Рішення № 94380608, 25.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16218/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулося з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – ГУНП у Волинській області) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.02.2020 по 27.02.2020 включно при затримці виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції у розмірі 7 177,24 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.04.2018 по 22.03.2019 позивач проходив службу в Нововолинському відділенні поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - Нововолинський ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області) на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції.

22.03.2019 позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у Військову частину А1008 (далі - ВЧ А1008) на посаду головного сержанта - командира відділення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, яку проходить по даний час.

23.04.2019 наказом ГУНП у Волинській області №116 о/с позивача було звільнено зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 позивача поновлено на вказаній посаді з 24.04.2019 та допущено до негайного виконання рішення суду у цій частині. Крім того, цим рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за період з 23.03.2019 по 13.02.2020 на загальну суму 160 979,12 грн. та допущено до негайного виконання виплату грошового забезпечення в межах стягнення за один місяць у сумі 14 723,70 грн.

Наказом ГУНП у Волинській області від 28.02.2020 №83 о/с ОСОБА_1 з 24.04.2019 поновлено на вказаній посаді, та 28.02.2020 відповідачем сплачено позивачу грошове забезпечення в межах стягнення за один місяць у сумі 14 502,84 грн.

Листом ГУНП у Волинській області від 20.03.2020 №340/04/29-2020 позивача повідомлено, що в подальшому нарахування і виплата грошового забезпечення буде здійснюватися відповідно до порядку визначеному наказом МВС України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260).

30.03.2020 відповідачем сплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумі 5 997,74 грн., що з урахуванням 1,5 відсотків військового збору становить 6 089,08 грн.

У квітні 2020 року позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченого грошового забезпечення за період з 14.02.2020 по 31.03.2020 включно.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №140/5721/20 вищевказані позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача грошове забезпечення за період з 28.02.2020 по 31.03.2020 включно. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення за період з 14.02.2020 по 27.02.2020 включно відмовлено та роз`яснено, що дана обставина не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з окремим позовом до відповідача про стягнення грошового забезпечення за вищевказаний період з інших підстав.

Позивач зазначив, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20, яким допущено до негайного виконання поновлення його на посаді, виконано відповідачем шляхом видання наказу №83 о/с лише 28.02.2020. Вказав, що чинним законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Тому, період з 14.02.2020 по 27.02.2020 включно є фактично періодом затримки виконання відповідачем рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 в частині допущення до негайного виконання поновлення позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області. Вважає, що вказана обставина в силу приписів частини першої статті 236 КЗпП дає право позивачу на отримання від відповідача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки виконання рішення суду, який становить 14 днів (з 14.02.2020 по 27.02 2020 включно).

Позивач вказує, що згідно з вимогами пункту 6 розділу III Порядку 260 від 06.04.2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, a потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. B свою чергу, нормами даного Порядку не врегульовано порядку визначення розміру середнього грошового забезпечення поліцейського, a відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні норми трудового законодавства.

На думку позивача, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача з врахуванням перерахунку розміру надбавки за стаж служби в поліції складає 512,66 грн., а тому грошове забезпечення, яке підлягає виплаті за період з 14.02.2020 по 27.02.2020 включно (14 днів), становить 7 177,24 грн. (512,66 грн. х 14 днів = 7 177,24 грн.) З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 08.12.2020 №584/26/01-2020 представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що наявність вини ГУНП в даній справі у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Вказала, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 відповідачем добровільно, без відкриття виконавчого провадження було виплачено грошове забезпечення позивачу, у межах суми стягнення за один місяць в сумі 14 723,70 грн. шляхом зарахування на картковий рахунок AT КБ «ПриватБанк» 26.02.2020 (з урахуванням військового збору 1,5 відсотків зараховано суму 14 502,84 грн.) та видано наказ від 28.02.2020 №83 о/с «По особовому складу», яким позивача поновлено на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, з 24.04.2019.

Представник відповідача зазначила, що рішення суду Волинським окружним адміністративним судом супровідним листом від 19.02.2020 №140/123/20/6560/20 надіслано до ГУНП у Волинській області та було отримано відповідачем - 20.02.2020. Від дати отримання відповідачем рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 до дати прийняття наказу від 28.02.2020 №83 «По особовому складу», з урахуванням підготовки відповідним структурним підрозділом наказу, сплинуло 8 днів, а зарахування грошового забезпечення - 6 днів, що не може свідчити про навмисну затримку негайного виконання рішення суду, а поняття «негайне» у даних правовідносинах не може означати в той же день чи два, а тісно пов`язується з відповідною процедурою, за умови відсутності і необґрунтованих зволікань зі сторони відповідача.

Також вказала, що обов`язковою підставою для нарахування та виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з затримкою виконання рішення суду, має бути встановлена вина органу, що полягає у допущенні дій/бездіяльності без наявних на те законних підстав та необхідною проміжку часу для ознайомлення з таким рішенням суду та підготовкою відповідних документів для його виконання.

Вважає, що ГУНП у Волинській області здійснило виплату грошового забезпечення позивачу в повному обсязі та із врахуванням усіх термінів виконання рішення суду, а тому діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і ніяким чином не порушувало прав та інтересів позивача. З наведених підстав, представник відповідача просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

15.12.2020 позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив, в якій щодо тверджень відповідача, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 на адресу ГУНП у Волинській області надійшло лише 20.02.2020 зазначив, що відповідно до частини другої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. Вступну та резолютивну частину вищевказаного рішення суду було проголошено 14.02.2020 в присутності представника відповідача, який не був позбавлений можливості звернутись до суду з відповідною заявою про видачу його копії. Тому, до несвоєчасного отримання ГУНП у Волинській області скороченого судового рішення у зазначеній вище справі призвела саме протиправна бездіяльність представника відповідача, який не скористався наданим йому правом, закріпленим в частині другій статті 251 КАС України, з метою негайного виконання відповідачем даного рішення суду в частині поновлення позивача на посаді. Позивач посилаючись на правові висновки Верховного Суду просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16.04.2018 по 22.03.2019 проходив службу в Нововолинському ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції.

22.03.2019 позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у ВЧ А1008 на посаду головного сержанта - командира відділення зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону, контракт укладено на 3 роки (а.с.10-13).

23.04.2019 наказом ГУНП у Волинській області №116 о/с позивача було звільнено зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Вказані фактичні обставини встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, та в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються при розгляді цієї справи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, у справі №140/123/20 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано накази від 18.04.2019 №476/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », від 23.04.2019 №116 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області з 24.04.2019, стягнуто з ГУНП у Волинській області в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 160 979,12 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати грошового забезпечення у межах стягнення за один місяць у сумі 14 723,70 грн. допущено до негайного виконання, визнано протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції, зобов`язано ГУ НП у Волинській області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) за час служби в органах поліції ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2020 у податковій міліції, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом ГУНП у Волинській області від 28.02.2020 №83 о/с «По особовому складу», виданого на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20, поновлено ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області з 24.04.2019 (а.с.14).

Листом від 20.03.2020 №340/04/29-2020 ГУНП у Волинській області повідомило ОСОБА_1 про виконання рішення суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 в частині, що стосується негайного виконання, та про те, що в подальшому нарахування та виплата грошового забезпечення буде здійснюватися відповідно до Порядку №260 (а.с.10).

30.03.2020 відповідачем сплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумі 5 997,74 грн., що з урахуванням 1,5 відсотків військового збору становить 6 089,08 грн.

У квітні 2020 року позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченого грошового забезпечення за період з 14.02.2020 по 31.03.2020 включно.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №140/5721/20 вищевказані позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача грошове забезпечення за період з 28.02.2020 по 31.03.2020 включно. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення за період з 14.02.2020 по 27.02.2020 включно відмовлено, оскільки у період з 14.02.2020 по 27.02.2020 позивач не перебував на службі в поліції та вказаний період є фактично періодом затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі №140/123/20 (в частині, якій рішення допущено до негайного виконання щодо поновлення ОСОБА_1 ). та роз`яснено, що дана обставина не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з окремим позовом до відповідача про стягнення грошового забезпечення за вищевказаний період з інших підстав.

Вважаючи, що період з 14.02.2020 по 27.02.2020 включно є фактично періодом затримки виконання відповідачем рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 в частині допущення до негайного виконання поновлення позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, що дає право на отримання від відповідача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час виконання рішення суду, який становить 14 днів (з 14.02.2020 по 27.02 2020 включно), ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, вважає за можливе застосування норм Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними.

Частиною першою та другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №280/360/19.

Судом безспірно встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020, зокрема ухвалено: поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області з 24.04.2019, стягнуто з ГУНП у Волинській області в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 160 979,12 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати грошового забезпечення у межах стягнення за один місяць у сумі 14 723,70 грн. допущено до негайного виконання.

Однак, поновлено позивача на посаді наказом №83 о/с від 28.02.2020 «По особовому складу».

Отже, рішення суду про поновлення на посаді, яке судом допущено до негайного виконання, у період часу із 14.02.2020 по 27.02.2020 відповідачем не виконувалось.

Суд зазначає, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується та відповідачем у відзиві не заперечується факт затримки виконання рішення суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 у період часу із 14.02.2020 по 27.02.2020.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №280/360/19 зазначив, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

Суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи встановлено та відповідачем не спростовано факт затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі 140/123/20 в частині поновлення позивача на посаді. Період затримки виконання судового рішення становить 14 днів (з 14.02.2020 по 27.02.2020).

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Суд зазначає, що позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, однак з метою ефективного юридичного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Частиною четвертою ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 14.02.2020 по 27.02.2020 в сумі 7 177,24 грн. (14 днів х 512,66 грн. середньоденне грошове забезпечення), що підлягає стягненню з ГУНП у Волинській області.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року включно при затримці виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі №140/123/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції у розмірі 7 177 (сім тисяч сто сімдесят сім) гривень 24 копійок з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код 40108604).

Суддя В.В. Дмитрук