Рішення № 94380811, 24.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Справа № 160/13948/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ласті, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови при обчисленні пенсії ОСОБА_1 зарахувати розміри заробітної плати за період з червня 1990 року по вересень 2000 року, зазначеної в архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року та № Т-96-2019 від 12.09.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з використанням заробітної плати за періоди з червня 1990 року по грудень 1995 року та з січня 1996 по вересень 2000 року, зазначеної в архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року та № Т-96-2019 від 12.09.2019 року;

- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме:

судовий збір у розмірі 840,80 грн.;

витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.;

а всього 8840,8 грн.

Обґрунтовуючи означені позовні вимоги позивач зазначив, що ПФУ надало лист-відповідь за № 0400-0306-8/72662 від 26.08.2020р. на адвокатський запит відповідно до якого вбачається, що під час визначення розміру його пенсії розмір заробітної плати позивача за періоди роботи з 1990 по 2000 рік, які зазначені саме в наданих останнім в архівних довідках, не були враховані для розрахунку пенсії, так як в архівних довідках вказано лише прізвище з ініціалами працівника, у той час як норми законодавства вимагають перевірку на відповідність прізвища, імені та по-батькові. Отже, неврахування відомостей про розмір зарплати є протиправним та таким, що порушує права та інтереси позивача. Якби працівниками ПФУ для обчислення розміру пенсії була б врахована заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р. незалежно від перерв, які зазначені в наданих архівних довідках, то розмір пенсії був значно більший.

02.10.2020 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного посилається на те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивачу з 21.09.2019 була призначена пенсія за віком список №1 за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За документами електронної пенсійної справи загальний страховий стаж становить 40 років 0 місяців 28 днів, обчислений по 31.08.2019. Загальний страховий стаж зарахований на підставі трудової книжки та за даними персоніфікованого обліку. Пільговий стаж роботи по списку №1 зараховано на підставі довідки виданої ВАТ "Дніпрошина" від 05.12.2013 №740, та довідки виданої ПАТ "Інтер Мікро Дельта Інк" від 22.07.2015 №202, та за атестації робочих місць наданих підприємствами, з переліком пільгових робочих місць. Стаж зараховано у повному обсязі згідно наданих документів. При обчисленні пенсії застосовано заробіток за період роботи з 01.07.2000 по 31.08.2019 (по даним індивідуальних відомостей про застраховану особу). Згідно зі статтею 40 Закону № 1058 середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії. "Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузі статистики, економіки, соціальної політики і фінансів". Індивідуальний коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1% становить 0,4000. При обчисленні пенсії застосовано заробіток, який складає 9641,30 грн (6188,86 грн х 1,55784; де 6188,86 грн - середній заробіток за три попередні роки, 2016-2018; 1,55784 - індивідуальний коефіцієнт заробітку). Станом на 01.08.2020 загальний розмір пенсії складав 3934,72 грн, де: 3856,52 грн. - основний розмір пенсії за віком (9641,30 грн. х 0,40000); 78,20 грн.- доплата за понаднормативний стаж, 5 років (ст.28 абз.1 ч.2).

Також ОСОБА_1 надав архівні довідки про заробітну плату від 12.09.2019 № Т-97-2019 за період з січня 1990 по грудень 1995 року, та довідку від 12.09.2019 № Т-96-2019 за період з січня 1996 року по вересень 2000 року які не було враховано для розрахунку пенсії, так як в архівних довідках вказано прізвище з ініціалами. На цій підставі гр. ОСОБА_1 було відмовлено на законних підставах. Згідно пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №22-1 від 25.11.2005 року органи Пенсійного фонду України при прийманні документів перевіряють зміст і належне оформлення документів, зокрема, на відповідність прізвища, імені та по-батькові. Відповідно до пункту 4 статті 42 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії проводиться із заробітної плати, з якої обчислена пенсія. ОСОБА_1 пенсія призначена з 21.12.2019, тобто право на перерахунок він не набув. Органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 40. Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Також відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 3 п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунків) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1,3). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року. Згідно із ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідно п.2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підстав особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачеш заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, які звертається за пенсією. Відповідно абзацу другому ст. 19 Конституції України органи державної влади та органі місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межа повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому при призначенні, перерахунку та виплаті пенсій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області керується нормами чинного пенсійного законодавства.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 року зазначена вище справа розподілена та 30.10.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена пенсія за віком за списком № 1 за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.09.2019р., що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.10.2019р.

Так, загальний страховий стаж на момент призначення пенсії позивача становив 40 років 0 місяців 28 днів, який був повністю зарахований пенсійним фондом на підставі відомостей трудової книжки та за даними персоніфікованого обліку.

При поданні позивачем документів для призначення пенсії останнім було подано пенсійному фонду також Архівні довідки Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.09.2019 № Т-97-2019 про заробітну плату за період з червня 1990 року по грудень 1995 року та від 12.09.2019 № Т-96-2019 за період з січня 1996 року по вересень 2000 року для врахування заробітної плати для обчислення розміру пенсії (надалі - архівні довідки).

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, подаючи до пенсійного фонду архівні довідки останній вважав, що зазначені в них відомості про розміри його заробітної плати будуть враховані ПФУ під час визначення йому розміру пенсії, та його сподівання були обґрунтовані приписами ч. 1ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь- які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Однак, з Протоколу про призначення позивачу пенсії з Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (надалі - ІКІС ПФУ) від 23.10.2019 року вбачається, що при обчисленні розміру останньому пенсії ПФУ застосовано заробіток за період з 01.07.2000 року по 31.08.2019 року за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, згідно зі ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як було встановлено судом під час розгляду справи, задля того, щоб з`ясувати за який період ПФУ був взятий середній заробіток для обчислення розміру пенсії та якою нормою права при цьому керувалися працівники ПФУ, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_2 , який 19.08.2020р. для з`ясування означених обставин направив на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та на адресу відділу з питань перерахунку пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області адвокатські запити №№ 1/08 та 2/08 від 18.08.2020 року.

Разом з цим, відділ з питань перерахунку пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ПФУ надало відповідь за № 0400-0306-8/72662 від 26.08.2020 року на адвокатський запит №1/08 від 18.08.2020 року відповідно до якого вбачається, що під час визначення розміру позивачу пенсії розмір його заробітної плати за періоди роботи з 1990 року по 2000 рік, які зазначені саме в наданих ним архівних довідках, не були враховані для розрахунку пенсії, так як в архівних довідках вказано лише прізвище з ініціалами працівника, у той час як норми законодавства вимагають перевірку на відповідність прізвища, імені та по-батькові.

07.09.2020 року на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та на адресу відділу з питань перерахунку пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивачем було направлено заяву про перерахунок пенсії від 07.09.2020 року.

На вказану заяву про перерахунок пенсії відділом з питань перерахунку пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано відповідь № 18538-18803/Т-03/8-0400/20 від 22.09.2020р. в якій зазначено, що оскільки в зазначених архівних довідках про заробітну плату від 12.09.2019 року № Т-97-2019 року за період з червня 1990 року по грудень 1995 року та від 12.09.2019 року № Т-96-2019 за період з січня 1996 року по вересень 2000 року відсутнє ім`я та по батькові позивача, у відділу відсутні підстави для врахування цих даних при розрахунку пенсії.

Вважаючи, що неврахування ПФУ відомостей про розмір зарплати є протиправним та таким, що порушує права, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до абз.1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач, як застрахована особа, має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Як передбачено ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров`я.

Статтею 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачений порядок визначення розміру пенсії за віком.

Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Крім того, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Згідно з абз. 1, 2 пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

З аналізу вищезазначеного суд приходить висновку, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що Законом України "Про пенсійне забезпечення" передбачено зарахування періоду роботи на умовах трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання до загального трудового стажу особи.

Згідно з ст. 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що так, дійсно, в архівній довідці про заробітну плату від 12.09.2019 № Т-97-2019 за період з червня 1990 року по грудень 1995 року зазначено наступне:

«…В архівному фонді «Дніпропетровський комбінат «Дитяча іграшка» (Колективне підприємство «Дніпропетровський завод іграшок») у відомостях із нарахування заробітної плати зазначений « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, грузчик ОМТС (отдел сбыта)…».

У наказах з особового складу зазначено:

«… ОСОБА_3 …» прийнятий на посаду вантажника у відділ «ОМТС» з 15 червня 1990 року (наказ № 230 від 14 червня 1990 року);

«… ОСОБА_3 …» звільнений з посади вантажника з 13 вересня 2000 року за власним бажанням (наказ № 103 від 12 вересня 2000 року).

В архівній довідці від 12.09.2019 року № Т-96-2019 за період з січня 1996 року по вересень 2000 року зазначено, що:

«…В архівному фонді «Дніпропетровський комбінат «Дитяча іграшка» (Колективне підприємство «Дніпропетровський завод іграшок») у відомостях із нарахування заробітної плати зазначений « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, грузчик отдела сбыта...».

У наказах з особового складу зазначено:

«… ОСОБА_3 …» прийнятий на посаду вантажника у відділ «ОМТС» з 15 червня 1990 року (наказ № 230 від 14 червня 1990 року);

«… ОСОБА_3 …» звільнений з посади вантажника з 13 вересня 2000 року за власним бажанням (наказ № 103 від 12 вересня 2000 року).

Вказане підприємство «Дніпропетровський комбінат «Дитяча іграшка» (колективне підприємство «Дніпропетровський завод іграшок») з кодом ЄДРПОУ 00310516 ліквідоване з 05.03.2003 року за рішенням арбітражного суду № 4052092Ю0030733, що підтверджується листом-відповіддю Головного управління статистики у Дніпропетровській області № 04-07/3282-20 від 13.10.2020 року на адвокатський запит адвоката ОСОБА_2 № 7/10 від 07.10.2020 року.

Саме після огляду цих архівних довідок з таким змістом відповідач дійшов висновку про те, що в архівних довідках вказано лише прізвище з ініціалами працівника, у той час як норми законодавства вимагають перевірку на відповідність прізвища, імені та по-батькові.

Разом з цим, суд вважає, що такий висновок ПФУ щодо неврахування архівних довідок є безпідставним.

Факт того, що в цих архівних довідках йдеться саме про позивача, ОСОБА_3 , підтверджується як змістом самих цих архівних довідок так і іншими наступними документами.

Так, в самих архівних довідках зазначено, що в матеріалах особової справи працівника з наступними особистими персональними даними: прізвище та ініціали - ОСОБА_3 , рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_1, посада - грузчик отдела сбыта, містяться також накази з особового складу про прийняття на посаду та звільнення з посади саме працівника з такими самими персональними даними, в яких вже містяться у повному обсязі прізвище позивача - ОСОБА_1 , ім`я - ОСОБА_5 , та скорочене по-батькові - ОСОБА_3 та ОСОБА_3 ., яке навіть у скороченому варіанті не можна прочитати по іншому, ніж - ОСОБА_3 .

Сторінками та записами трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 20.07.1987 року: на сторінці 1 зазначено його повні ПІБ: ОСОБА_3 та дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а записами 5, 6, 7 на сторінках 4, 5 підтверджуються інші обставини, зазначені в архівних довідках, а саме те, що позивач, ОСОБА_1 , 1969 р.н., працював у той самий період часу з 15.06.1990 року по 13.09.2000 рік на тому самому підприємстві - в Дніпропетровському комбінаті «Дитяча іграшка» (колективне підприємство «Дніпропетровський завод іграшок») і на тій самій посаді - грузчик отдела метериально-технического снабжения, (в архівних довідках - грузчик отдела сбыта), що повністю відповідає та не суперечить відомостям про позивача в архівних довідках.

Паспортом громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданим Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 05.10.2000 року, з якого вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , скорочено ОСОБА_3 , та народився у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд також враховує, що ні Порядком №22-1, ні іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні в архівній установі.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що відомості про розмір заробітної плати за періоди з червня 1990 року по грудень 1995 року та з січня 1996 по вересень 2000 року, зазначеної в архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року і № Т-96-2019 від 12.09.2019 року, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Крім того, варто зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу, що відомості, які містяться в спірних архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року і № Т-96-2019 від 12.09.2019 року, є такими, що не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням закону.

На переконання суду право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Зі свого боку позивач вчинив всі необхідні для перерахунку розміру пенсії дії, а відтак, не може нести тягар відповідальності за формування роботодавцем відповідних первинних документів та їх здачі на зберігання до архіву.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем архівна довідка Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року та № Т-96-2019 від 12.09.2019 року, відповідають вимогам Порядку № 22-1 та положенням ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, а відображені у них відомості про заробітну плату знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім цього, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч.ч. 1, 3 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із системного аналізу наведених вище правових норм убачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Крім того, згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 право на захист належить особі, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Таким чином, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Відтак, суд вважає, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними, а тому позовна вимога ОСОБА_3 стосовно визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови при обчисленні пенсії ОСОБА_1 зарахувати розміри заробітної плати за період з червня 1990 року по вересень 2000 року, зазначеної в архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року і № Т-96-2019 від 12.09.2019 року не підлягає до задоволення.

Поряд з цим, слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови при обчисленні пенсії ОСОБА_1 зарахувати розміри заробітної плати за період з червня 1990 року по вересень 2000 року, зазначеної в архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року та № Т-96-2019 від 12.09.2019 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з використанням заробітної плати за періоди з червня 1990 року по грудень 1995 року та з січня 1996 по вересень 2000 року, зазначеної в архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року та № Т-96-2019 від 12.09.2019 року

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1885378102.1 від 27.10.2020 року.

Також, одночасно із заявленими позовними вимогами ОСОБА_3 було заявлено клопотання щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн.

Однак, вказане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17 зазначив, що: "…в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо".

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

Разом з тим, позивачем до суду не надані відповідні докази щодо понесених судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою у загальному розмірі 8000 грн., які слід стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Відтак, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови при обчисленні пенсії ОСОБА_1 зарахувати розміри заробітної плати за період з червня 1990 року по вересень 2000 року, зазначеної в архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року та № Т-96-2019 від 12.09.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з використанням заробітної плати за періоди з червня 1990 року по грудень 1995 року та з січня 1996 по вересень 2000 року, зазначеної в архівних довідках Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Т-97-2019 від 12.09.2019 року та № Т-96-2019 від 12.09.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник