Ухвала суду № 94379024, 22.01.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8378/19

У Х В А Л А

22 січня 2021 року суддя Подільського районного суду м.Києва Якимець О. І. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві департаменту патрульної поліції Васуєва Андрія Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 09 червня 2019 року серії НК № 726033

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 суддею у справі визначено ОСОБА_2 . Надалі 01.10.2020 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 та визначено суддю Васильченко О. В.

18 січня 2021 року проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями (відповідно до рішень зборів суддів Подільського районного суду №1 від 04.01.2021, №2 від 12.01.2021 та №3 від 14.01.2021) за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Якимець О. І.

Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160 і 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахування вищевикладеної норми, вважаю, що цю позовну заяву необхідно залишити без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 цього Кодексу до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач просить його звільнити від сплати судового збору, посилаючись на ч. 4 ст. 288 КУпАП (особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита).

Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено цим Законом.

Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2019 становить у розмірі 384,20 грн.

Підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» із позовної заяви та доданих до неї документів, суд не встановив.

Таким чином, суддя приходить переконання, що позивачу необхідно здійснити оплату судового збору у розмірі 384,20 грн, за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Подільс. р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA468999980313151206000026008; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: судовий збір, за позовом ( ПІБ чи назва установи, організації позивача), Подільський районний суд міста Києва , код ЄДРПОУ суду. Відповідач повинен надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору. При цьому, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 5 ст. 94 цього Кодексу учасник справи, який подає письмовий доказ в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасники справи підтверджують відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Із справи убачається, що позивачем подано до суду позовну заяву із долученими до неї копіями письмових доказів без дотримання ч. 5 ст. 94 КАС України, тобто відсутність підтвердження відповідність копії письмового доказу оригіналу.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається:

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини .

Згідно з ч. 1 ст. 25 цього Кодексу адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Із матеріалів справи убачається, що позивач подав позов до Подільського раойонного суду м. Києва, вказавши адресу проживання- АДРЕСА_1 , однак жодних доказів, що це його зареєстроване місце проживання не подано у зв`язку із чим не дотримано вище вказані вимоги адміністративного процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, приходжу переконання, що оскільки позовну заяву подано без додержання вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, а відтак таку необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 КАС України Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Аналіз наведеної норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 122 КУпАП поліцейський відповідного орану діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у цій сфері.

Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення (ч. 2 ст. 277 КУпАП).

Таким чином, враховуючи наведене приходжу переконання, що оскільки розгляд справ, віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП, вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідна правова позиція викладене у постанові Верховного суду від 26.12.2019 № 724/716/16-а.

Таким чином, враховуючи вказану норму права та встановлені дані із позовної заяви, приходжу переконання про необхідність роз`яснення стороні позивача врахування такої адміністративних процесуальних норм щодо питання належності відповідача у даній категорії справи.

Керуючись ст. ст. 161, 169, 248, 259, 295, 297, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві департаменту патрульної поліції Васуєва Андрія Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяО. І. Якимець