Ухвала суду № 94373115, 25.01.2021, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 513/170/20

Провадження № 1-кп/492/20/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання – Богдан А.І.,

за участю прокурора – Галкіна Д.П.,

захисника-адвоката Дукіна С.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщені суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арцизького районного суду Одеської знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні прокурор Галкін Д.П. звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 діб, посилаючись на те, що раніше доведені ризики не знизились і не відпали, а саме: обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків по наявному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні захисник - адвокат Дукін С.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника-адвоката, просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала клопотання прокурора.

Розглянувши подане прокурором клопотання щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тобто, запобіжний захід має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із приписом п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть людини, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, який вчинив у період іспитового строку, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди не вжив заходів, направлених на надання допомоги потерпілим, покинув місце пригоди. Також, суд враховує, що ОСОБА_2 на тяжкі хвороби, які б перешкоджали йому знаходиться в місцях попереднього ув`язнення не страждає, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, ніде не працює, законного джерела доходів не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, та може бути передумовою для здійснення спроб зникнути з місця проживання, не маючи постійного джерела доходів для забезпечення себе необхідним для життєдіяльності, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність (про що свідчить вчинення вказаного злочину у період іспитового строку, відсутність міцних соціальних зв`язків, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення), суд вважає, що продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зазначені обставини свідчать також про наявність обґрунтованої підозри у можливості продовження кримінальної протиправної поведінки обвинуваченим, що є ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_2 , перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків по наявному кримінальному провадженні.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Суд задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави, так як він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який спричинив загибель людини та ухвалою суду від12.03.2020 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 29 Конституції України, главою 18, ст. ст. 331, 369-372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області Галкіна Д.П. про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, строк тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб, з 25 січня 2021 року, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 закінчується 25 березня 2021 року.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження може бути оскаржена через суд, який ухвалив судове рішення, протягом семи днів з дня її оголошення, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4р-2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 КПК України. Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_2 та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання.

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі