Рішення № 94383628, 21.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4216/20

21 січня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю: секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Корф П.К.,

представника відповідача Нацюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі, також, - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального трудового стажу періодів роботи;

зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 04.04.1987 по 29.02.2000 в колгоспі імені Шевченка, з 01.03.2000 по 01.09.2000, з 04.07.2002 по 06.11.2002 в ПСП «Барвінок», та, відповідно, здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з 19.10.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу призначено пенсію за віком з 03.09.2015. 19.10.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про зарахування до загального стажу час роботи в колгоспі імені Шевченка. Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02.11.2020 позивачу відмовлено в зарахуванні до загального стажу час роботи в колгоспі імені Шевченка у зв`язку із тим, що записи в трудовій книжці належним чином не виконані та згідно з довідками Кременецького архівного відділу книги обліку трудового стажу, книги обліку праці та розрахунків за 1998-2000 роки СВЗП ім. Шевченка села Млинівці для зберігання в архів не надходили. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 23.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача на адресу суду 18.01.2021 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог (аркуші справи 18-19). Зокрема, у відзиві зазначено, що записи в трудовій книжці позивача за період роботи в колгоспі ім. Шевченка належним чином не заповнені, зокрема, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 у графі «На основі чого внесено запис (документ, його дата і номер)» відсутні необхідні відомості. Також, у довідці, виданій Кременецьким архівним відділом №778 від 21.08.2013 зазначено, що книги обліку трудового стажу, книги обліку праці і розрахунків за 1998-2000 роки СВЗП ім. Шевченка с. Млинівці для зберігання в архів не надходили. В наявних книгах обліку праці та розрахунків в СВЗП ім. Шевченка за 1990-1997рр. позивачка не значиться. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Трудовий стаж у колгоспі встановлюється на підставі наявних документів, виданих підприємствами, а також архівними установами. У довідці зазначається, з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстави видання довідки. Також, період роботи в ПСП «Барвінок» з 04.07.2002 по 06.11.2002 не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу. Вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.01.2021, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про виклик і допит свідків.

В судовому засіданні 21.01.2021 проведено допит свідків та заслухано пояснення учасників справи.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити в повному обсязі. Крім того, уточнили позовні вимоги, зазначивши дату, з якої слід здійснити перерахунок пенсії - 19.10.2020 (з моменту звернення із заявою про перерахунок).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (аркуш справи 3), з 3 вересня 2015 року позивачу призначено пенсію за віком.

19 жовтня 2020 року позивач звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про зарахування до загального стажу час роботи в колгоспі імені Шевченка. Вказана заява була прийнята та зареєстрована 19.10.2020 за №2668.

Листом №1900-0310-8/18311 від 02.11.2020 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні до загального стажу періоду її роботи в колгоспі ім. Шевченка, обґрунтовуючи тим, що записи у трудовій книжці належним чином не заповнені та згідно з довідками, виданими Кременецьким архівним відділом книги обліку трудового стажу, книги обліку праці і розрахунків за 1998 - 2000 роки СВЗП ім. Шевченка с. Млинівці для зберігання в архів не надходили. В наявних книгах обліку праці та розрахунків в СВЗП ім. Шевченка за 1990-1997 роки ОСОБА_1 не значиться (аркуш справи 4).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788), Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058- IV (далі - Закон №1058) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац 1 частина друга статті 24 Закону №1058).

Статтею 56 Закону №1788 передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно з положеннями статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до загального стажу періоду її роботи в колгоспі ім. Шевченка в період з 04.04.1987 по 29.02.2000, обґрунтовував тим, що записи у трудовій книжці належним чином не заповнені; в періоди з 01.03.2000 по 01.09.2000, з 04.07.2002 по 06.11.2002 в ПСП «Барвінок» мотивував, що згідно з довідками, виданими Кременецьким архівним відділом книги обліку трудового стажу, книги обліку праці і розрахунків за 1998 - 2000 роки СВЗП ім. Шевченка с. Млинівці для зберігання в архів не надходили, в книгах обліку праці та розрахунків в СВЗП ім. Шевченка за 1990-1997 роки ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , дата заповнення - 17.10.1978, (аркуші справи 5-6), судом встановлено наступні відомості про трудову діяльність позивача у спірні періоди:

04.04.1987 - прийнята на роботу в колгосп імені Шевченка поваром в дитячий садок;

01.06.1987 - переведена в колгосп імені Шевченка в контору колгоспу касиром;

01.01.1996 - переведена в СВЗП імені Шевченка на посаду касира;

01.03.2000 - переведена з СВЗП імені Шевченка в ПСП «Барвінок» на посаду касира згідно з п. 1 ст. 40 КЗпПУ, у зв`язку із реорганізацією господарства;

01.09.2000 - звільнена з ПСП «Барвінок» на підставі п. 1 ст. 36 КЗпПУ, за угодою сторін.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду.

Крім того, трудова книжка позивача містить записи про трудову участь в суспільному господарстві, зокрема, про виконання річних мінімумів такої трудової участі. Так, на сторінках 62-63 записи, які свідчать про те, що в період з 1987 року по 2000 рік позивачка кожного року відпрацьовувала встановлені трудодні.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Таким чином, з трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що в колгоспі імені Шевченка с. Млинівці Кременецького району ОСОБА_1 безперервно працювала з 04.04.1987 по 29.02.2000, а після цього працювала в ПСП «Барвінок» з 01.03.2000 по 01.09.2000.

Вказаний факт додатково підтверджується архівними довідками. Так, відповідно до архівної довідки №392 від 12.05.2014, виданої архівним відділом Кременецької РДА, в протоколі №5 засідання правління СВЗП ім. Шевченка від 05.05.1987 значиться інформація: "Слухали заяву ОСОБА_1 про прийняття на роботу. Рішили прийняти на роботу ОСОБА_1 поваром столової для механізаторів". В протоколі №6 засідання правління СВЗП ім. Шевченка від 08.06.1987 значиться інформація «Слухали заяву ОСОБА_1 про переведення на роботу з дитячого садка на посаду, касира колгоспу. Рішили перевести ОСОБА_1 з дитячого садка на посаду касира колгоспу» (аркуш справи 7).

Згідно з архівною довідкою №777 від 21.08.2013, виданою архівним відділом Кременецької РДА в табуляграмах по оплаті праці СВЗП ім. Шевченка с. Млинівці за 1987-1990 роки є інформація про заробітну плату позивача (аркуш справи 8).

Також, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про зарахування до загального трудового стажу документів було не достатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі, запропонувати йому надати інформацію щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім цього, вказані періоди роботи позивача в колгоспі ім. Шевченка в період з 04.04.1987 по 29.02.2000 та в період з 01.03.2000 по 01.09.2000 у ПСП «Барвінок» підтвердили також свідки, які допитані в судовому засіданні.

Зокрема, свідок ОСОБА_2 надала суду показання, що працювала з позивачкою в спірний період з 04.04.1987 по 29.02.2000 в колгоспі імені Шевченка із зайнятістю повного робочого дня, що також підтверджується копією її трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 , яка міститься в матеріалах справи (аркуші справи 36-38).

Також, показаннями свідка ОСОБА_3 , яка працювала з позивачкою у спірні періоди в колгоспі імені Шевченка та в ПСП «Барвінок» (трудова книжка колгоспника №91, аркуші справи 27-32) підтверджується те, що позивач працювала в період з 04.04.1987 по 29.02.2000 в колгоспі імені Шевченка та в період з 01.03.2000 по 01.09.2000 в ПСП «Барвінок» із зайнятістю повного робочого дня.

Разом із тим, свідок не підтвердила факту роботи ОСОБА_1 в період з 04.07.2002 по 06.11.2002 в ПСП «Барвінок», оскільки на той час там не працювала.

Щодо посилання відповідача про те, що до архівних відділів відомості про трудову діяльність позивача у колгоспах не надходило, суд зазначає, що такі дії не можуть ставитись в провину особі, оскільки трудова діяльність позивача у спірному випадку підтверджується записами у трудовій книжці, відповідними довідками та показаннями свідків.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова відповідача щодо зарахування спірних періодів з 04.04.1987 по 29.02.2000 в колгоспі ім. Шевченка та з 01.03.2000 по 01.09.2000 у ПСП «Барвінок» є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка позивача та архівні документи містять усі необхідні записи про роботу у зазначені періоди, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

А тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до загального трудового стажу позивача періодів роботи з 04.04.1987 по 29.02.2000 в колгоспі ім. Шевченка та з 01.03.2000 по 01.09.2000 у ПСП «Барвінок».

Щодо спірного періоду роботи позивача з 04.07.2002 по 06.11.2002 в ПСП «Барвінок», судом встановлено, що трудова діяльність позивача в зазначений період роботи не підтверджується довідками та показаннями свідків, а тому, підстави для зарахування до загального трудового стажу відсутні.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувана в даній справі відмова, викладена в листі №1900-0310-8/18311 від 02.11.2020 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

В той же час, на переконання суду, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.04.1987 по 29.02.2000 в колгоспі ім. Шевченка та з 01.03.2000 по 01.09.2000 у ПСП «Барвінок», та здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії, з дня звернення позивача з відповідною заявою, тобто з 19.10.2020.

Згідно частиною першою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що даний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 01.07.2020 №0.0.1944531223.1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладену у листі від 02.11.2020 №1900-0310-8/18311, у перерахунку стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: в колгоспі імені Шевченка з 04.04.1987 по 29.02.2000; в ПСП "Барвінок" з 01.03.2000 по 01.09.2000; та, у зв`язку з цим, здійснити перерахунок пенсії з 19.10.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Млинівці,Кременецький район, Тернопільська область,47061 код ЄДРПОУ/РНОКПП );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.