Рішення № 94380971, 25.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 160/9593/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України з невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5279/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення на користь позивача сум коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні в Державній казначейській службі України знаходиться виконавчий лист виданий згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5249/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 46 952 грн. 77 коп. в рахунок повернення витрат на лікування і протезування; 22 623 грн. 26 коп. заборгованості за щомісячними платежами; 480 грн. щомісячно в рахунок відшкодування шкоди здоров`ю безстроково; 9 600 грн. щорічно в рахунок відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування безстроково; 2 524 грн. 80 коп. в рахунок повернення витрат на оплату судово-медичної експертизи. Листом директора Юридичного департаменту Державної казначейської служби України від 17.05.2019 № 05-0606/8639 повідомлялось про відсутність встановлених у Державному бюджеті України відповідних бюджетних призначень. Позивач вважає посилання відповідача на те, що відсутні необхідні бюджетні призначення необґрунтованими, а бездіяльність щодо невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5249/16-ц є протиправною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача Державної казначейської служби України відзиву на позовну заяву не надходило, копію ухвали отримано 16.09.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5249/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 : 46 952 грн. 77 коп. в рахунок повернення витрат на лікування і протезування; 22 623 грн. 26 коп. заборгованості за щомісячними платежами; 480 грн. щомісячно в рахунок відшкодування шкоди здоров`ю безстроково; 9600 грн. щорічно в рахунок відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування безстроково; 2524 грн. 80 коп. в рахунок повернення витрат на оплату судово-медичної експертизи.

21.12.2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист у справі № 201/5249/16-ц (провадження 2/201/718/2018).

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5249/16-ц набрало законної сили 12.12.2018 року.

06.01.2019 року позивач звернувся з заявою до Державної казначейської служби України в якій просив здійснити фактичне виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5249/16-ц.

16.01.2019 року позивач звернувся з заявою до Державної казначейської служби України про відкриття виконавчого провадження.

17.05.2019 року Державна казначейська служба України листом № 5-06-06/8639 "Про надання інформації" повідомила позивача про те, що на сьогоднішній день законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зазначена норма кореспондується із положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI (надалі - Закон № 4901-VI), відповідно до якої виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону №4901-VI.

Так, цією статтею передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Водночас механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) (надалі - Порядок №845).

Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відтак, обов`язок щодо виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5276/16-ц, яке набрало законної сили, покладено на Державну казначейську службу України як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 35 Порядку №845 встановлено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

При цьому, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів (пункт 48 Порядку №845).

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України (пункт 49 Порядку №845).

Отже, наведені приписи свідчать про те, що Законом №4901-VI та Порядком №845 передбачено тримісячний строк, протягом якого орган казначейської служби повинен перерахувати стягувачу кошти задля забезпечення виконання рішення суду. При цьому, вказана норма не встановлює жодних винятків щодо недотримання встановленого строку для перерахування стягувачу коштів та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв`язку із зазначеним законодавчим положенням.

Судом встановлено, що на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року № 201/5279/16-ц, що набрало законної сили, видано 21.12.2018 року виконавчий лист щодо стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 : 46 952 грн. 77 коп. за рахунок повернення витрат лікування та протезування; 22 623 грн. 26 коп. заборгованість за щомісячними платежами; 480 грн. щомісячно в рахунок відшкодування шкоди здоров`ю безстроково; 9 600 грн. щорічно в рахунок відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування безстроково; 2 524 грн. 80 коп. в рахунок повернення витрат на оплату судово-медичної експертизи.

З матеріалів справи, зокрема з листа від 17.05.2019 року № 5-06-06/8639 вбачається, що Головним управлінням ДКСУ у Дніпропетровській області передано Державній казначейській службі України пакет документів разом із супровідним листом від 10.04.2019 року за вих. № 12-08-08/3404 по справі № 201/5279/16- ц про відшкодування на користь ОСОБА_1 шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення згідно виконавчого листа, виданого 21.12.2018 Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська по справі № 201/5279/16-ц.

Листом від 17.05.2019 року № 5-06-06/8639 відповідач повідомив про те, що Казначейська служба України здійснить заходи по виконанню виконавчого листа після встановлення у Державному бюджеті України відповідних бюджетних асигнувань.

Так, суд звертає увагу на те, що відповідачем всупереч вимог Закону №4901-VI та Порядку №845 виконавчий лист виконаний не був, що й не заперечується останнім.

При цьому, відсутність у відповідача бюджетних коштів на відповідні цілі, на думку суду, не можуть слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Наведене свідчить про допущення Державною казначейською службою України бездіяльності щодо невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року № 201/5279/16-ц.

Крім того, з часу прийняття виконавчих листів до виконання Державною казначейською службою України та до моменту звернення позивачки до суду з цим позовом пройшло більше трьох місяців. При цьому, тривалий час перебування на виконанні виконавчих документів, на думку суду, є достатнім строком для виконання судового рішення.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що при виконанні виконавчих документів, за якими боржником є державний орган, на Державну казначейську службу України покладено обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів. При цьому, забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов`язанням саме держави.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2019 у справі №818/674/17, від 27 червня 2019 року у справі №809/836/17, від 29 січня 2020 року у справі №826/16655/16, від 04 лютого 2020 року у справі №804/3118/17, від 09 липня 2020 року у справі №85/1550/16-а.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні "Войтенко проти України" (№18966/02) від 29 червня 2004 року вказав на те, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1.

У справі "Гордєєви і Гурбик проти України" (№ 27370/03, № 30049/04) від 17 січня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Відтак, за наведених підстав позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5279/16-ц є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши надані ним докази, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України з невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2018 року у справі № 201/5279/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення на користь позивача сум коштів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська