Рішення № 94381048, 26.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Справа № 160/13960/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13960/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3036 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини 3036 Національної гвардії України, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3036 Національної гвардії України (49021, м. Дніпро, вул. Пожежна, буд. 35, ЄДРПОУ: 23316220) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 27 березня 1997 року РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 20 березня 2019 року;

- зобов`язати Військову частину 3036 Національної гвардії України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 27 березня 1997 року РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 20 березня 2019 року.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 29.10.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 30.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3036 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

4. Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/13960/20, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 01.12.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- наказ про призначення позивача на службу;

- контракт про проходження позивачем військової служби;

- наказ про розірвання із позивачем контракту;

- заяв/ лист позивача від 03.09.2020 року щодо виплати грошової компенсації;

- лист/відповідь відповідача на звернення позивача від 03.09.2020 року

- відомості (інформацію) щодо здійснення позивачу виплати грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та інші наявні докази щодо суті спору.

7. 11.01.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. Приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 26.01.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. У позовній заяві зазначено, що між позивачем 30.11.2016 року та відповідачем був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового сержантського та старшинського складу на 3 роки.

13. Отже, з 2016 року позивач проходив військову службу у Військовій частині 3036 Національної гвардії України.

14. З 10.03.2017 року позивач набув статус учасника бойових дій.

15. Наказом Командира військової частини 3036 від 20.03.2019 року №68 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини 3036.

16. Проте, під час розрахунку Військова частина 3036 не виплатила позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у зв`язку з чим, позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

17. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

18. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що позивач не набув права на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, оскільки під час його звільнення ним не було написано відповідного рапорту для отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

19. З огляду на що, позивачем не доведено порушення його прав на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

20. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині 3036 Національної гвардії України з 2016 року по 2019 рік.

21. Отже, з 2016 року позивач проходив військову службу у Військовій частині 3036 Національної гвардії України.

22. 10.03.2017 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , копія якого залучена до матеріалів справи.

23. 20.03.2019 року наказом командира Військової частини 3036 №68 було припинено контракт про проходження громадянина України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особистого складу військової частини та всіх видів забезпечення позивача за станом здоров`я такі види виплат:

- виплачено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

- виплачено премію у розмірі 125% від посадового окладу;

- грошову компенсацію за невикористані 30 днів щорічної основїної відпустки за 2019 рік у розмірі 12011,50 гривень;

- одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 12011,50 гривень.

24. Отже, станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, 2016 - 2019 роки, у зв`язку із чим, 03.09.2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив здійснити йому виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (за 2016 - 2019 роки), передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п.3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам».

25. Листом №6/36/22-1313 від 24.09.2020 року на заяву позивача від 03.09.2020 року було повідомлено про те, що у період проходження ним військової служби у військовій частині 3036 та до часу виключення його із списків особового складу військової частини (з 2016 року по 2019 рік) позивач не звертався із відповідним рапортом, у зв`язку із чим на цей час правовий механізм врегулювання питання виплати такої компенсації - відсутній.

26. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що і стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

27. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

28. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

30. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 року (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

31. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

32. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 05.11.1996 (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

33. Згідно зі ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

34. Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

35. У разі, якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

36. Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

37. Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

38. Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

39. Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

40. При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 та "Про оборону України" № 1932-XII від 06.12.1991 року (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

41. Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

42. Статтею 1 Закону № 1932-XII визначено термін "особливий період", як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

43. Крім того, у статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

44. Проаналізувавши викладене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

45. Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

46. Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону № 3551-XII, п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР.

47. Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (№ 620/4218/18).

48. Таким чином, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

49. Судом встановлено, що позивач набув статусу учасника бойових дій 10.03.2017 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , тобто позивач мав би право на отримання пільг встановлених законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій не з 2016 року, а з 2017 року.

50. Також судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткову відпустку за 2017-2019 роки, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв`язку зі звільненням зі служби.

51. Судом, зі змісту наказу № 68 від 20.03.2019 року, встановлено, що відповідач не провів з ним розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII, за 2017-2019 роки.

52. Доказів, які б спростовували вказані обставини не було надано.

53. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

54. У даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

55. Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

56. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

57. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

58. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

59. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

60. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

61. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

62. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

63. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

64. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

65. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 20.03.2019 року.

66. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини 3036 Національної гвардії України в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3036 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.03.2019 року, а також в частині зобов`язання Військової частини 3036 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.03.2019 року.

67. Щодо розподілу судових витрат.

68. Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

69. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

70. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3036 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

71. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3036 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.03.2019 року.

72. Зобов`язати Військову частину 3036 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.03.2019 року.

73. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

74. Розподіл судових витрат не здійснювати.

75. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

76. Відповідач: Військова частина 3036 Національної гвардії України (49021, м.Дніпро, вул. Пожежна, 35, код ЄДРПОУ 23316220).

77. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

78. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

79. Повний текст рішення складено 26.01.2021 року.

Суддя В.В Ільков