Рішення № 94379374, 21.01.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6495/20

2/212/553/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ваврушак Н. М., за участі секретаря судового засідання Нестеренко В.В., представника відповідача Гарьковенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом до приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача грошове відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, у розмірі 94460,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював в шкідливих умовах праці на шахті «Южная» Рудоуправління ім. ХХ Партз`їзду, з 1999 р. по 1994р. на шахті «Южная» рудника «Суха Балка», з 1994 по 1999р. на шахті «Южная» ВАТ «Суха Балка» правонаступником яких є ПАТ «СУХА БАЛКА».

Зазначив, що у зв`язку з шкідливими і тяжкими умовами праці, з вини відповідача, позивачем отримано хронічне професійне захворювання - хронічна пояснично-крижова полірадикулопатія з вираженим статико-анатомічними порушеннями та больовим синдромом.

Вказує, що зазначене професійне захворювання призвело до безстрокової втрати позивачем працездатності в ступені 40% та встановлення третьої групи інвалідності, визначення потреби в медикаментозному лікуванні і ВМП. Внаслідок вказаного ушкодження здоров`я позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні функцій організму, неможливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, негативні явища в стані здоров`я позивача супроводжуються постійними больовими відчуттями, необхідністю проходити курси лікування, нераціонально витрачати час, залучати додаткові ресурси для організації свого життя. Зазначив, що вказані негативні явища призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту ушкодження здоров`я та втрати працездатності. Оскільки відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку по створенню безпечних умов праці, що стало наслідком ушкодження здоров`я, позивач вважає, що дану шкоду слід відшкодувати за рахунок відповідача. Розмір грошового відшкодування завданої шкоди моральну шкоду позивач оцінив у сумі 94460,00 гривень.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, постановлено розглядати справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Не погодившись із позовом представником відповідача 02.10.2020 року подано до суду відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказав, що в спричиненні шкоди позивачу відсутня винна поведінка відповідача, а отримання професійного захворювання є наслідком недосконалого виробництва, що вказує на відсутність правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності на відповідача. Зазначив, що позивачем не доведено факт спричинення йому моральної шкоди, заявлений розмір відшкодування належним чином не обґрунтований та не доведений, не відповідає обставинам справи, а також нормам матеріального права.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року на підставі ст. 279 ЦПК України судом вирішено проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено проводити розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Суха Балка» у судовому засіданні о 10.30 годину 21.01.2021 року.

14.01.2021 року позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності на усіх стадіях розгляду на підставі наявних у суду матеріалів.

19.01.20201 року позивач на підставі п. 2, ч. 2, ст. 49 ЦПК України надав заяву про збільшення позовних вимог, збільшення позовних вимог обґрунтовував необхідністю забезпечення відповідності розміру завданої моральної шкоди принципу розумності, виваженості, справедливості та рівності, у зв`язку з чим посилався на практику вирішення судами спорів з подібними обставинами, просив стягнути з відповідача 198366,00 гривень.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач з 1976р. по 1991р. працював на шахті «Южная» Рудоуправління ім. ХХ Партз`їзду, з 1999 р. по 1994р. на шахті «Южная» рудника «Суха Балка», з 1994 по 1999р. на шахті «Южная» ВАТ «Суха Балка» правонаступником яких є ПАТ «СУХА БАЛКА» на посадах: підземним крипільником 3-го, 4-го розрядів з повним робочим днем в підземних умовах. Вищезазначені факти підтверджуються трудовою книжкою на ім`я позивача, актом розслідування професійного захворювання №14 від 20.04.1999р., (далі - Акт №14) та випискою з історії хвороби №1392.

У зв`язку з шкідливими і тяжкими умовами праці, з вини відповідача, позивачем отримано хронічне професійне захворювання, Актом №14 позивачу встановлено діагноз профзахворювання - Хронічна пояснично - крижова полірадикулопатія з вираженим статико-анатомічними порушеннями та больовим синдромом.

21.06.1999р. у зв`язку із заподіяннями шкоди позивач первинно пройшов огляд МСЕК (ЛТЕК), де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40%, що підтверджується копією витягу із акту огляду ЛТЕК від 21.06.1999р. №118787 (а.с.18)

05.10.2004р. позивач повторно пройшов огляд МСЕК по хронічному професійному захворюванню де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40% безстроково, та встановлено третю групу інвалідності, визначено потребу в медикаментозному лікуванні і ВМП, що підтверджується довідками МСЕК серії. МСЕ-ДНА-01 №393477 від 05.10.2004р. на підставі акту № 1140 (а.с.19)

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена висновком ЛТЕК 21.06.1999 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України Про охорону праці передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Враховуючи зазначені положення законодавства, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до ст. 12 ЗУ Про охорону праці відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та №6-207цс14.

Згідно статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6000,00 гривень.

Тобто, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди визначений на законодавчому рівні (ст. 440-1 ЦК УРСР) складає 30000,00 гривень.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають в постійних болях у спині, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні відчуття болю та незручностей у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку із професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності в ступені 40 % та встановлення третьої групи інвалідності, погіршенні функцій організму, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив працездатність внаслідок трудового каліцтва.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, потребу в медикаментозному лікуванні, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 110000,00 гривень, що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1100,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 110 000,00 гривень (сто десять тис. грн. 00 коп.) без урахування податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» на користь держави судові витрати в розмірі 1100,00 гривень (одну тисячу сто грн. 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА» , код ЄДРПОУ 00191329, 50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Конституційна, будинок 5.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2021 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак