаржуване рішення Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області LIV сесії VIII скликання від 10.09.2020 року № 1837-VIII "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та оформлення права власності" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Щодо решти позовних вимог зобов`язального характеру про зобов`язання Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області прийняти на найближчій сесії рішення про надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення ОСГ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права суд зазначає, що задоволення позовних вимог у спосіб, який обрано позивачем, не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційними є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку суд дійсно не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов`язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.

Натомість, у даній справі відповідач зобов`язаний у разі відсутності підстав для відмови позивачу в наданні дозволу - прийняти рішення про надання такого дозволу. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Отже, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №819/1430/17, від 27.02.2018 по справі № 545/808/17, від 24.07.2018 року по справі №806/2254/15.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 825/602/17 (постанова від 23.05.2018 р.) Верховний Суд дійшов висновків, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що в даному випадку у відповідача відсутні дискреційні повноваження.

Зважаючи на те, що сільська рада неправомірно відмовила позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, черговий повторний розгляд заяви не захистить прав позивача. З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Вказане також повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 вересня 2019 року по справі №819/570/18 (адміністративне провадження №К/9901/63008/18).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", питання про стягнення судового збору не віршується.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 12000 грн. витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне

Дослідивши матеріали заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що зі змісту заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до заяви доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за складання адвокатського запиту в розмірі 300 грн., за складання та подання позовної заяви в розмірі 1500 грн., за складання клопотання про поновлення провадження у справі в розмірі 300 грн., за складання відповіді на відзив в розмірі 1500 грн., за складання клопотання про доручення технічного запису в розмірі 300 грн., за представництво інтересів у судовому засіданні в розмірі 400 грн., а всього на суму 4300 грн.

З огляду на надані стороною позивача документів, суд приходить до висновку, що заява про відшкодування позивачу судових витрат у розмірі 12000 грн. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відповідно до п. 11 ч.6 ст.12 КАС України, незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Представником позивача через канцелярію суду 06.01.2021 р. подано заяву, до якої долучено копія акту здачі-приймання наданих послуг про надання правничої допомоги від 27.10.2020 р., копія рахунку від 09.11.2020 р., копія прибуткового касового ордеру від 09.11.2020 р., з яких вбачається, що ціна гонорару за надані адвокатом послуги складає 4200,00 грн.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, а також ту обставину, що заявлені адвокатом послуги, як то: представництво інтересів у судовому засіданні - не відбувалось, а також з урахуванням того, що справу розглянуто у спрощеному провадженні без виклику сторін у судове засідання, суд приходить до висновку, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів та інші послуги адвоката - не були послугами значного обсягу, через що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 4200 грн.

Керуючись ст. ст.72-77, 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області (вул. І. Сенченка, буд. 89, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, 63343, код ЄДРПОУ 24288081) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області LIV сесії VIII скликання від 10.09.2020 за № 1837- VIII, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо оформлення права власності на земельну ділянку, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Наталине Красноградського району Харківської області.

Зобов`язати Наталинську сільську ради Красноградського району Харківської області прийняти на найближчій сесії рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Заяву про стягнення судових витрат за надання правничої (правової) допомоги - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області (вул. І. Сенченка, буд. 89, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, 63343, код ЄДРПОУ 24288081).

В іншій частині заяви про відшкодування судових витрат за надання правничої (правової) допомоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 січня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.