Рішення № 94381029, 25.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 160/12290/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

при секретарі Піддубцеві О.В.,

за участю:

представника позивача Серьогіна В.І., Полєшко Е.П.,

представника відповідача Бабаніної Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.09.2020 № 1486к в частині накладення на полковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 21.09.2020 № 257 о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- поновити полковника поліції ОСОБА_1 на раніше займаній посаді начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплатити полковнику поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.09.2020 по день винесення рішення по цій справі;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплатити полковнику поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу та витрати на сплату судового збору шляхом безспірного списання за рахунок його бюджетних асигнувань.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1486к від 14.09.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Південного відділення поліції Кам`янського ВП ГУНП» до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом 257 о/с від 21.09.2020 року позивача звільнено зі служби в Національній поліції України. Позивач не погоджується з оскаржуваними наказами та зазначає, що єдиною підставою для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, стали висновки службового розслідування щодо встановлення порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, які ґрунтуються виключно на інформації стосовно наявності кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Позивач зазначає, що законність звільнення ОСОБА_1 з огляду на встановлення факту отримання неправомірної вигоди може бути встановлена лише вироком суду в кримінальній справі. Крім того, позивач зазначає, що на момент винесення ГУ НП в Дніпропетровській області оскаржуваних наказів, позивач в період з 14.09.2020 року по 25.09.2020 року включно знаходився на лікарняному, що підтверджується довідкою №64 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 14.09.2020 року. Позивач вказує на те, що у разі звільнення без законної підстави, його має бути поновлено на попередній роботі та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/12290/20 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.11.2020 року.

03.11.2020 року представником позивача подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

04.11.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що з метою повного та всебічного з`ясування обставин надзвичайної поліції за участю ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, в ході якого було встановлено факт отримання неправомірної вигоди начальником Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції ГУНП. На виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва та відповідно до ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію» полковника ОСОБА_1 наказом ГУНП в Запорізькій області від 13.02.2019 року №59 о/с було відсторонено від посади. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62018000000000005 відносно ОСОБА_1 29.01.2020 року направлено для розгляду до Пологівського районного суду Запорізької області. Дисциплінарною комісією ГУНП було враховано, що надзвичайна подія за участю полковника поліції ОСОБА_1 викликала негативний суспільний резонанс, і в мережі Інтернет були надруковані чисельні публікації різних видань з цього приводу. В цих публікаціях у негативному контексті висвітлено дану подію за участю саме поліцейського, у зв`язку з чим, позивачем завдано шкоди авторитету органів поліції, що у свою чергу призводить до зменшення довіри громадян до Національної поліції України як державного органу. В результаті зібраних матеріалів службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях позивача наявний дисциплінарний проступок, а тому до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. В ході службового розслідування дисциплінарна комісія ГУНП не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряла дотримання позивачем вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку. ОСОБА_1 про знаходження на лікарняному ГУНП не повідомляв, довідку про тимчасову непрацездатність до ГУНП своєчасно не надав, після з`ясування обставин ГУНП наказом від 19.10.2020 року №282 о/с внесено зміни до наказу ГУНП від 21.09.2020 року №257 о/с щодо дати звільнення, а саме з 26.09.2020 року. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

В подальшому розгляд справи в підготовчому провадженні відкладено на 18.11.2020 року.

17.11.2020 року представником позивача подано клопотання про виклик свідків.

В підготовче судове засідання, призначене на 18.11.2020 року, з`явились позивач та представники сторін, судом відкладено підготовче засідання до 02.12.2020 року для подання додаткових документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи повернуто позивачу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків повернуто позивачу.

24.11.2020 року представником позивача подано клопотання про виклик свідків.

24.11.2020 року представником позивача подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

27.11.2020 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій викладено незгоду з позицією відповідача, зазначеній у відзиві та вказано, що після ознайомлення з матеріалами службового розслідування з`ясувалось, що вони містять пояснення від 31.08.2020 року ОСОБА_2 , який згідно повідомлення про підозру ОСОБА_1 є основним фігурантом кримінального провадження від 04.05.2020 року № 62020170000000619 і виключно на поясненнях якого зроблено висновок про притягнення ОСОБА_1 до дисціплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. У вказаних поясненнях від 31.08.2020 року зазначено, що старший Інспектор відділу інспекції з особового складу Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Дніпропетровській області підполковник поліції ОСОБА_7 отримав пояснення від ОСОБА_2 , місце народження - Дніпродзержинськ, освіта - вища, одружений, тимчасово не працює, місце проживання- АДРЕСА_1 . Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження від 04.05.2020 року №62020170000000619, фігурант цього кримінального провадження під ім`ям ОСОБА_2 є залегендованою особою, тобто у цьому кримінальному провадженні його анкетні дані є зміненими (несправжніми). Зазначені обставини вказують на те, що старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7 фактично не опитував особу на ім`я ОСОБА_2 , оскільки такої особи як фігуранта дисциплінарного провадження не існує. Крім того, у вказаних поясненнях від 31.08.2020 року серед іншого зазначено, що ОСОБА_2 повідомив, що 26.04.2020 він звернувся до поліцейських ДВБ НП України із заявою про вимагання у нього грошових коштів ОСОБА_1 . Проте, матеріали кримінального провадження від 04.05.2020 року № 62020170000000619 не містять заяви залегендованої особи ОСОБА_2 від 26.04.2020, а згідно витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, Передерієм А.О. 04.05.2020 за № 62020170000000619, за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а не за заявою залегендованої особи ОСОБА_2 . Крім того, матеріали кримінального провадження від 04.05.2020 №62020170000000619 містять протокол допиту свідка від 06.052020, складеного слідчим Першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Полтаві Передерієм А.О . У вказаному протоколі допиту від 06.05.2020 зазначено, що слідчий допитав як свідка ОСОБА_2 , дата та місце народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Дніпропетровськ, а не м. Дніпродзержинськ, як зазначено у Поясненнях від 31.08.2020; освіта - середня-спеціальна, а не вища, як зазначено у Поясненнях від 31.08.2020; місце проживання - АДРЕСА_2 , а не АДРЕСА_1 , як зазначено у Поясненнях від 31.08.2020. Крім того, підписи залегендованої особи ОСОБА_2 , виконані ним у протоколі допиту свідка від 06.05.2020 року, та підписи від імені ОСОБА_2 , виконані у поясненнях від 31.08.2020 року є візуально зовсім різні. Зазначені обставини вказують на те, що старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7, фактично не опитував залегендовану особу ОСОБА_2 та не встановлював фактичні анкетні та паспортні дані цієї особи, а пояснення від 31.08.2020 року є підробленими. За таких обставин, на думку представника позивача, оскаржувані накази є протиправними у зв`язку з недоведеністю факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, оскільки висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються йому у кримінальному провадженні № 62020170000000619, яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження, жодних інших діянь порушення службових обов`язків у висновку службового розслідування не зазначено.

В підготовче судове засідання, призначене на 02.12.2020 року, з`явились позивач та представники сторін, судом задоволено клопотання про виклик свідків та призначено наступне судове засідання на 21.12.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено, викликано в судове засідання, яке призначено на 21.12.2020 р. о 12:00 год. для допиту в якості свідків наступних осіб:

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

- старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7. (АДРЕСА_5, тел. НОМЕР_1 ).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено частково, викликано в судове засідання, яке призначено на 21.12.2020 р. о 12:00 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду для допиту в якості свідка заступника керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ).У виклику решти свідків - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року продовжено строк підготовчого засідання у справі на 30 днів.

16.12.2020 року позивачем надані суду пояснення, в яких повідомлено обставини справи, внаслідок яких щодо позивача здійснюється кримінальне розслідування.

18.12.2020 року представником позивача подані пояснення, в яких вказано, що у висновку службового розслідування зауважено, що в порядку ст. 208 КПК України нікого з поліцейських Південного ВП затримано не було, а під час обшуків, які проводились за місцем проживання та місцем роботи ОСОБА_1 заздалегідь ідентифікованих грошей або інших заборонених речей знайдено не було, як не було знайдено нічого забороненого під час обшуків за місцем проживання та місцем роботи інших працівників Південного ВП. Під час службового розслідування ОСОБА_2 надав інформацію, яка є відмінною від інформації, відображеної у повідомленні про підозру від 24.07.2020 року та у протоколі допиту від 06.05.2020 року. Порівняння відомостей, наданих ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) під час досудового розслідування з відомостями, наданими ним під час службового розслідування, вказує на те, що вони є різними за змістом, на що члени дисциплінарної комісії не зважили.

В підготовче судове засідання, призначене на 21.12.2020 року, з`явились позивач та представники сторін, підтримали обрані правові позиції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21.01.2021 року.

В судове засідання, призначене на 21.01.2021 року, з`явились позивач та представники сторін, підтримали обрані правові позиції. З метою отримання додаткових документів, судом відкладено розгляд справи до 25.01.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/12290/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №257 о/с від 21.09.2020 р. та наказу №1486к від 14.09.2020 р., зобов`язання вчинити певні дії до наступного судового засідання призначеного на 25.01.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року витребувано від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 з визначенням місячного грошового забезпечення та середньоденного грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці до дати звільнення відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року поновлено провадження у справі №160/12290/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №257 о/с від 21.09.2020 р. та наказу №1486к від 14.09.2020 р., зобов`язання вчинити певні дії.

В судове засідання, призначене на 25.01.2021 року, з`явились представники сторін, підтримали обрані правові позиції

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини.

21.10.2019 року наказом заступника начальника ВК УКЗ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 335 о/с полковника поліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції з 21.10.2019 року.

24.07.2020 року у кримінальному провадженні № 62020170000000619 від 04.05.2020 позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

27.07.2020 року начальником ГУНП в Дніпропетровській області А. Щадило було видано наказ № 1231 «Про організацію проведення службового розслідування», в якому зазначено, що 24.07.2020 до ГУНП надійшла інформація про те, що цієї ж доби працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, спільно з поліцейськими Дніпропетровського управління ДВБ НП України, у рамках кримінального провадження № 62020170000000619, відкритого 04.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі ухвал Октябрського районного суду міста Полтави від 20.07.2020, було проведено ряд обшуків, по результату яких начальнику Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП полковнику поліції ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. З метою об`єктивної, повної та всебічної перевірки вищевказаних відомостей, на підставі статей 14-16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, призначено службове розслідування за інформацією щодо можливих неправомірних дій з боку окремих поліцейських Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП.

14.09.2020 ГУНП в Дніпропетровській області видано наказ № 148бк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Південного віддалення поліції Кам`янського ВП ГУНП», в якому зазначено, що 24.07.2020 до ГУНП надійшла інформація про неправомірні дії окремих поліцейських Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП. За даним фактом поліцейськими ГУНП проведено службове розслідування, під час якого встановлено порушення з боку начальника Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 вимог п.1 ч.1. ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 ч. 3 ст 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, абзацу 1,2 п.1. розділу ІІ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, тобто, вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

На підставі вищезазначеного, наказано: 1. За порушення службової дисципліни, недотримання вимог п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію, п.1. ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, абзацу 1, 2 п. 21 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниженні авторитету органу Національної поліції, враховуючи наявне дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, застосованої наказом ГУНП від 28.05.2020 № 823к, застосувати до начальника Південного ВП Камянського ВП ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 21.09.2020 № 257 о/с, полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), звільнено з 22.09.2020 зі служби в поліції.

На підставі вказаного наказу відповідачем в трудову книжку ОСОБА_1 було зроблено запис під номером 11 від 22.09.2020 року наступного змісту: «Звільнити зі служби в поліції Наказ ГУ НП № 257 о/с», за підписом т.в.о. начальника УКЗ ГУ НП в Дніпропетровській області В.А. Лісовик.

Не погоджуючись з прийнятими наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем наказів про звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, суд виходить з того, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У частині 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачені обов`язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначена Присяга працівника поліції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3)сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

У відповідності до пункту 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.

Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.

Водночас, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони

При цьому, пунктом 6 та 10 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає дві самостійні підстави для звільнення зі служби в поліції: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 21.09.2020 № 257 о/с, полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), звільнено з 22.09.2020 зі служби в поліції.

Підставою для видачі наказу по особовому складу став наказ Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 14.09.2020 № 1486к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП" в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Отже, для встановлення правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, необхідно дослідити чи були правові підстави для винесення наказу про застосування до полковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як слідує, з наказу №1486к, такий винесено за недотриманням позивачем вимог п.1 ч.1. ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 ч. 3 ст 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, абзацу 1,2 п.1. розділу ІІ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, тобто, вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваного наказу та звільнення позивача з органів Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області став факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилось у не дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Поряд із тим, суд критично оцінює такі доводи відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Отже, у разі вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, перед накладенням дисциплінарного стягнення, з метою з`ясування всіх обставин вчинення такого проступку, наявності вини, керівник призначає службове розслідування, про що видає наказ.

При цьому, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Складові цього поняття тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Отже, вчинки, що дискредитують працівників поліції та власне органи Національної поліції, пов`язані насамперед з низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Тому під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника , що мають бути доведені у визначеному порядку.

Як слідує з матеріалів справи, фактично висновок про наявність в діях позивача вчинку, який слугував підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення був зроблений за результатами службового розслідування проведеного за фактом внесення відомостей до ЄРДР за № 62020170000000619 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

Вказане підтверджується рапортом начальника УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції Дацко С. від 24.07.2020 року №1902, інформаційною довідкою від 24.07.2020 року №18/25-266 «Про обставини проведення санкціонованих обшуків в окремих поліцейських Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП», а також наказом від 27.07.2020 року №1231 «Про організацію проведення службового розслідування».

Суд відмічає, що при проведенні службового розслідування, за наявності ознак кримінального правопорушення, в разі прийняття рішення про звільнення зі служби у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, обов`язково повинні бути встановлені інші порушення дисципліни, відмінні від тих, які інкримінуються в рамках кримінального провадження.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Поряд із тим, ані під час проведення службового розслідування, ані в судовому засіданні відповідачем не зазначено, які саме дії вчинив ОСОБА_1 , що є порушенням п.п.1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції. Представник відповідача посилався лише на обставини, які розслідуються в рамках кримінального провадження за № 62020170000000619 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а також на пояснення громадянина ОСОБА_2 , отриманих в рамках службового розслідування про отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди.

Натомість, суд зазначає, що позивач вчинення вказаного кримінального правопорушення заперечує та зазначає, що факт отримання неправомірної вигоди не мав місця.

Відтак, належним доказом вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України є належно проведене кримінальне розслідування та винесення за результатами розгляду зібраних під час кримінального розслідування доказів рішення суду у вигляді вироку, який набрав законної сили.

Частиною 1 статті 62 Конституції України, частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України та частиною 1 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України закріплений правовий принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на те, що в інтернет мережі була розміщена інформація щодо затримання полковника поліції ОСОБА_1 , яка, на думку відповідача, підриває авторитет Національної поліції України, оскільки розміщення інформації про затримання позивача не є дисциплінарним проступком, оскільки ОСОБА_1 не розміщував вказаної інформації в інтернеті, тобто не вчинив протиправних винних дій, що підривають авторитет поліції.

Крім того, сама по собі інформація про факт порушення відносно ОСОБА_1 кримінального провадження не підриває авторитет поліції, оскільки не є встановленим фактом вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення та не свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на наявність підозри у вчиненні позивачем кримінального правопорушення, оскільки повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року по справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони. утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року по справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Тобто, сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру і обрання запобіжного заходу позивачеві не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції. Суд вважає, що в даному випадку доказом порушення службової дисципліни може бути лише вирок суду, набрання законної сили яким є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.

Стосовно зазначення у висновку від 14.09.2020 року про результати службового розслідування за інформацією щодо неправомірних дій окремих поліцейських Південного відділення поліції Кам`янського відділення поліції ГУННП за участю полковника поліції ОСОБА_1 та у відзиві на інші факти порушення дисципліни позивачем, то суд зазначає, що вони не є беззаперечною та безумовною підставою для висновку про порушення позивачем Присяги працівника поліції, крім того, позивача вже притягнуто до відповідальності за вчинені правопорушення.

Відтак, підтвердити інформацію, викладену в результаті проведеного службового розслідування на підставі наказу від 27.07.2020 року №1231, буде можливо лише після проведення досудового розслідування та прийняття відповідного вироку судом.

Під час вирішення питання про те, чи було звільнення, як захід дисциплінарного впливу пропорційним до вчиненого порушення, суд має врахувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. За наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена.

Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів у зв`язку з недоведеністю факту порушення позивачем службової дисципліни у встановленому законодавством порядку.

У постанові від 30.07.2020 року у справі №802/1767/17-а, Верховний Суд звертає увагу на те, що вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в Поліції. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисцицлінарної відповідальності (п. 32).

Верховний Суд зауважує, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна (п. 41).

За умови встановлення ГУНП у висновку службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, вказані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження (п. 43).

Така ж позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23 січня 2020 року № 520/8550/18, від 29 січня 2020 року №480/4809/18, від 28 лютого 2020 року №818/1274/17, від 05 березня 2020 року №824/126/17-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Додатково, суд зазначає, що висновок від 14.09.2020 року про результати службового розслідування за інформацією щодо неправомірних дій окремих поліцейських Південного відділення поліції Кам`янського відділення поліції ГУННП за участю полковника поліції ОСОБА_1 містить пояснення від 31.08.2020 року ОСОБА_2 , який згідно повідомлення про підозру ОСОБА_1 є основним фігурантом кримінального провадження від 04.05.2020 року № 62020170000000619 і виключно на поясненнях якого зроблено висновок про притягнення ОСОБА_1 до дисціплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

У вказаних поясненнях від 31.08.2020 року зазначено, що старший Інспектор відділу інспекції з особового складу Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Дніпропетровській області підполковник поліції ОСОБА_7 отримав пояснення від ОСОБА_2 , місце народження - Дніпродзержинськ, освіта - вища, одружений, тимчасово не працює, місце проживання- АДРЕСА_1 .

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження від 04.05.2020 року №62020170000000619, фігурант цього кримінального провадження під ім`ям ОСОБА_2 є залегендованою особою, тобто у цьому кримінальному провадженні його анкетні дані є зміненими (несправжніми).

Зазначені обставини вказують на те, що старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7 фактично не опитував особу на ім`я ОСОБА_2 , оскільки такої особи як фігуранта дисциплінарного провадження не існує.

Крім того, у вказаних поясненнях від 31.08.2020 року серед іншого зазначено, що ОСОБА_2 повідомив, що 26.04.2020 він звернувся до поліцейських ДВБ НП України із заявою про вимагання у нього грошових коштів ОСОБА_1 . Проте, матеріали кримінального провадження від 04.05.2020 року № 62020170000000619 не містять заяви залегендованої особи ОСОБА_2 від 26.04.2020, а згідно витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, Передерієм А.О. 04.05.2020 за № 62020170000000619, за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а не за заявою залегендованої особи ОСОБА_2 .

Крім того, матеріали кримінального провадження від 04.05.2020 №62020170000000619 містять протокол допиту свідка від 06.052020, складеного слідчим Першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Полтаві Передерієм А.О . У вказаному протоколі допиту від 06.05.2020 зазначено, що слідчий допитав як свідка ОСОБА_2 , дата та місце народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Дніпропетровськ, а не м. Дніпродзержинськ, як зазначено у поясненнях від 31.08.2020; освіта - середня-спеціальна, а не вища, як зазначено у поясненнях від 31.08.2020; місце проживання - АДРЕСА_2 , а не АДРЕСА_1 , як зазначено у поясненнях від 31.08.2020.

Крім того, підписи залегендованої особи ОСОБА_2 , виконані ним у протоколі допиту свідка від 06.05.2020 року, та підписи від імені ОСОБА_2 , виконані у поясненнях від 31.08.2020 року є візуально зовсім різні.

Зазначені обставини вказують на те, що старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7 фактично не опитував залегендовану особу ОСОБА_2 та не встановлював фактичні анкетні та паспортні дані цієї особи, а пояснення від 31.08.2020 року є сумнівними.

За таких обставин, факт порушення дисципліни позивачем є недоведеним проведеним службовим розслідуванням, оскільки висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються йому у кримінальному провадженні №62020170000000619, яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження, жодних інших діянь порушення службових обов`язків у висновку службового розслідування не зазначено.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено суду правомірності застосування до позивача крайнього виду дисциплінарного стягнення, чим порушено принцип обґрунтованості, суд дійшов висновку, що наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 14.09.2020 № 1486к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП" в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Як, наслідок, підлягає скасуванню і наказ Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 21.09.2020 № 257 о/с «По особовому складу», з урахуванням змін, внесених наказом ГУНП від 19.10.2020 року №282 о/с, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення його на посаді з 26.09.2020 року.

Стосовно доводів позивача щодо його звільнення на момент перебування на лікарняному, суд зазначає, що після отримання листка про тимчасову непрацездатність позивача, відповідачем було внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 21.09.2020 № 257 о/с «По особовому складу» в частині зміни дати, з якої позивача звільнено з посади наказом ГУНП від 19.10.2020 року №282 о/с, а саме зазначено про звільнення з 26.09.2020 року.

Таким чином, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на посаді з 26.09.2020 року, з урахуванням наказу ГУНП від 19.10.2020 року №282 о/с, оскільки саме з цієї дати порушені права позивача підлягають відновленню судом.

Згідно частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Разом з цим, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначені Порядком виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України 06.04.2016 №260.

Згідно п. 9 Розділу 1 Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до абзацу 1 п. 6 Розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».

В даному випадку зі змісту Порядку №260 випливає, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного 1 місяця їх служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року і у справі №815/1829/17.

При цьому, розрахунок середньоденної заробітної плати повинен здійснюватись відповідно до Порядку №100, з урахуванням положень Порядку №260 в частині застосування при такому розрахунку саме календарних днів відповідного місяця.

Згідно наданої суду довідки ГУНП в Дніпропетровської області від 21.01.2021 року №995 грошове забезпечення позивача складало станом на день звільнення:

- посадовий оклад: липень 2020 року - 3100 грн., серпень 2020 року - 3100 грн.;

- оклад за спеціальним званням: липень 2020 року - 2400 грн., серпень 2020 року - 2400 грн.;

- надбавка за стаж служби в поліції: липень 2020 року - 2200 грн., серпень 2020 року - 2200 грн.;

- премія: серпень 2020 року - 8748,61 грн.

Разом розмір місячного грошового забезпечення становить: липень 2020 року - 16448,61 грн., серпень 2020 року - 7700 грн.

Середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 12074,30 грн.

Середньоденне грошове забезпечення позивача становить 389,49 грн.

З сум нарахованого грошового забезпечення поліцейських утримується військовий збір 1,5% та податок на доходи фізичних осіб (18%), який відповідно до постанови КМУ від 15.01.2004 № 44 підлягає повній компенсації.

Таким чином:

- розмір середньомісячного грошового забезпечення складає 11893,19 грн.;

- розмір середньоденного грошового забезпечення складає 383,65 грн.

Оскільки позивача звільнено з посади 26.09.2020 року, а дата винесення рішення - 25.01.2021 року, то середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу по день винесення рішення судом становить з розрахунку календарних днів місяців вимушеного прогулу позивача 121 день - 46421,65 грн. (383,65х121).

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.09.2020 року до дати винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді у розмірі 46421,65 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду про поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на раніше займаній посаді начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області підлягає негайному виконанню.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, сума в розмірі 11893,15 грн. (383,65 грн. х 31 день), що складає суму стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанціями №ПН341 від 02.10.2020 року та №0.0.1862147321.1 від 08.10.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено лише з коригуванням дати поновлення на посаді, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1681,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору №23/09/20 про надання правничої допомоги від 23.09.2020 року;

- копію акту №1 від 02.10.2020 року прийому-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 23.09.2020 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3315 від 24.03.2017 року;

- копію ордеру серії ДП №1829/039 від 23.09.2020 року;

- копію акту №2 від 18.11.2020 року прийому-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 18.11.2020 року;

- копію акту №3 від 17.12.2020 року прийому-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 17.12.2020 року.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Більше того, адвокатом в поданих документах має бути відображений фактичний час, витрачений на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

Суду не надано належним чином складеного платіжного документу на перерахування суми коштів за надання правової допомоги.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами регулює Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148.

Пунктами 23, 25 вказаного Положення встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Судом встановлено, що у матеріалах адміністративної справи відсутня квитанція, яка б достовірно підтверджувала саме факт понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, що, є підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Оскільки такого фінансового документу, який би підтверджував сплату адвокату коштів позивачем суду не надано, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, 20-А, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.09.2020 № 1486к в частині накладення на полковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 21.09.2020 № 257 о/с, з урахуванням змін, внесених наказом ГУНП від 19.10.2020 року №282 о/с, в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Поновити полковника поліції ОСОБА_1 на раніше займаній посаді начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 26.09.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплатити полковнику поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.09.2020 по день винесення рішення по цій справі у сумі 46421,65 грн.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплатити полковнику поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11893,15 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у сумі 1681 грн. 60 коп.

У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 січня 2021 року.

Суддя В.С. Віхрова