Рішення № 9438238, 24.03.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2- 913/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частини

24 березня 2009 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Свистунової О.В.

при секретарі Севастьянової І.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та просить суд стягнути на її користь моральну шкоду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.3, 8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст..ст. 1, 2, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України ”Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст. 12 Закону України "Про охорону праці", ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 280, 1167, 1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004, ст.ст. 3,7,10,11,60,86,88, 209, 212-215 ЦПК України , враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03, 1995 року (з доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року), суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (розрахунковий рахунок № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. (сорок тисяч грн..00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 01 гривню 50 копійок в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.

Суддя: О.В.Свистунова

Повне рішення буде виготовлено протягом п»яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

Суддя: О.В.Свистунова

Справа № 2- 913/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Свистунової О.В.

при секретарі Севастьянової І.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та просить суд стягнути на її користь моральну шкоду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачка посилається на ті обставини, що з 1963 року, вона працювала на ВАТ Центральному гірничо - збагачувальному комбінаті фабрика огрудкування, дільниця огрудкування до 1983 року машиністом огрудкувача. Має загальний трудовий стаж 48 років, з них 11 років 4 місяці в умовах впливу шкідливих факторів.

У 2002 році висновком ЛЕК Українського науково дослідного інституту промислової медицини їй було встановлено професійне захворювання пильовий бронхіт першої стадії, емфізема легень 1 ступеня, ДН першого ступеня.. Захворювання було визнане професійним, з тієї підстави, що позивачка тривалий час працювала у шкідливих умовах на ВАТ «ЦГЗК».

Згідно висновку МСЕК від 26.06.2003року їй було вперше та безстроково встановлено 25% втрати професійної працездатності. Однак, стан здоров»я погіршувався, позивачка з 13.01.2009 року по 03.01.2009 року знаходилась на лікуванні в НДІ проммедицини, висновком ЛЕК встановлено: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ст. (пильовий бронхіт ІІ ст. емфізема легень ІІ ст.) фаза загострення ДН другого ст.

Висновком МСЕК від 24.03.2009 року позивачці було встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково та вперше встановлена 3 група інвалідності.

Позивачка вважає, що винним в отриманні нею профзахворювання є підприємство ВАТ «ЦГЗК», яке не забезпечило належні умови праці. На її робочому місці було перевищення гранично допустимих норм пилу, шуму, перевантаження та перевищення вологості.

Працюючи понад 11 років саме в шкідливих умовах та умовах важкої фізичної праці, які значно перевищують припустимі норми, з вини підприємства, вона отримала професійні захворювання, втратила працездатність, здоров'я, стала інвалідом, потерпає від фізичних та моральних страждань, змушена втрачати багато сил і часу для організації свого життя і побуту.

Встановлення їй втрати працездатності безстроково причиняє їй додаткові моральні страждання та переживання, так як вона усвідомлює, що стан її здоровя вже не покращиться. Від неодноразового лікування порушений її звичний спосіб життя, вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Найбільші моральні страждання та переживання спричиняє те, що в теперішній час у неї також розвинулись супутні захворювання, які спричинили інсульт.

Спричинену моральну шкоду вона оцінює в сумі 100000 гривень та просить стягнути з відповідача .

24 березня 2010 року у судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги та порсила суд задовольнити їх у повному обсязі..

Представник позивача, яка діє на підставі довіреності ОСОБА_2 також підтримала позовні вимоги та наполягала на задоволенні їх в повному обсязі.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яка діє на підставі довіреності ОСОБА_3 - проти позову заперечувала, та пояснила, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди громадянинові МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивача не був. Крім того, у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку» Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Законом України № 717 V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, відповідно до яких всі норми даного закону , якими передбачалося виплата моральної шкоди виключено. Крім того, документи, на які посилається позивачка, як на підставу заподіяння моральної шкоди, це довідка МСЕК і акт розслідування професійного захворювання. Тобто, це документи, що підтверджують виявлення професійного захворювання і встановлення зв'язку з цим стійкої втрати працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким образом не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди. Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди представник відповідача вважає безпідставними. Позивачка не вказала у чому саме полягає вина відділення ВД ФССНВУ в м. Кривому Розі Дніпропетровської області у заподіянні їй моральної шкоди, а також немає причинного зв'язку між шкодою (втратою працездатності) та неправомірними діями відділення, не зазначено за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) ця шкода заподіяна. У зв»язку з викладеним, вважає, що Фонд соціального страхування… не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду, та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши доводи позивачки, представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, давши їм оцінку, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

При обговоренні питання про спричинення позивачці моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоровя позивачки, наслідки визвані захворюванням, відсоток втрати професійної працездатності, настання інвалідності, встановлення безстроково втрати працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, матеріальну шкоду, спричинену професійним захворюванням.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» слід розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1, 5, 6, 13, 21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.

Поясненнями позивачки, представників сторін, матеріалами справи встановлено, щопозивачка ОСОБА_1 з 1963 року працювала на Відкритома акціонерному товаристві Центральному гірничо - збагачувальному комбінаті фабрика огрудкування, дільниця огрудкування до 1983 року машиністом огрудкувача. Має загальний трудовий стаж 48 років, з них 11 років 4 місяці в умовах впливу шкідливих факторів (надалі ВАТ «ЦГЗК») , що підтверджено копією трудової книжки (а.с.6-8).

Рішенням ЛЕК Українського НДІ промислової медицини від 17.12.2002 року Довідка (а.с.14), позивачці встановлено професійне захворювання пильовий бронхіт першої стадії, емфізема легень 1 ступеня, ДН першого ступеня. Захворювання було визнане професійним.

Згідно пункту 15 Акту розслідування професійного захворювання позивача № 14 форми Н-4 від 16.01.2003 року (а.с.9) встановлено, що причиною професійного захворювання є багаторічна праця під впливом шкідливих чинників підвищеної концентрації супроводжуючих технологічний процес. Згідно п.17 зазначеного акту винним є керівництво обжигової фабрики та фабрики огрудкування ВАТ ЦГЗК, що не виконали норми ст. 153 КЗпП України.

Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, затвердженої головним лікарем Жовтневої районної СЕС 28.03.2000 року (а.с.10-11) працюючи на Відкритома акціонерному товаристві Центральному гірничо - збагачувальному комбінаті фабрика огрудкування, дільниця огрудкування позивачка, працюючи протягом періоду з грудня 1963 року по вересень 1983 року, піддавалась впливу на організм шкідливих факторів. Згідно до гігієнічних класифікацій умов праці ОСОБА_1 відносяться до ІІІ класу 3-го ступеня шкідливості.

Згідно висновку МСЕК від 26.06.2003 року (а.с.12) ОСОБА_1 було вперше та безстроково встановлено 25% втрати професійної працездатності. Однак, стан здоров»я погіршувався, позивачка з 13.01.2009 року по 03.01.2009 року знаходилась на лікуванні в НДІ проммедицини, висновком ЛЕК встановлено: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ст. (пильовий бронхіт ІІ ст. емфізема легень ІІ ст.) фаза загострення ДН другого ступеня.

Висновком МСЕК від 24.03.2009 року (а.с.13) позивачці було встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково та вперше встановлена 3 група інвалідності.

У зв'язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 періодично перебуває на лікуванні, як на стаціонарному, так і амбулаторному. Вона неодноразово проходила стаціонарне лікування в клініці Українського НД інституту та міській лікарні. З документів медичних установ, встановлено, що їй рекомендовано санаторно-курортне лікування. Згідно медичним документам вбачається, що у позивачки від професійного захворювання порушений звичайний спосіб життя, часті курси лікування, вимагають додаткових зусиль, для організації свого життя, через погіршення здоров'я позивачка переносить моральні страждання та переживання.

Позивачка є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно із ст.21 п.1 «е» 28 ч.3 вказаного Закону в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя у вигляді страхової виплати у відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Крім того, у судовому засіданні було з»ясовано, що на день розгляду справи с тан здоров'я позивачки погіршується, вона змушена постійно лікуватися як амбулаторно, так і в стаціонарах, однак, поліпшення не настає, хвороба прогресує. Ці факти підтверджені наявними у матеріалах справи витребуваними в якості доказів: медичною карткою оглянутою в судовому засіданні: медичною довідкою, випискою із історії хвороби від 30.01.2009 року, випискою з амбулаторної карти № 4 від 26.03.2009 року (а.с.14,15,36).

У підтвердження позовних вимог представником позивача також було зазначено, що у теперішній час позивачка не може забезпечувати собі достатнє матеріальне забезпечення, не може виконувати звичайну роботу, відчуття постійного болю, неповноцінності викликає в неї дратівливість. Через матеріальне положення, яке погіршилося, а також її матеріальну неспроможності, позивачка змушений змінити свій спосіб життя, обмежити себе в харчуванні, придбанні одягу, предметів домашнього побуту. Всі одержувані від держави кошти, витрачає в основному на ліки. Змушені зміни в життєвих та сімейних відносинах, викликають у позивачки моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє. Всі вказані факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань, які значним чином змінили ритм та порядок її життя, порушили її нормальні життєві зв'язки, для чого вона повинна прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.

Суду надано в якості доказів довідки про доходи позивачки, які вона отримує, із зазначених документів вбачається відсутність отримання нею будь яких сум у відшкодування моральних страждань ( а.с.41-43).

Оскільки, позивачкою ОСОБА_1 втрачено 25% професійної працездатності по профзахворюванням безстроково згідно первинного висновку МСЕК від 26.06.2003 року . Висновком МСЕК від 24.03.2009 року встановлено безстроково 40% професійної працездатності по профзахворюванням та встановлено 3-ю групу інвалідності - безстроково, тобто, висновок МСЕК з приводу профзахворювання, дата якого є датою страхового випадку, настав вже після 1 квітня 2001 року, тобто вже після введення в дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, з урахуванням вказаних позивачкою та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачці, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на її користь 40 000 грн. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я або у разі смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». По справі було встановлено, що позивачка була застрахована відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та згідно висновку МСЕК їй встановлено 40% втрати працездатності і 3-тя група інвалідності, підставою цьому стала робота позивача у шкідливих умовах праці.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області визначено, що положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» слід розуміти, як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Тобто, рішенням Конституційного Суду № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачці моральну шкоду в звязку з тим, що на той час, коли позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності, а це було у 2003 році, згідно зі ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на відділення виконавчої дирекції Фонду…

Той факт, що у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в «частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку»», на думку суду не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. « Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Обговорюючи розмір відшкодування позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм її фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості її повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв'язків, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

Зважаючи на ступінь втрати професійної працездатності позивача 40%, стан її здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в її житті, тривалість страждань і переживань, настання інвалідності, а також той факт, що з 01.11.2009 року мінімальна заробітна плата становить 744 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід призначити у розмірі 40000 грн ., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які зазнає позивачка, а в задоволенні іншої частини позову позивачці слід відмовити.

Посилання відповідача на пропуск позивачкою строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача 26.06.2003 року, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “про позовну давність”, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивачки виникло з 26.06.2003 року, дія Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» щодо припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року» на правовідносини сторін не поширюється, тому посилання відповідача на вказані Закони, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд вважає необґрунтованими. Тобто, право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначалось вище, право на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, за рахунок Фонду відповідно до зазначеного вище Закону передбачено ст. 9 Закону України “Про охорону праці”. Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача.

З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від державного мита.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.3, 8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст..ст. 1, 2, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України ”Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст. 12 Закону України "Про охорону праці", ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 280, 1167, 1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004, ст.ст. 3,7,10,11,60,86,88, 209, 212-215 ЦПК України , враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03, 1995 року (з доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року), суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (розрахунковий рахунок № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. (сорок тисяч грн..00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 01 гривню 50 копійок в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.

Суддя: О.В.Свистунова

Повне рішення суду виготовлене 25 березня 2010 року.

Суддя: О.В.Свистунова