Рішення № 94380394, 25.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 р. Справа № 120/7280/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.11.2020 року звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку N 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, відповідач рішенням за № 023830011742 від 12.11.2020 року відмовив йому у призначенні такої пенсії, з причин неврахування певних періодів роботи газоелектрозварником до спеціального (пільгового) стажу роботи, а саме з 05.05.1987 року по 19.11.2003 року, з 20.06.2008 року по 31.12.2009 року у ТОВ "Будівельно-монтажне управління - 6", з огляду на відсутність уточнюючої довідки про пільговий характер роботи оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів, невідповідність професії, за якою працював позивач згідно трудової книжки чинним на період роботи Спискам та відсутність відомостей про проведення й результати проведення атестації робочих місць. Також відповідачем не зараховано періоди роботи з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року у ТОВ "Енергоінвест", оскільки наявна перерва між діючими наказами про результати атестації робочих місць. Вказує, що необґрунтоване неврахування вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист. За таких обставин, позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв`язку з чим і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 16.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази, необхідні для розгляду справи, а саме належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача (відмовні матеріали, за результатами розгляду яких було прийняте рішення № 023830011742 від 12.11.2020 року).

05.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. N 346), а також копії матеріалів пенсійної справи позивача. У своєму відзиві відповідач проти позову заперечив та зазначив, що згідно Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року за № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.21993 року за № 637. Крім того, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Так, представник відповідача зазначає, що підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 05.05.1987 року по 19.11.2003 року, а також з 20.06.2008 року по 31.12.2009 року у ТОВ "Будівельно-монтажне управління - 6" немає, з огляду на відсутність уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів, невідповідність професії, за якою працював позивач згідно трудової книжки чинним на період роботи Спискам, відсутність відомостей про проведення й результати проведення атестації робочих місць. Окрім цього, підстави для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року також відсутні, з огляду на наявну перерву між діючими наказами про результати атестації робочих місць. В той же час, як повідомляє відповідач, до пільгового стажу роботи за Списком № 2 зараховано періоди роботи з 18.01.2011 року по 23.03.2016 року та з 12.12.2017 року по 11.08.2020 року, що фактично становить 07 років 10 місяців 6 днів, а отже виключає призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 05.11.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За наслідком розгляду такої заяви та доданих до неї документів, ГУ ПФУ у Вінницькій області рішенням від 12.11.2020 року за № 023830011742 відмовило ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 лише періоди роботи з 18.01.2011 року по 23.03.2016 року та з 12.12.2017 року по 11.08.2020 року, що фактично становить 7 років 10 місяців 6 днів, та виключає призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (має бути не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу).

У той же час відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу таких періодів роботи ОСОБА_1 :

- з 05.05.1987 року по 19.11.2003 року, з 20.06.2008 року по 31.12.2009 року (відсутність уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів, невідповідність професії, за якою працював позивач згідно трудової книжки чинним на період роботи Списками, відсутність відомостей про проведення й результати проведення атестації робочих місць).

- з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року (наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV).

Статтею 8 Закону N 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.

При вирішенні питання про наявність в позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

В силу вимог абзацу 1 пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому, для періоду роботи до 21.08.1992 року зараховується весь стаж роботи на відповідних посадах, зазначених у Списках, за умов підтвердження умов праці, а з 21.08.1992 року – період роботи на посадах, зазначених у Списках та за наслідками атестації робочих місць.

Так, у спірний період були чинними наступні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені:

– постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;

– постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (з 1 січня 1992 року);

– постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (з 11 березня 1994 року);

– постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (з 16 січня 2003 року);

– постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 (з 03 серпня 2016 року).

Одним із спірним моментом в межах даної адміністративної справи залишається, зокрема питання відповідності посади (професії) яку обіймав позивач - "газоелектрозварник" в період з 05.05.1987 року по 31.07.2009 року, чинними на періоди його роботи Спискам.

Зокрема, як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.04.1987 року, позивач 05.05.1987 року прийнятий на посаду газоелектрозварника по ІІІ розряду у Будівельно-монтажне управління "Вінницькпромжитлобуд" та звільнений за згодою сторін 19.11.2003 року (записи № 7 - № 10).

Разом із тим, з 20.06.2008 року був повторно прийнятий на роботу газоелектрозварником ІV розряду в КП «БМУ-6» проте з 01.08.2009 року переведений на посаду електрозварника ручного зварювання, та 31.12.2009 року був звільнений з КП «БМУ-6» (записи № 17 - № 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В даному випадку судом встановлено, що в період роботи позивача «газоелектрозварником» з 05.05.1987 року по 19.11.2003, а також з 20.06.2008 року по 31.07.2009 року, діючими у цей час Списками, зокрема:

- розділом XXXII "Загальні професії" Списку N 2 затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року N 1173, до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії "газозварників і їх підручних та електрозварників і їх підручних";

- розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку N 2 затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР N 10 від 26 січня 1991 року, до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії «газозварники», «електрозварники ручної зварки»;

- розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку N 2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії: «газозварники», «електрозварники ручного зварювання»;

- розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку N 2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії: «газозварники», «електрозварники ручного зварювання».

Однак, посада (професія), яку займав позивач - "газоелектрозварник" цими Списками не була передбачена.

Отже, із вищевикладеного слідує, що зазначена у трудовій книжці позивача назва посади та виконуваної ним роботи «газоелектрозварник», не відповідала назві тієї професії, яка згідно діючим у період роботи позивача з 05.05.1987 року по 19.11.2003, а також з 20.06.2008 року по 31.07.2009 року Спискам надавала право особі на врахування цього періоду до пільгового стажу.

При цьому, суд враховує, що дійсно, у певний період часу відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.85 N 17/2-54 професія зварника не визначалася як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника, газоелектрозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Втім, якраз у даному конкретному випадку, враховуючи невідповідність професії, за якою працював позивач згідно трудової книжки чинним на період роботи Спискам, і є необхідність в поданні уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, з яких можливо було б з`ясувати дійсний характер виконуваної роботи позивача (тобто, чи виконував він саме ту роботу за професіями, які передбачені Списками).

В цьому контексті суд вкотре наголошує, що згідно з чинним законодавством та усталеною судовою практикою необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею роботи, передбаченої Списком N 2 (якщо йдеться про період роботи до 21.08.1992), а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці (якщо йдеться про період роботи після 21.08.1992).

Із досліджених матеріалів справи та матеріалів пенсійної справи позивача судом встановлено, що у них відсутні, зокрема, уточнюючі довідки, архівні чи інші документи, які б підтверджували умови праці позивача на відповідній посаді газоелектрозварника в період з 05.05.1987 року по 19.11.2003 року, та з 20.06.2008 року по 31.07.2009 року. Окрім цього, якщо йдеться про період роботи після 21.08.1992 року, у матеріалах справи також відсутнє документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією, в тому числі результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

В той же час, трудова книжка, яка була надана позивачем для призначення пенсії, не містить відомостей про характер та умови праці, а також зайнятості у шкідливих умовах праці повний робочий день.

Тобто, наявність записів у трудовій книжці про роботу позивача на посаді «газоелектрозварника», яка не була передбачена Списками № 2 у спірний період, є недостатнім для відповідача, щоб встановити всі важливі обставини для призначення пенсії на пільгових умовах, без надання додаткових/уточнюючих документів.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що за відсутності у пенсійного органу зазначених вище документів (уточнюючих довідок, архівних відомостей, та/або копій наказів щодо атестації робочих місць за спірні періоди) та беручи до уваги невідповідність професії, за якою заявник працював згідно відомостей трудової книжки у період з 05.05.1987 року по 19.11.2003 року та з 20.06.2008 року по 31.07.2009 року, такий період роботи ОСОБА_1 не міг бути зарахований відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2.

Щодо періоду роботи позивача з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року.

Так, судом встановлено що згідно записів у трудовій книжці позивача, 01.08.2009 року ОСОБА_1 був переведений в КП «БМУ-6» на посаду електрозварника ручного зварювання, де працював по 31.12.2009 року.

Відповідно до Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 N 36, розділом XXXIII "Загальні професії" (позиція 33) передбачено посаду «газозварника», «електрозварника ручного зварювання».

Із аналізу процитованого слідує, що посада електрозварника ручного зварювання, яку обіймав позивач у цей період, включена до Списку N 2, що дає право на пільгову пенсію.

Крім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, згідно довідки ТОВ «БМУ-6» (правонаступник КП «БМУ-6») від 17.07.2020 року № 17/07-40 підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 71-к від 01.08.2009 року, був переведений на посаду електрозварника ручного зварювання починаючи з 01.08.2009 року (звільнений 31.12.2009 року). Окрім цього, наголошено, що атестація робочого місця була проведена згідно наказу № 17 від 31.08.2009 року.

В даному випадку сам зміст оскаржуваного рішення відповідача № 023830011742 від 12.11.2020 року містить посилання на те, що наказом № 17 від 31.08.2009 року по КП «БМУ-6» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення для електрозварників ручного зварювання.

В той же час, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу позивача період його роботи з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року відповідач виходив лише із відсутності уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів.

Однак, такі доводи відповідача суд вважає безпідставними. Зокрема, як уже зазначалося судом вище, відповідно до пункту 20 Порядку N 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі N 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі N 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі N 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі N 446/656/17, від 21.05.2020 у справі N 550/927/17.

З огляду на зазначене суд вважає, що коли йдеться про підтвердження роботи на пільгових умовах, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Таким чином, враховуючи, що записи у трудовій книжці позивача, довідка ТОВ «БМУ-6» №17/07-40 від 17.07.2020р. та інші документи, що надавалися відповідачу разом з заявою про призначення пенсії, підтверджують характер роботи позивача електрозварником ручного зварювання в період з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року за Списком N 2, вказане робоче місце було атестоване згідно наказу КП «БМУ-6» № 17 від 31.08.2009р., тому відмова відповідача у зарахуванні до пільгового стажу вказаного періоду роботи позивача є безпідставною.

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу період роботи позивача з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року на ТОВ "Енергоінвест", оскільки між наказами про результати атестації робочих місць наявна перерва, то суд зазначає наступне.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , останній з 18.01.2011 року прийнятий на роботу електрогазозварником в ТОВ «Енергоінвест» та продовжує там працювати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до органу пенсійного фонду надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи № 191 від 11.08.2020 року, видану ТОВ «Енергоінвест», з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період з 18.01.2011 року по теперішній час працює електрогазозварником, зайнятий різанням та ручним зварюванням, з посиланням на розділ ХХХІІІ Списку № 2, затвердженого постановою КМ України № 461 від 24.06.2016р., та накази по підприємству про результати атестації робочих місць № 23 від 23.03.2011 року та № 48 від 12.12.2017 року, згідно яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення для електрогазозварників, зайнятих різанням та ручним зварюванням.

Втім, не зарахування відповідачем до пільгового стажу періоду роботи позивача з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року обумовлено виключно перервою між діючими наказами про результати атестації робочих місць (діють 5 років).

У даному контексті суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442, (далі також - Порядок N 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.92 N 41 (далі також - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку N 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку N 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку N 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку N 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку N 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі N 398/2728/16-а та N 678/65/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі N 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком N 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З огляду на викладене, відсутність відомостей про атестацію робочого місця позивача не може мати наслідком позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах у зв`язку із незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, відомості про атестацію робочого місця на якому відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року, а тому такий період має бути зарахований позивачу до його пільгового стажу за Списком № 2.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди його роботи з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року в КП «БМУ-6» (правонаступником якого є ТОВ «БМУ-6») та з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року в ТОВ «Енергоінвест». А оскільки виокремлення цих періодів із оскаржуваного рішення відповідача за № 023830011742 від 12.11.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, не є можливим, тому суд вважає, що таке рішення відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню в цілому.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Верховний Суд в постановах від 06.03.2018 року за № 754/14898/15-а, від 10.04.2018 року в справі за № 348/2160/15-а дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовна вимога зобов`язального характеру підлягає задоволенню частково у спосіб зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року та з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду даної справи.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830011742 від 12.11.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди його роботи з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року та з 24.03.2016 року по 11.12.2017 року, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду даної справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 25.01.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович