Рішення № 94381701, 25.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/20811/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний виконавець Горай О.С. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аланд", про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2020 ВП №63594082.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 17.11.2020 отримав рекомендованим листом постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису №37612 від 08.09.2020.

Позивач, не погоджується із прийняттям відповідачем виконавчого напису до виконання, оскільки такий прийнятий не за його місцем проживання та перебування.

Разом з тим пояснює, що в Києві та Київській області не проживав та на даний час не проживає, крім того будь-яке майно в цьому окрузі відсутнє.

Вказану постанову приватного виконавця позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виконавчий документ прийнято до виконання приватним виконавцем не за місцезнаходженням боржника та його майна, тобто з порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження із врахуванням ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено приватного виконавця Горая О.С. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аланд" до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Також, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву та зобов`язано приватного виконавця Клименка Р.В. подати до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №63594082.

04.01.2021 електронною поштою до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.50-52), в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказує, що дії приватного виконавця стосовно винесення оскаржуваної постанови правомірні.

Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд» звернулося до приватного виконавця із заявою б/н від 11.11.2020 про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №37612 від 08.09.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника (позивача) коштів у розмірі 8788,27 грн.

При цьому, відмічає, що у виконавчому написі №37612 від 08.09.2020 прийнятого до виконання вказано місце проживання позивача: АДРЕСА_1 , тобто в межах його виконавчого округу м. Києва, що є обов`язковою вимогою до виконавчого напису.

При цьому, повідомляє, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами) не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, а тому жодних порушень в своїх діях не вбачає.

Разом із відзивом на позов, відповідачем подано заяву про залишення заяви без розгляду, у задоволенні якої судом ухвалою від 25.01.2021 відмовлено.

Дослідивши спірні правовідносини та письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. на підставі статей 87-91 Закону України "Про нотаріат" №3425-XII від 02.09.1993 (далі - Закон №3425-XII) та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 вчинено виконавчий напис №37612 (а.с. 66).

Вказаним виконавчим написом звернено стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором №003-05950-260812 від 26.08.2012, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №411/К від 27.04.2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» (далі – ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»»), правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №11/08/2020-ФА від 11.08.2020 є ТОВ " Фінансова компанія "Аланд"

Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.08.2020 по 17.08.2020 у розмірі 8288,27 грн, в тому числі прострочена сума заборгованості за сумою кредиту становить 8287,18 грн та прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 1,09 грн. За вчинення виконавчого напису 500 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню 8788,27 грн.

11.11.2020 до приватного виконавця звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд» із заявою № 20105349 від 21.10.2020 про примусове виконання рішення (а.с.52, на звороті), в якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 37612 від 08.09.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 8788,27 гривень. У випадку встановлення доходу боржника, яким є: позивач, звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доха боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63594082 від 12.11.2020, з виконання виконавчого напису №37612, виданого 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, про звернення стягнення (а.с.54).

Разом з тим, у межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанови: про стягнення з боржника основної винагороди від 12.11.2020 у розмірі 878,83 грн, в розмірі 10 відсотків, які стягуються з боржника (а.с.36); постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.11.2020 (а.с.35).

Позивач не погоджуючись з постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2020 ВП №63594082, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2020 ВП №63594082, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень передбачених ч.2 ст.5 Закон №1404-VІІІ.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ч.2 ст.24 Закону № 1404-VIIІ).

Заходи примусового виконання рішень передбачені ст.10 Закону №1404-VIII.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст.48 Закону №1404-VIII).

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 в справі № 804/6996/17, №580/3311/19 від 30.04.2020.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) та розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 1404-VIII), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

На підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виходячи із системного тлумачення вказаних вище норм, у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу приватного виконавця. Саме за зазначеною у виконавчому документі адресою приватний виконавець в силу положень частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ зобов`язаний надіслати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, як вже зазначалося, ТОВ «Фінансова компанія «Аланд»» звернулося до відповідача із заявою про примусове виконання рішення, в якій зазначило місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Під час розгляду справи судом встановлено, що виконавчий напис №37612 від 08.09.2020 (а.с.54) прийнято до виконання, який в свою чергу є чинним та ніким не оскаржуваним.

При цьому, відповідачем було перевірено такий виконавчий документ на відповідність вимог передбачених ст. 4 Закону №1404-VІІІ, в тому числі наявність інформації про місце проживання чи перебування фізичної особи – боржника, що є обов`язковою вимогою до виконавчого документа.

Водночас, суд погоджується із твердженнями відповідача про те, під час відкриття виконавчого провадження, виконавець не може (не повинен) надавати оцінку відомостям зазначеним у виконавчому документі, в даному випадку виконавчому напису, який є єдиним належним доказом, відповідно до якого і відкрите виконавче провадження.

Початок примусового виконання рішень та вичерпний перелік документів які необхідні для відкриття виконавчого провадження регламентовані статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404 установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини друга, четверта статті 13, частина сьома статті 26, стаття 36, частина восьма статті 48 Закону № 1404).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 37612 від 08.09.2020, в якому було вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва приватного виконавця Клименка Р.В. були всі визначені законом підстави для його відкриття, відповідно відсутні підстави для його повернення стягувачу, що у свою чергу свідчить про відсутність протиправних дій відповідача при винесені оскаржуваної постанови.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Абз.5 ч.1 ст.3 Закону № 1382-IV визначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Отже, враховуючи викладені норми слід наголосити, що фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Проте ані стягувач, ані виконавець не можуть зобов`язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей між фактичною та зареєстрованою адресами, а тому приватний виконавець правомірно прийняв до виконання виконавчий документ за місцем проживання або перебування боржника - фізичної особи незалежно від місця реєстрації останнього.

Таким чином, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону № 1404-VIII, є правомірним.

Приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ, лише в разі якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця.

У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.12.2020 у справі №460/3537/20.

Відтак, оскільки у виконавчому написі №37612 від 08.09.2020, який виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_1 , таку ж адресу місця проживання боржника - ОСОБА_1 зазначено у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Аланд"" про примусове виконання рішення, оскаржувана постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено яким чином порушено його права чи свободи діями приватного виконавця винесеною постановою про відкриття виконавчого провадження №63594082 від 12.11.2020, а тому оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, відповідно у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні адміністративного позову та положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 255, 287, 295 КАС України, Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, 6 офіс 31, м.Київ 94, 02094), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний виконавець Горай О.С. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аланд", про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко