Рішення № 94380492, 25.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 січня 2021 р. Справа № 120/7025/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу а позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області. За результатами розгляду зазначеного клопотання відповідач надав відповідь "Щодо розгляду звернення", у якій повідомив, що у зв`язку з проведенням державної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності - несформованих земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення та земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру на території Вінницької області, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не можливо. Таку відмову відповідача у формі листа, а не управлінського рішення, позивач вважає протиправною, такою, що суперечить положенням статті 118 Земельного кодексу України (далі - КАС України). Порушене право, на переконання позивача, підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання вказаного дозволу та надати такий дозвіл, про що прийняти відповідне управлінське рішення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 25.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

07.12.2020 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 41676/20), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затверджене наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53 передбачено, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, зокрема здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель. Вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 22.01.2020 № 2-1837/15-20-сг "Про проведення державної інвентаризації земель" запроваджено проведення за рахунок коштів Державного бюджету у 2020 році державну інвентаризацію земель на території Вінницької області загальною площею 44500,0000 га несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру. Стосовно вимоги зобов`язати надати дозвіл на розробку земельної документації, то відповідач вказує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки, такі дії виходять за межі, визначених законодавцем повноважень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 18.04.2020 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням від 14.05.2020 (вх. № Я-12261/0/94/20) про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області із земель запасу. До клопотання позивачем було, зокрема подано викопіювання з кадастрової карти.

За наслідком розгляду вказаного клопотання відповідач листом № Я-12261/0-670/0/95-20 від 18.07.2020 "Щодо розгляду звернення" повідомив, що з підстав проведення державної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності - несформованих земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення та земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру на території Вінницької області, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не можливо.

Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За приписами пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. А відтак, відповідач, розглядаючи клопотання позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог ст.118 ЗК України або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач має керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у Земельному кодексі України.

Аналогічного висновку дійшов і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі за № 806/2208/17, 24.04.2018 у справі за №802/1534/17-а, 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 (провадження за №К/9901/67463/18), постанові КАС ВС від 10.01.2019 у справі за №820/4555/17 (адміністративне провадження №К/9901/3349/18), постанові КАС ВС від 29.01.2019 у справі №824/332/17-а (адміністративне провадження за №К/9901/946/18), постанові КАС ВС від 31.01.2019 у справі за №815/2488/17 (адміністративне провадження за №К/9901/2409/18), постанові КАС ВС від 04.02.2019 у справі за №823/1121/16 (адміністративне провадження за №К/9901/13808/18), та постанові КАС ВС від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 (провадження за №К/9901/67463/18).

Чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Надаючи оцінку підставам відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходив з такого.

Згідно з ч. 1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.

Отже, відведення та інвентаризація земельної ділянки - це різні способи формування земельної ділянки.

Відповідно до п. "к" ч.2 ст.25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон № 858-IV) до видів документації із землеустрою належить в тому числі технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону 858-IV інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476 затверджено "Порядок проведення інвентаризації земель" (далі - Порядок №476).

Пунктами 3-6 Порядку №476 передбачено, що державна інвентаризація земель проводиться шляхом формування земельних ділянок незалежно від форми власності, визначення їх угідь та у разі потреби віднесення таких земельних ділянок до певних категорій для інформаційного наповнення Державного земельного кадастру.

Інвентаризація земель проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Об`єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок.

Відповідно до п.8 Порядку №476 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель.

Згідно з п. 9 Порядку №476 замовниками технічної документації (далі - замовники) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Пунктом 11 Порядку №476 передбачено, що для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації.

Відповідно до п.п. 26-27 Порядку №476 за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України "Про землеустрій".

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 ЗК України.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 22.01.2020 № 2-1837/15-20-сг "Про проведення державної інвентаризації земель" запроваджено проведення за рахунок коштів Державного бюджету у 2020 році державну інвентаризацію земель на території Вінницької області загальною площею 44500,0000 га несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру.

Водночас відповідно до наявного у справі викопіювання із чергового кадастрового плану Сільницької сільської ради частина земельної ділянки загальною площею 50,1778 га проінвентаризована за кошти Державного бюджету у 2013 році з визначенням цільового призначення - пасовище. Земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах. Наведене також підтверджується довідкою Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 06.11.2020 № 244.

Відповідачем у листі № Я-12261/0-670/0/95-20 від 18.07.2020 "Щодо розгляду звернення" не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, за яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Зазначена відповідь відповідача не містять ані мотивованої відмови, як того вимагає законодавство, ані погодження у надані дозволу та носить інформаційний характер. Окрім того, не оформлена розпорядчим документом.

Так, повноваження ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у спірних правовідносинах регулюється Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення).

Даним Положенням чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень. Пунктом 8 Положення встановлено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову в його наданні оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

З огляду на викладене відмова ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладена у формі листа № Я-12261/0-670/0/95-20 від 18.07.2020 "Щодо розгляду звернення" у наданні позивачеві відповідного дозволу визнається судом протиправною. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача та за результантами його розгляду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, про що прийняти відповідне управлінське рішення, то суд зазначає таке.

Абзацом 1 частини 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а ст. 122 ЗК України - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Суд вважає, що в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності відмови у наданні відповідного дозволу позивачеві стосувалася лише тих мотивів, які наведено у листі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від № Я-12261/0-670/0/95-20 від 18.07.2020 "Щодо розгляду звернення".

Згідно з приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

При цьому, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаного замовником об`єкту вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що зумовлює неможливість з`ясування судом питання про наявність або відсутність підстав для надання відповідного дозволу позивачеві для зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

За таких обставин, враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та порядок отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Відтак, позовна вимога щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивача та за результантами його розгляду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, про що прийняти відповідне управлінське рішення, підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області та прийняти за його результатами вмотивоване рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення останній не вправі відмовляти позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано рішення відповідача протиправним.

За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 840,80 грн. як за звернення до суду з позовом з однією вимогою немайновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що 560,53 грн. є пропорційною сумою до 2/3 задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, викладену в листі від 18.07.2020 № Я-12261/0-670/0/95-20.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області та прийняти за його результатами вмотивоване рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят три копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Держгеокадастру України у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович