Вирок № 94373772, 21.01.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/1121/19

Провадження № 1-кп/947/170/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Маркової О.І.,

прокурорів Бучко О.О., Сушко В.,

захисника Тодоріка К.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017161010000229 від 09.06.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом - пожежника пожежної обслуги військової частини А 3571, солдата,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, обвинувачений ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді пожежного пожежної обслуги військової частини А3571, у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов`язків військової служби, о 08 год.00 хв. 22 травня 2017 року, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинив дезертирство, тобто не з`явився на службу до військової частини А3571, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Шкільний аеродром, 1-а, та ухилявся від військової служби до 09 год. 25 хв. 20.12.2018, не повідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який не з`явився на службу до розташування вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби,

Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 408 КК України за кваліфікуючими ознаками: дезертирство, тобто нез`явлення на службу, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, а саме: в 2017 році він проходив військову службу за контрактом в військовій частині А3571, та в травні 2017 року самовльно не з`явився на службу до військової частині тому, що вирішив в подальшому не проходити військову службу, але у встановленому порядку з рапортом не звернувся.У скоєному щиро кається, та просив суворо його не карати.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України, доведена свідченнями свідків, поясненнями обвинуваченого ОСОБА_1 та зібраними у кримінальному провадженні письмовими доказами, а саме:

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в 2017 році військовослужбовець ОСОБА_1 вчасно не з`явився на службу в пожежній частині, не будучі звільненим з військової служби, майно не здавав. ОСОБА_1 не повідомляв причини чому він не з`явився на службу, вони його шукали, причинила була, що він не хотів служити. Також свідок пояснив, що є строки та норми які роз`яснюють як закінчити службу, людина повинна була написати рапорт про те, що він не хоче подальшому служити, потім доповідалося командиру частини, що контракт закінчується і людина не хоче служити. Повідомлення в усній формі, ніяких наслідків не має. ОСОБА_1 повинен був написати рапорт на ім`я начальника, в рапорті треба написати дату, потім накладається резолюція, передається в строєву частину, звідки передається до начальника. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на службі, керівництво частини надало наказ про його пошуки, через певний час його знайшли працівники поліції.

Свідок ОСОБА_3 в судовому зсіданні пояснив, що 22 травня 2017 року без поважних причин не з`явився на службу солдат ОСОБА_1 , у зв`язку з чим було призначене службове розслідування, та створена пошукова група з метою розшуку ОСОБА_1 . Зі служби звільняються по закінченню контракту, якщо за два місяці до закінчення контракту пишуть рапорт, який реєструється в книзі вхідних документів, та звільняють у зв`язку зі службовою невідповідністю, повинна бути догана, сувора догана, ще догани. Потім проводиться службове розслідування. ОСОБА_1 усно говорив, що не хоче служити. Заступник командира частини чув, що ОСОБА_1 не хоче в подальшому служити, але ОСОБА_1 рапорту про звільнення на ім`я прапорщика ОСОБА_2 не подавав. ОСОБА_2 резолюціє не накладав.

-витягом з ЄРДР за № 42017161010000229 від 09.06.2017 року;

-повідомленням від 01.06.2017 року про набуття ознак кримінального правопорушення у діях військовослужбовця військової частини А 3571, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 ;

-копією акта службового розслідування №41/72 від 29.05.2017 року за фактом невиходу на службу солдата ОСОБА_1 ;

-копією наказу командира військової частини А 3571 № 158 від 29.05.2017 року з якого вбачається, що солдат ОСОБА_1 з 22 травня 2017 року не прибув на службу;

-копією акта службового розслідування №41/72 від 06.06.2017 року;

-копією рапорту ОСОБА_1 від 12.04.2017 року з якого вбачається, що він забов`язується прибувати за місцем служби до повного та законного звільнення з місця служби;

-копією рапортів начальника пожежної служби в/ч А 3571 з якого вбачається, що солдат ОСОБА_1 не зявився на службу 23.05.2017 року та 24.05.2017 року;

-копією витягу з наказану №152 від 22.05.2017 року про призначення службового рослідування за фактом неприбуття на службу солдата ОСОБА_1 ;

-копією слжбової карти солдата ОСОБА_1 ;

-копією витягу з наказу №21 від 06.02.2014 року про призначення солдата ОСОБА_1 твп пожежника пожежної обслуги;

-копією контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 ;

-копією наказу командира військової частини А 3571 № 259 від 20.12.2016 року про продовження строку дії проходження військової служби за контрактом відносно ОСОБА_1 ;

-копією медичнох характеристики відносно ОСОБА_1 ,

-копіями службових характеристик відносно ОСОБА_1 ;

Прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_4 , захисник Тодоріка К. та обвинувачений ОСОБА_1 не заперечували.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.408 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , дослідженням письмових матеріалів та матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази в умовах повної змагальності в їх сукупності, суд вважає що вони є належними та допустимими, оскільки дані докази кожний окремо, а також у своїй сукупності, за своїм змістом та послідовністю підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України та підтверджують вину обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч. 3 ст.408 КК України за кваліфікуючими ознаками - дезертирство, тобто нез`явлення на службу, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 з застосуванням вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язок, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.