Рішення № 94378874, 17.12.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16086/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 , третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про звільнення майна з-під арешту, суд, -

учасники справи:

представник позивача Прохоров І.Р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №32880092 від 19.06.2012 року відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, функціональним правонаступником якого є Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києва.

А також просить стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подання даного позову до суду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.12.2007 року ОСОБА_1 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» Договір про надання споживчого кредиту №11269341000. В забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором був укладений Договір іпотеки № 12719 від 14.12.2007 року між ОСОБА_1 та Банком. За умовами Іпотечного договору Іпотекодавець передає в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

11.06.2012 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу № 4 свої права вимоги за зобов`язаннями Позичальника за кредитним договором.

08.09.2018 року Позивачу, при зверненні до нотаріуса, стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором накладено арешт постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 32880092 від 19.06.2012 року виданою відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, функціональним правонаступником якого є Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Керуючись положеннями Закону України «Про іпотеку», позивач вимушений скористатися правом задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Оскільки правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, однак для реалізації даного права заважають арешти, які були накладені.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, Позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Також варто зазначити, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Таким чином, існування арешту, який накладений на предмет іпотеки, унеможливлює реалізацію Позивачем свого права як іпотекодержателя звернути на нього стягнення шляхом набуття права власності, а тому для захисту прав і законних інтересів Позивача необхідно звільнити предмет іпотеки з-під арешту.

09 листопада 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 , третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про звільнення майна з-під арешту, розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження.

23 жовтня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, витребувано з Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві (02232, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, будинок 64 ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 32880092; Зобов`язано Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві надати до Дніпровського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. Кошиця,5, каб. 108) вказані матеріали протягом десяти днів, з моменту отримання копії ухвали суду.

05 лютого 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, застосовано до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві (02232, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, будинок 64 ) заходи процесуального примусу в порядку ст. 146 ЦПК України у вигляді тимчасового вилучення державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві належним чином завірених копій матеріалів виконавчого провадження № 32880092, витребуваних заУхвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2019 року.

10 листопада 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі виходячи з підстав викладених у змісті позовної заяви та просив прийняти рішення, яким їх задовольнити. Крім того, зазначив, що у зв`язку з наявним обтяженням на нерухоме майно, позивач не має можливості реалізувати своє право як іпотекодержателя звернути на нього стягнення шляхом набуття права власності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомила.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що 14.12.2007 року ОСОБА_1 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» Договір про надання споживчого кредиту №11269341000.

За умовами договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови Кредитного договору не виконуються, кредит та відсотки за його користування не повертаються.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором був укладений Договір іпотеки № 12719 від 14.12.2007 року між ОСОБА_1 та Банком.

За умовами Іпотечного договору Іпотекодавець передає в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

За змістом статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

11.06.2012 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу № 4 свої права вимоги за зобов`язаннями Позичальника за кредитним договором укдаденим з відповідачем, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 138214435 від 18.09.2018 року.

Крім того, судом встановлено та зазначено стороною позивача в судовому засідання, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором, а саме нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , накладено арешт постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 32880092 від 19.06.2012 року виданою відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 138214435 від 18.09.2018 року.

Інших доказів не надано, тому при розгляді даної справи суд виходить лише з наявних у справі письмових доказів, поданих позивачем, і з того, що саме на позивача згідно ст. 81ЦПК України покладено обов`язок по доказуванню тих обставин, на як він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Згідно ч.1,2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності із ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржнику від інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами в першу чергу для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Частиною 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином, позов пред`явлений позивачем до відповідача (позичальника за кредитним договором). Разом з тим позивач не зміг обґрунтувати пред`явлення позову саме до вказаної особи. Виходячи з того, що позивач не довів порушення вказаним відповідачем його прав саме щодо даного предмету спору (предмету іпотеки та його арешту), і не пред`явив будь-яких позовних вимог, за якими б вказана особа була належним відповідачем, то у позові до вказаного відповідача позивачу, слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Окрім того, представник позивача в судовому засіданні не довів того, що для позивача виникли дійсні перешкоди (порушення) у реалізації права на звернення стягнення, та/або що відсутня реальна можливість (через вказану перешкоду) реалізувати пріоритетне право іпотекодержателя відносно даного нерухомого майна.

Позивач не звертався з відповідним позовом до суду (щодо звернення стягнення або про стягнення заборгованості); не звертався до нотаріуса з приводу реалізації права на звернення стягнення на іпотечне майно на підставі застереження у договорі іпотеки, і відповідно йому у здійсненні такого права нотаріусом не було відмовлено; не звертався до державного реєстратора з приводу реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки на підставі застереження у договорі іпотеки, і відповідно йому реєстратор не відмовляв у проведенні такої реєстраційної дії.

Таким чином, позивач не використав жодного з можливих і передбачених законом способів для реалізації свого пріоритетного права іпотекодержателя, і не довів суду наявність у нього порушення цього права, яке б підлягало судовому захисту, тим більше в межах заявленого позову у даній цивільній справі.

У зв`язку з чим, такі дії позивача не доводять наявності реального порушення його права, яке б підлягало судовому захисту.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 , третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про звільнення майна з-під арешту.

Питання, щодо стягнення судових витрат в межах даної цивільної справи було вирішено у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 509, 526, 1054-1055 ЦК України та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-282, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", до ОСОБА_1 , третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2020 року

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ЄДРПОУ 37825968 адреса м.Київ, вул. Кирилівська, буд.69;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;

Третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, місцезнаходження: м. Київ, вул. О.Бальзака, 64.

Суддя: