Рішення № 94380396, 18.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2021 р. Справа № 120/7028/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Никитюка Олександра Івановича,

представника відповідача Кудрик Яни Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визнання протиправними дій в частині відмови у відновленні виплати пенсії за вислугу років, а також зобов`язання відновити виплату пенсії за вислугу років з дня звернення з такою вимогою, тобто з 12 жовтня 2020 року, та зобов`язання нарахувати та виплатити неотриману ним пенсію за період з 01 липня 2018 року по 12 жовтня 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ та у зв`язку із захворюванням 30 березня 2012 року його звільнено у запас та призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року позивача визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та органах державної влади строком на 2 роки та позбавленням на підставі статті 54 Кримінального кодексу України спеціального звання "підполковник міліції".

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачеві припинено виплату пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку з позбавленням його вироком суду спеціального звання.

Проте, ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, призначеного вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року, за частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України.

Відтак, на думку позивача, він вважається таким, що не має судимості, а тому додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання "підполковник міліції" також вважається знятим, що є підставою для відновлення виплати пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

07 жовтня 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, у якій просив поновити виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за результатами розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило заявника про те, що у зв`язку із позбавленням його спеціального звання заявник втратив право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач вважає такі дії органу пенсійного фонду протиправними, тому й звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 25 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено справу до розгляду на 24 грудня 2020 року.

18 грудня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставах, установлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначаються також пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, позбавленим військових або спеціальних звань (у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці), а також звільненим зі служби у зв`язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, та членам їх сімей. При цьому, статтею 5-1 вказаного Закону передбачено, що особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, поновленим у військовому (спеціальному) званні, крім осіб, звільнених зі служби у зв`язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, пенсії призначаються на умовах і за нормами, встановленими цим Законом, якщо вони на день позбавлення військового (спеціального) звання мали право на пенсію за вислугу років або по інвалідності. Разом із тим, виплату пенсії позивачу припинено у зв`язку із позбавленням вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області спеціального звання, що свідчить про відсутність підстав для відновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

24 грудня 2020 року представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, за результатами розгляду якої у ході судового засідання 24 грудня 2020 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою таку задовольнив, у зв`язку із чим розгляд справи відкладено на 18 січня 2021 року.

18 січня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи для задоволення позовних вимог. Зокрема, у відповіді на відзив позивач звернув увагу на те, що просить поновити виплату пенсії відповідно до статей 46 та 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із тим, що після припинення судимості його слід поновити у правах, які він мав до призначення покарання.

У судовому засіданні, яке відбулося 18 січня 2021 року, позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Натомість, представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 30 березня 2012 року № 71о/с підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас на підставі пункту 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

31 березня 2012 року позивачеві призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В подальшому, з 01 липня 2013 року позивачеві призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року, який набрав законної сили 26 червня 2013 року, позивача визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та органах державної влади строком на 2 роки та позбавленням на підставі статті 54 Кримінального кодексу України спеціального звання "підполковник міліції".

У зв`язку із позбавленням ОСОБА_1 спеціального звання з 01 листопадова 2013 року йому припинено виплату пенсії, що призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", про що свідчить атестат про зняття з обліку №218.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, призначеного вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року, за частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України.

07 жовтня 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, у якій просив поновити виплату пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки вважається таким, що не має судимості.

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. 4696-4515/Ш-02/8-0200/20 від 04 листопада 2020 року заявника повідомлено про те, що у зв`язку із позбавленням спеціального звання заявник втратив право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При цьому зазначено, що відповідно до статті 5 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, позбавленим військових або спеціальних звань (у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці) призначається пенсію на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Разом з тим, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 2 статті 5 Закону №2262-ХІІ передбачено, що на підставах, установлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначаються також пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, позбавленим військових або спеціальних звань (у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці), а також звільненим зі служби у зв`язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, та членам їх сімей.

Отже, вказана норма передбачає призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, позбавленим військових або спеціальних звань (у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці).

Відповідно до статті 5-1 Закону №2262-ХІІ особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, поновленим у військовому (спеціальному) званні, крім осіб, звільнених зі служби у зв`язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, пенсії призначаються на умовах і за нормами, встановленими цим Законом, якщо вони на день позбавлення військового (спеціального) звання мали право на пенсію за вислугу років або по інвалідності.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що особи, позбавлені військових або спеціальних звань (у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці), мають право на отримання пенсії лише відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а, отже, втрачають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом №2262-ХІІ (у разі призначення такої). Такі особи набувають право на пенсію за спеціальним Законом №2262-ХІІ тільки у разі поновлення військового (спеціального) звання, крім осіб, звільнених зі служби у зв`язку засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища.

В ході судового розгляд встановлено, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Проте, у зв`язку із ухваленням Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області вироку від 22 квітня 2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та органах державної влади строком на 2 роки та позбавленням спеціального звання "підполковник міліції", органом пенсійного фонду 01 листопадова 2013 року припинено виплату позивачу пенсії.

На переконання суду, факт позбавлення позивача спеціального звання "підполковник міліції" не може надавати останньому право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, а тому відповідачем обгрунтовано припинено виплату пенсії ОСОБА_1 після набрання вироком суду законної сили.

Водночас, поновлення виплати пенсії може мати місце у разі поновлення позивача у спеціальному званні.

Зміст статті 5 Закону №2262-ХІІ свідчить про те, що особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які позбавлені військових або спеціальних звань, пенсії призначаються на умовах і в порядку, що визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, законодавцем встановлено обмеження щодо призначення (виплати) пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ особам, які хоч і мають право на пенсію за цим Законом, проте позбавлені військових або спеціальних звань; такі особи мають право на пенсійні виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №201/1877/16-а, а також Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04 серпня 2020 року у справі №120/1111/20.

Також слід врахувати й те, що ОСОБА_1 раніше уже звертався до суду щодо оскарження дій, пов`язаних із припиненням виплати йому пенсії за вислугу років у зв`язку з позбавленням спеціального звання, проте рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі №120/1111/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки правомірність припинення виплати пенсії позивачеві встановлена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі №120/1111/20-а, тому такі обставини не доказуються при розгляді цієї адміністративної справи, адже є встановленими. Водночас, з моменту ухвалення судового рішення від 17 квітня 2020 року інших (нових) обставин не з`явилося.

За наведених вище обставин відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачеві у відновленні виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З приводу доводів позивача про те, що у зв`язку із припиненням судимості додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання "підполковник міліції" вважається знятим, то суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 52 Кримінального кодексу України додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Статтею 54 Кримінального кодексу України передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Отже, позбавлення спеціального звання є додатковим покаранням, яке спрямоване на позбавлення засудженої особи тих переваг (пільг), які мала така особа.

Водночас, приписами кримінального законодавства не передбачено поновлення у спеціальному званні внаслідок погашення або зняття судимості, як і не передбачено звільнення від додаткового виду покарання у вигляді позбавлення спеціального звання.

Слід звернути увагу на тому, що вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року ОСОБА_1 позбавлено спеціальне звання «підполковник міліції» безстроково, що узгоджується із приписами Кримінального кодексу України.

Більше того, ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнено від відбування лише основного покарання, а тому безпідставно стверджувати про те, що зняття судимості є наслідком поновлення особи в спеціальному званні автоматично.

Безпідставними слід визнати посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 вересня 2020 року у справі №739/1140/18, оскільки викладені у ній висновки не спростовують факту позбавлення ОСОБА_1 вироком Мурованокуриловецького районного суду спеціального звання безстроково. А тому навіть звільнення від відбування основного покарання не тягне за собою поновлення особи у спеціальному званні.

Відтак, оскільки суд дійшов висновку, що основна вимога (щодо визнання протиправними дій відповідача в частині відмови у поновленні виплати пенсії за вислугу років) задоволенню не підлягає, тому слід також відмовити і у задоволенні похідної вимоги зобов`язального характеру.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, що оскаржуються, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачеві сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 25.01.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович