Рішення № 94380458, 20.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2021 р. Справа № 120/6624/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Македонського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Подільської митниці Держмитслужби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Подільської митниці Держмитслужби (відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 16.10.2020 року № 00000521219 та № 00000531219, прийнятими на підставі висновків акту перевірки від 23.09.2020 року № 0024/20/7.12-19/ НОМЕР_1 щодо порушення ч. 1 ст. 281 МК України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.12.2017 року № UA40101/2017/043176 на суму 2380,45 грн., а також п. 190.1 ст. 190 ПК України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від № UA40101/2017/043176 на суму 476,09 грн. Позивач вважає, що висновки митного органу про не підтвердження експортером преференційного походження товару - легкового автомобіля VOLKSWAGEN CADDY є безпідставними, оскільки згідно поданих ним відомостей та інших технічних документів на автомобіль чітко вбачається, що такий автомобіль вироблений в Європейському Союзі (країна виробник - DE, тобто Німеччина). Наведені обставини і стали підставою звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

15.12.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 43250/20), у якому останній заперечує проти позову та в його задоволенні просить відмовити. Вказує, що внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції "410" під час здійснення митного оформлення товарів за митними деклараціями позивачем було порушено вимоги статті 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, частини 1 статті 281 МК України, пункту 190.1 статті 190 ПК України. Представник відповідача вважає, що враховуючи те, що для товарів у спірному випадку країна походження є визначальною для оподаткування, а інформація про походження виявилась непідтвердженою експортером з країни придбання товару (Польщі), тому звільнення від сплати ввізного мита та/або застосування зменшених ставок ввізного мита на підставі Угоди при митному оформленні товарів за митною декларацією UA401010/2017/043176 типу ІМ 40 ДЕ застосовано невірно. Отже, на думку представника відповідача, невиїзна документальна перевірка була проведена на законних підставах, а винесені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2020 року № 00000521219 та № 00000531219 прийняті митницею правомірно та відповідно до норм чинного законодавства.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

У судовому засіданні 12.01.2021 року оголошено перерву у зв`язку з витребуванням у сторін додаткових доказів по справі, які надійшли перед початком наступного судового засідання 20.01.2021 року.

Так, у судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наказу Подільської митниці Держмитслужби від 11.09.2020 року № 310 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товару за митною декларацією від 01.12.2017 року № UA401010/2017/043176, тривалістю 3 робочих дні з 16.09.2020 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт № 0024/20/7.12-19/ НОМЕР_1 від 23.09.2020 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.12.2017 року № UA40101/2017/043176 на суму 2380,45 грн.,

- п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від № UA40101/2017/043176 на суму 476,09 грн.

На підставі даного акту перевірки, 16.10.2020 року Подільською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00000521219 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 2975,56 грн., в тому числі 2380,45 грн. за основним зобов`язанням та 595,11 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00000531219 про збільшення позивачу грошового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 595,11 грн. з яких 476,09 грн. за основним зобов`язанням та 119,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем у грудні 2017 року ввезено на митну територію України та здійснено митне оформлення товару за митною декларацією від 01.12.2017 року № UA401010/2017/043176.

Товаром у даному випадку являвся - "Легковий автомобіль, що був у використанні, марка VOLKSWAGEN (VW); модель CADDY; номер кузова: НОМЕР_2 - 1 шт.; робочий об`єм циліндрів двигуна: 1598 см3;- потужність: 75 кВт;- номер двигуна: не встановлено;- тип двигуна: дизельний;- календарний рік виготовлення: 2012;- модельний рік виготовлення: 2012;- дата першої реєстрації: 14.12.2012;- колісна формула: 4x2;- категорія: М1;- тип кузова: універсал; - колір: чорний; - кількість місць для сидіння згідно свідоцтва про реєстрацію: 7; - для використання на дорогах загального призначення; - транспортний засіб не містить в своєму складі передавачі або передавачі та приймачі; - країна виробництва: DE; - торговельна марка: VOLKSWAGEN; - фірма-виробник: VOLKSWAGEN AG."

В той же час, на підтвердження країни походження декларантом, під час митного оформлення, були надані копія митної декларації від 01.12.2017 №UA401010/2017/043176 типу ІМ 40 ДЕ; копія рахунка-фактури (Інвойс) від 28.11.2017 №171128.1-AG/PPDD, копія декларації інвойс, складеної експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 Євро від 28.11.2017 №171128.1-AG/PPDD та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита " 410" - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини 1 статті 29 додатка 1-А "Тарифний графік України" до гл. 1 розділу IV "Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі, Угода).

Зокрема, в Графі 34 МД «Код країни походження» - зазначено Європейський Союз (EU). Фактурна вартість - 3500 Євро (112619,38 грн.), митна вартість - 132247,33 грн.

Згідно з пунктом 2 статті 277 Митного кодексу України, об`єктом оподаткування митом є: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу ХП цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 270 Митного кодексу України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Відповідно до статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 300 Митного кодексу України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі ввезення товару на митну територію України виникає податковий обов`язок зі сплати ввізного мита, а також податку на додану вартість у розмірі та в порядку, встановленому законом. При цьому, при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість враховується розмір мита.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

В даному випадку суд зазначає, що у цій справі спір між сторонами не виник щодо виду товару, який переміщувався позивачем через митний кордон та підлягав митному контролю. Суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару - легкового автомобіля, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок, наявності чи відсутності права у позивача на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 36 Митного кодексу України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" від 16 вересня 2014 року N 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Згідно з пунктом 1 статті 22 «Умови складання декларації інвойс» Протоколу 1 Угоди, декларація інвойс може бути складена:

а) затвердженим експортером;

б) експортером будь-якої партії товару, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Пунктом 2 статті 22 «Умови складання декларації інвойс» Протоколу 1 Угоди встановлено, що декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Як слідує із матеріалів справи, ввезений позивачем товар «Легковий автомобіль, що був у використанні марка VOLKSWAGEN (VW), модель CADDY, номер кузова НОМЕР_2 ...» оформлено у митному режимі імпорт за кодом 8703 32 90 10 згідно з УКТ ЗЕД. У графі 34 МД «Код країни походження» зазначається «EU», що вказує про те, що подані до митного оформлення документи містять інформацію про походження товару з країн Європейського Союзу.

Відповідно до пункту 2 статті 43 Митного кодексу України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. До графи 44 «Додаткова інформація/подаш документи» під кодом 7016 «Декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 евро» внесено реквізити - декларація інвойс від 28.11.2017 №171128.1-AG/PPDD. Експортером товару в декларації інвойс зазначено «ART-GOR SP. z.o.o» (ul. Francuska 49/43 WARSZAWA 03-905, PL).

Відповідно до Митного тарифу України на дату здійснення митного оформлення товару за вищевказаною МД встановлено наступні ставки ввізного мита:

- за кодом товару 8703 32 90 10 згідно з УКТ ЗЕД; тип ставки - процентна з митної вартості; повна - 10 %: пільгова - 10 %.

Статтею 29 «Скасування ввізного мита» Угоди встановлено, що кожна сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони. Згідно з графіком зниження ввізних мит України, преференційна ставка ввізного мита на товар за кодом 8703 32 90 10 згідно з УКТ ЗЕД у 2017 році складає 8,2 відсотка.

Отже, сума умовно нарахованого мита склала 2 380,45 грн.

Частиною 1 статті 45 Митного кодексу України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас частиною 1 та 2 статті 37 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Судом встановлено, що відповідно до статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу 1 Угоди, Вінницькою митницею ДФС до Державної фіскальної служби України направлено запит, зазначений в пункті 2.4 акта перевірки, щодо надання допомоги в проведенні перевірки декларації інвойс від 28.11.2017 №171128.1-AG/PPDD, складеної експортером Польщі на партію товарів, фактурна вартість якої не перевищує 6 000 Євро, та даних, які у ній містяться.

Пунктом 3 статті 22 Протоколу 1 Угоди передбачено, що експортер, який склав декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов Протоколу 1 Угоди.

Однак, відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Польщі на запит Вінницької митниці ДФС, що вказаний в пункті 2.4 акта перевірки, преференційне походження товару, зазначеного у декларації інвойс від 28.11.2017 №171128.1-AG/PPDD, відповідно до Протоколу 1 Угоди не підтверджено. Експортер не надав на вимогу митного органу країни експорту всі належні документи на підтвердження статусу походження товару.

Пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу 1 Угоди встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, із вищевикладеного слідує, що зазначення у декларації інвойс відомостей про походження товару з Європейського Союзу не дає підстави для безумовного висновку про те, що до такого товару безальтернативно застосовуються преференційний режим оподаткування, та він підпадає під дію Угоди. Адже, як наголошено судом вище, експортер який склав декларацію інвойс ( в даному випадку компанія з республіки Польща «ART-GOR SP. z.o.o») повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження експортованого товару. Втім, судом встановлено, що експортер свого обов`язку не виконав, та преференційне походження товару не підтвердив.

Як наслідок суд вважає, що в цьому випадку відповідач дійшов правомірного висновку про те, що оскільки преференційне походження товару не підтверджено, тому пільги при митному оформленні МД від 01.12.2017 року № UA401010/2017/043176 надані (отримані) позивачу з порушенням вимог Протоколу 1 Угоди.

Щодо посилання позивача на надані ним до суду технічні та інші документи на придбаний автомобіль, які були наявні в автомобілі при його купівлі в Республіці Польща, то суд виходить із того, що такі документи складені іноземною мовою (без перекладу) та їх походження наразі не є підтвердженим, позаяк відсутні докази того, що це документи які надані саме експортером з метою підтвердження преференційного походження придбаного товару.

Інших офіційних відомостей від експортера щодо підтвердження статусу походження товару позивачем надано не було.

Пунктом 4 частини 1 статті 289 Митного кодексу України визначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 293 Митного кодексу України особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Отже, у спірних правовідносинах обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що встановлені за результатами документальної невиїзної перевірки порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті позивачем митних платежів, а саме мита на суму 2380,45 грн. та податку на додану вартість на суму 476,09 грн.

Як наслідок, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 16.10.2020 року № 00000521219 та № 00000531219, на думку суду відповідають вимогам чинного законодавства, та підстав для визнання їх протиправними та скасування немає.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, тому підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене судом 25.01.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Подільська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350542, адреса: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович