Рішення № 94381891, 12.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2021 року Справа № 280/5473/18 провадження № СН/280/30/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Діденко В.Є.

представника відповідача - Одинець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника управління Держпраці України у Запорізькій області Ганенко О.А. №1775 від 25.10.2018 "Про проведення інспекційного відвідування";

визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. від 20.11.2018 №ЗП2121/580/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 335070,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача не було жодних правових підстав для винесення оскаржуваної постанови про нак4ладення штрафу. Представник позивача вказував на те, що інспектори Держпраці під тиском отримали пояснення від трьох осіб, які знаходились в підсобному приміщенні магазину та не виконували жодної роботи, а також не перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . Зазначає, що інспектори також скористалися тим, що сам позивач не володіє досконало російською та українською мовами, а тому пояснення від імені позивача були складені іншою особою, а позивачем лише підписані. Також, представник позивача вказував на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в день інспекційного відвідування перебували в підсобному приміщенні магазину де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 не виконували жодної роботи, а прибули до приміщення з метою ознайомлення з умовами праці для можливого подальшого працевлаштування. Вважає, що відповідачем не обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, оскільки не встановлено фактів виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 роботи в інтересах ФОП ОСОБА_1 , а висновок про те, що зазначені особи перебувають у трудових відносинах з позивачем ґрунтуються виключно на припущеннях. Також, представник позивача вказував і на те, що відповідачем порушено порядок розгляду справи за результатами зібраних в ході інспекційного відвідування матеріалів, чим порушено права позивача на надання пояснень та спростування обставин встановлених в ході інспекційного відвідування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що на підставі повідомлення УСБУ в Запорізькій області про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, ГУ Держпраці видано наказ про проведення інспекційного відвідування позивача. Зазначає, що за результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме встановлено, що станом на 26.10.2018 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали у ФОП ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " без укладання трудових договорів. Зазначає, що зазначені обставини підтверджуються зібраними в ході інспекційного відвідування доказами, зокрема поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які зазначали, що офіційно в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебувають, а будь-яких договорів, зокрема і на проходження стажування на момент інспекційного відвідування надано не було.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019, адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 23.04.2020 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 в частині, в якій позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.11.2018 №ЗП 2121/580/АВ/П/ТД-ФС, скасовано, а справу №280/5473/18 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №280/5473/18, автоматизованою системою документообігу суду 03.06.2020 передана на розгляд судді Сіпаці А.В .

Ухвалою суду від 09.06.220 справу №280/5473/18 (провадження №СН/280/30/20) прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 15.07.2020.

Ухвалою суду від 15.07.2020 було відкладено підготовче судове засідання на 07.09.2020.

07.09.2020 представником позивача до суду подані додаткові пояснення, в яких надано пояснення щодо відсутності правомірності підстав для прийняття в частині оскаржуваної постанови. Так представник позивача на противагу ненадання договорів стажування посилається на те, що такі договори стажування містяться в матеріалах справи і особи, які знаходились в приміщенні не виконували трудову функцію, а ознайомлювались з у мовами праці. Окрім того, договори стажування по своїй суті є відплатними договорами. Окрім того, зазначає, що повідомлення про розгляд справи від 13.11.2018 № 08/03.4-06/8742 без вказання дати та години розгляду справи позивачем отримано було 18.11.2018. 19.11.2018 на адресу відповідача було направлено заяву про відкладення розгляду справи з підстав ненадання відповідей відповідачем на листи позивача. 21.11.2018 позивачем було отримано оригінал повідомлення про розгляд справи від 13.11.2018 за № 08/03.4-06/8742, в якому зазначалась дата та година розгляду справи стосовно розгляду питання притягнення до відповідальності позивача, а саме 20.11.2018. У звязку з цим зазначає про порушення процедури повідомлення з боку відповідача про розгляд справи про накладення на позивача штрафних санкцій. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.09.2020 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 13.10.2020.

Ухвалою суду від 10.09.2020 за клопотанням представника позивача доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 13.10.2020 в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 13.10.2020 в режимі відеоконференції у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.11.2020.

Ухвалою суду від 10.11.2020 розгляд справи було відкладено на 07.12.2020. Забезпечено проведення відеоконференції у приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 07.12.2020 відкладено розгляд справи на 12.01.2021.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та просила у їх задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку, має право на здійснення наступних видів діяльності: неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах.

Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку місцем провадження господарської діяльності позивача є АДРЕСА_2 , ринки України, м. Мелітополь, вул. Героїв України (Кірова), 94.

На підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю (лист управління СБУ в Запорізькій області від 23.10.2018 р. № 59/2/2-2196нт) наказом ГУ Держпраці від 25.10.2018 № 1775 наказано організувати здійснення інспекційного відвідування, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у м. Мелітополь з питань додержання законодавства про працю.

На підставі цього наказу головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Савочці В.В. та Кропиві С.А. видано направлення б/н на проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань оформлення трудових відносин, укладення трудових договорів; дотримання законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати на рівні не нижчому від розміру мінімальної заробітної плати; праці неповнолітніх; додержання законодавства про призначення та здійснення страхових виплат; строків виплати заробітної плати на період з 26.10.2018 по 08.11.2018.

У період з 26.10.2018 по 29.10.2018 службовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 29.10.2018 № ЗП2121/580/АВ та встановлено порушення позивачем частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Також за наслідками здійснення інспекційного заходу складено припис №ЗП2121/580/АВ/П від 06.11.2018 про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

20.11.2018 ГУ Держпраці винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2121/580/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335070,00 грн за порушення частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Підставою для прийняття спірної постанови стало те, що "… 26.10.2018 о 15 годині 00 хвилин в приміщенні знаходилися три особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Згідно письмового пояснення працівниці ОСОБА_3 , вона знаходиться на стажуванні на посаду продавця з 24.10.2018 та продає одяг в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Прийнята на роботу продавця в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 24.10.2018 в усній домовленості. В письмовій формі трудовий договір з нею не укладався, що підтверджується власноруч написаними поясненнями та зафіксовано засобами відеотехніки.

ОСОБА_4 також надала пояснення, що вона прийнята на роботу на посаду касира з 23.10.2018 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Прийнята на роботу касира в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 23.10.2018 на стажуванні в усній домовленості з ФОП ОСОБА_1 . В письмовій формі трудовий договір з ОСОБА_4 не укладався, підтверджується власноруч написаними поясненнями та зафіксовано засобами відеотехніки.

Згідно письмового пояснення ОСОБА_5 , вона знаходиться на стажуванні на посаду продавця з 25.10.2018 та продає одяг в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Прийнята на роботу продавця в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 25.10.2018 в усній домовленості. В письмовій формі трудовий договір з нею не укладався, що підтверджується власноруч написаними поясненнями та зафіксовано відеотехніки.

З письмових пояснень, наданих ФОП ОСОБА_1 , такі особи, як ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 станом на 26.10.2018 працювали в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " без укладання трудових договорів. Накази про прийом на роботу не видавалися та фіскальну службу не повідомлено. Заробітна плата не обговорювалася. Запити до трудових книжок працівників не вносилися. Інші продавці, крім вищевказаних в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не працюють. Договори на стажування вищевказаних працівників не були надані…".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 295).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

За змістом пунктів 23, 24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Згідно з пунктом 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18, від 24.12.2019 у справі №360/403/19, від 10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були допущенні до виконання роботи без укладання трудового договору, як і не надано жодних доказів на підтвердження того, що зазначені особи в день інспекційного відвідування взагалі виконували будь-яку роботу.

Фактично в обґрунтування прийняття спірної постанови про накладення штрафу покладено пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на момент проведення інспекційного відвідування перебували в приміщенні де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , відсутніцсть наказів про прийняття на роботу та відсутність договорів на стажування.

Верховний Суд у своєму рішенні від 02.04.2019 р. у справі №808/434/16 зробив висновок, що пояснення неоформлених працівників не є належним доказом порушення податкового законодавства, яке регулює сплату податку на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ, адже повинні бути і інші докази, які б підтверджували дані пояснення.

Так, в матеріалах адміністративної справи містяться пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в яких останні зазначали, що з 24.10.2018 знаходяться на стажуванні у ФОП ОСОБА_1 та жодних договорів про працевлаштування з ними не укладалось.

Суд зазначає, що термін «стажування» є інститутом трудового права і чинним трудовим законодавством встановлено суб`єктів стажування (стажистів) та порядок його проходження.

Відповідно до ст. 29 Закону «Про зайнятість населення» надається можливість студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Типова форма договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів затверджена постановою КМУ від 16.01.2013 року № 20.

Іншим випадком, коли чинним законодавством передбачається можливість стажування особи, є випадок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних.

Так, відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Мінсоцполітики України, МОН України від 31.05.2013 року № 318/655, стажування - це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов`язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця. Відповідно, громадяни, які мають офіційний статус безробітного, можуть проходити стажування - професійне навчання працівників на виробництві, чи іншому підприємстві, організації незалежно від форми власності. У всіх інших випадках - роботодавець зобов`язаний оформити працівника на роботу відповідно до вимог статті 24 КЗпП України.

Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України.

Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців.

Процедура проходження стажування визначена постановою КМУ від 16 січня 2013 р. № 20 «Про затвердження Порядку укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях і Типової форми договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях».

Зазначена постанова також надає визначення поняттю стажисти - це студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули спеціальність або професію за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" або "кваліфікований робітник", продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні та проходять стажування на підприємствах за спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем), за якою здобувається освіта, на визначених договором про стажування умовах у вільний від навчання час.

Аналіз вищезазначених положень дає підстави до висновку, що при проходженні особою стажування також укладається договір.

Разом з тим в матеріалах справи містяться Договори про надання послуг від 24.10.2018, укладені між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Предметом даних Договорів є послуги з ознайомлення (стажування) з обсягом та специфікою роботи на посаді продавця ФОП ОСОБА_1 , навчання основним маркетинговим засадам роботи з Клієнтами в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

На підставі викладеного суд не приймає доводи відповідача про відсутність договорів на підтвердження проходження стажування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Крім того суд звертає увагу, що копії даних договорів були надані під час проведення інспекційного відвідування уповноваженим особам відповідача.

В свою чергу, в наданих поясненнях представник позивача посилався на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійсно перебували в магазині та ознайомлювалися з умовами праці для вирішення можливості подальшого працевлаштування, проте, не виконували жодної роботи, не були присутні повний робочий день та мали право вільно залишити приміщення магазину за бажанням.

Зазначені обставини підтверджуються наданими представником позивача до суду поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_1 , який повідомив, що під час проведення інспекційного відвідування ним інспекторам праці було повідомлено, що вищезгадані особи не виконують трудові функції, а проходять стажування. Стосовно викладених пояснень від 26.10.2018 зазначив, що йому не відомо хто саме писав їх, зміст пояснень з юридичної точки зору йому відомий не був.

Можливий факт перебування особи у приміщенні магазину позивача, за відсутності належних доказів виконання нею трудових обов`язків, не свідчить про виникнення трудових відносин та не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи.

Крім того, суд звертає увагу на суперечливість опису виявлених порушень акту інспекційного відвідування з поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки в поясненнях, наданим згаданими особами та наявними в матеріалах справи, відсутні твердження про прийняття на роботу та виконання трудових функцій.

Отже, підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено, що позивачем було допущено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до виконання робіт без належного оформлення трудових відносин, в той час як з пояснень свідка ОСОБА_1 не можливо дійти одностайного висновку про те, що саме позивачем фактично допущено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до виконання робіт; що такі роботи були обумовлені попередньою домовленістю між позивачем та згаданими особами та що такі роботи надавалися позивачу на постійній основі.

Тобто, під час проведення інспекційного відвідування інспектори Держпраці повинні були встановити чи допущені вищевказані особи до виконання трудових обов`язків, якщо так то з якої дати та які обов`язки виконують зазначені особи.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Відповідачем до матеріалів справи надано диск з відеозаписом інспекційного відвідування, проте, при дослідженні зазначеного відео (12 секунд) встановлено, що дане відео не може бути доказом по справі, оскільки на даному відео видно лише жінку, яка пише на листку А4, проте відео не містить ані звуку, ані будь-яких посилань не те хто зазначена особа та де знаходиться.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконувала роботу в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за дорученням ФОП ОСОБА_1 , а факт перебування зазначених осіб в приміщенні магазину не може бути достатньою підставою для накладення штрафних санкцій за статтею 265 КЗпП України.

Щодо твердження позивача про те, що ним не було отримано жодного повідомлення про розгляд справи, чим порушено право на участь у процесі прийняття рішення суд зазначає наступне.

Так судом встановлено, що відповідач листом № 08/03.4-06/8742 від 13.11.2018 повідомив позивача про розгляд справи, про що свідчить експрес-накладна «Нової Пошти». Суд звертає увагу на те, що у даному листі не зазначено ні дату, ні час розгляду справи.

Позивач не заперечує те, що згаданий лист він отримав 18.11.2018 і 19.11.2018 на адресу відповідача надіслав заяву про відкладення розгляду справи.

Разом з тим 21.11.2018 позивачем повторно було отримано засобами «Укрпошти» повідомлення про розгляд справи оформлене листом № 08/03.4-06/8742 від 13.11.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 було запрошено прибути до приміщення відповідача на 20.11.2018 о 15 год. 30 хв. для прийняття участі у розгляді справи.

Таким чином уповноваженою особою відповідача двічі на адресу ФОП ОСОБА_1 надсилались повідомлення про розгляд справи датовані одним числом та зареєстровані за одним номером, однак різні за змістом.

Останнє повідомлення із зазначенням дати та часу розгляду справи позивач отримав 21.11.2018, про що свідчить відстеження «Укрпошти» за № 6909505318099.

Відповідно до положень пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2013 №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно пункту 7 Порядку №509, справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що позивача було належним чином повідомлено, не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи, про дачу, час та місце розгляду матеріалів інспекційного відвідування.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що акт перевірки підписаний лише одним із інспекторів праці, хоча уповноважено на проведення інспекційного відвідування було двох посадових осіб, оскільки незнічні недоліки під час проведення інспекційного відвідування не є беззаперечними доказами його неправомірності.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 та ч.2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.11.2018 № ЗП 2121/580/АВ/П/ТД - ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 25.01.2021.

Суддя А.В. Сіпака