Ухвала суду № 94380020, 21.01.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/8057/20

Провадження № 2/638/1092/21

У Х В А Л А

іменем України

21 січня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі

головуючої судді Штих Т.В.

секретаря Овчаренко К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності договору, стягнення суми,-

встановив:

30 жовтня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Штих Т.В. для розгляду цивільної справи № 953/8057/20, 2/638/5019/20 про стягнення грошових коштів. Вказана справа надійшла з Київського районного суду міста Харкова на підставі ухвали про визначення підсудності.

Відповідно до ухвали суду від 09 листопада 2020 року вказана цивільна справи прийнята до розгляду.

У судовому засіданні 21 січня 2021 року з`ясовано, що вказана справа містить зустрічний позов, якому Київським районним судом міста Харкова присвоєно номер.

Тобто станом на 30 жовтня 2020 року до суду надійшли дві цивільні справи за № 953/8057/20, 2/953/2071/20 та за № 953/12170/20,2/953/2580/20, які підшиті разом та містяться в одній цивільній справі.

При розподілі ці обставини не були враховані. Та передано дві цивільні справи без присвоєння відповідного номеру другій справі, як одна справа.

Вказані дії порушують п.2.3.29 « Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Станом на 21 січня 2021 року суд констатує загублену в реєстрації справу 953/12170/20,2/953/2580/20, яка фактично передана судді Штих Т.В. безпідставно.

При таких обставинах суд вважає, що було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якою визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше бути об`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Зазначену позицію Європейського суду підтримала і колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у справі №5-15п12.

Також, у рішеннях «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року ЄСПЛ наголошує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

За пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу ( самовідводу) якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Суддя під час здійснення судочинства зобов`язаний бути неупередженим та незалежним, не повинен виявляти будь-якої упередженості та особистих переконань керуватися під час прийняття рішення лише вимогами закону та фактами, які ним встановлені.

При таких обставинах виключається можливість розгляду суддею Штих Т.В. вказаної позовної заяви, та суддя Штих Т.В. заявляє самовідвід.

Керуючись ст. 36 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відвести суддю Штих Т.В. від подальшого розгляду вказаної цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності договору, стягнення суми.

Справу передати на автоматизований розподіл справ між суддями в порядку ст.33 ЦПК України.

Ухвала остаточна.

Суддя Штих Т.В.