Ухвала суду № 94371823, 16.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2020 Справа №607/2144/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року у справі №607/2144/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року у справі №607/2144/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Свої вимоги щодо перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами заявник обґрунтовує тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивача віднесено до категорії працівників, які на підставі закону можуть працювати за договором, у якому строк його дії може встановлюватись угодою сторін. Встановивши, що між ОСОБА_1 та ТОКІППО укладено строковий трудовий договір у формі контракту, після закінчення строку дії якого сторони не досягли домовленості про його продовження чи укладення нового, суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням умов трудового законодавства.

На запит ОСОБА_1 від 01 червня 2020 року, Управління Держпраці в Тернопільській області 02.06.2020 року надало Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ТР1430/413/АВ. Згідно абз. 4 п. 2 розділу ІІІ Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ТР1430/413/АВ, відповідно до переліків вакансій станом на 01.08.2019 року та станом на 30.09.2019 року, наданих при проведенні інспекційного відвідування, в штаті ТОКІППО у період з 01.08.2019 року по 30.09.2019 року були вакантні посади викладачів, методистів, фахівців, однак ОСОБА_1 не запропоновано жодної наявної в ТОКІППО вакансії відповідно до її освіти, кваліфікації, досвіду роботи тощо, чим порушено вимоги частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України. Зокрема, відповідно до вищевказаного переліку вакансій станом на 01.08.2019 року та станом на 30.09.2019 року, вакантними були посади методиста відділу менеджменту, координації та комунікації методичних служб. Посадовою інструкцією методиста відділу менеджменту та комунікації методичних служб, затвердженою директором ТОКІППО 08.01.2019 року, визначені кваліфікаційні вимоги до цієї посади аналогічні кваліфікаційним вимогам до посади методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи, яку займала ОСОБА_1 на момент звільнення 30.09.2019 року.

Заперечуючи проти позову, представник ТОКІППО стверджував, що в 2016 році відбулася реорганізація установи, оскільки установою змінено найменування з «Центр практичної психології і соціальної роботи» на «Навчально-методичний центр психологічної служби і соціальної роботи», проте вказані обставини не можуть стверджувати про фактичну реорганізацію, оскільки: восени 2005 року в інституті створено новий структурний підрозділ - «Лабораторію психологічної служби і соціальної роботи» (реорганізація відсутня); 2013 року - змінено назву на «Центр практичної психології і соціальної роботи» (реорганізація відсутня). Разом з тим, посадові обов`язки ОСОБА_1 залишились незмінними, а суд першої інстанції не здійснював витребування посадових інструкцій ОСОБА_1 за 2005-2018 роки. В червні 2016 знову змінено найменування структурного підрозділу «Навчально-методичний центр психологічної служби і соціальної роботи», проте посадові обов`язки ОСОБА_1 залишились незмінними, хоча адміністрація ТОКІППО зобов`язала її розширено розписати власні обов`язки. Водночас, залишилася та сама категорія педпрацівників, з якими працювала ОСОБА_1 . Восени 2018 року створено нові структурні підрозділи в ТОКІППО: «Організаційно-методичної та інформаційно-видавничої діяльності», «Обласний ресурсний центр з підтримки інклюзивної освіти», «Лабораторія науково- дослідного та навчально-методичного забезпечення дисциплін еколого-природничого спрямування», проте про реорганізацію установи ОСОБА_1 не повідомляли. У січні 2019 року створено відділ «Організаційно-методичної та інформаційно-видавничої діяльності», перейменування «Центру моніторингу якості освіти, ЗНО та інформаційно-аналітичної, видавничої діяльності» в «Центр моніторингу якості освіти та аналітичної діяльності», скорочення штату.

У ТОКІППО постійно змінюється штатний розпис, назви структурних підрозділів, що вказує на відсутність реорганізації. Суд першої інстанції у рішенні посилається на зміну істотних умов праці, проте вони зовсім не змінились, оскільки заробітна плата, як нараховувалась за 12 розрядом, так і залишилися, умови праці аналогічно не змінились.

Вважає вищезазначені обставини такими, що мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, оскільки на їх підставі можна було зробити висновок про порушення її прав.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2020 року відкрито провадження за нововиявлинити обставина за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявлинити обставинами.

11 серпня 2020 року представником відповідача Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти Лихим Б.П. подано відзив на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у якому просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими, або виключними обставинами та залишити відповідне рішення суду в силі. Також, вказав на те, що Акт Управління Держпраці в Тернопільській області не стосується предмету даного спору, оскільки перевірка проводилась щодо звільнення особи після поновлення її на підставі постанови Тернопільського апеляційного суду від 31.07.2020 року наказом №174-к директора ТОКІППО від 01.08.2019 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та попередження про звільнення у зв`язку із скороченням штату і чисельністю працівників», після чого позивача було вдруге звільнення з посади, а предметом даного позову, щодо якого позивачем подано дану заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, було оскарження наказу про звільнення від 21.12.2018 року №298-к, де позивача було звільнено з займаної посади у зв`язку із закінченням терміну дії контракту і вона хотіла визнати контракт безстроковим трудовим договором, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.07.2020 року було прийнято. Однак, оскільки Постановою Верховного суду від 26.02.2020 року постанова Тернопільського апеляційного суду від 31.07.2020 року була скасована, то відповідно і наказ від 01.08.2019 року №174-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та попередження про звільнення у зв`язку із скороченням штату і чисельністю працівників» та інший наказ про звільнення ОСОБА_1 було скасовано, і залишено в силі попередній наказ від 21.12.2018 року №298-к, де позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням терміну дії контракту, оскільки Верховним судом звільнення було визнано законним. Відповідно і акт інспекційного відвідування №ТР1430/413/АВ, який стосувався поновлення і звільнення особи за наказом від 01.08.2019 року №174-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 та попередження про звільнення у зв`язку із скороченням штату і чисельністю працівників» не може братись до уваги судом. А тому, оскільки звільнення відбулось у зв`язку із закінченням дії контракту, то при звільненні у зв`язку із закінченням дії контракту не пропонуються особі, яка звільняється, зокрема позивачу, вакантні посади, оскільки вона не працювала за безстроковим трудовим договором. Окрім того, позивачка посилається на те, що суд першої інстанції не витребував її посадових інструкцій, чи те, що вона не погоджується із запереченнями представника відповідача в суді, що в 2016 році відбувалась реорганізація, чи те, що статут не містить жодних посилань щодо роботи за контрактом щодо її категорії працівників, чи посилання позивачем на ст. 23 КЗпП Україні, оскільки вона не згідна з тим, що вона має працювати за контрактом, а вважає що має працював за безстроковим трудовим договором. Всі вищевказані обставини досліджувались в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції. Крім того, на момент укладення контракту від 01.09.2016 року законодавством прямо було передбачено таку форму укладання трудового договору з педагогічними та науково-педагогічними працівниками, як контракт.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду підтримала з підстав, викладених у ній, також підтримала подані нею письмові пояснення та просила суд задовольнити її вимоги. крім того, суду пояснила, що під час розгляду справи Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ТР1430/413/АВвід 07.11.2019 року Управління держпраці в Тернопільській області в якості доказу не подавався нею та не досліджувався судом.

Представник відповідача Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти Лихий Б.П. в судове засідання не з`явився із невідомих суду на те причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тришак Олег Григорович до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено.

Із змісту цього рішення слідує, що після закінчення строку дії контракту сторони не досягнули домовленості на його продовження чи на укладення нового. Таким чином, наказ директора Інституту від 21 грудня 2018 року за № 298-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України) є законним та скасуванню не підлягає, а звільнення позивача з роботи відбулось з дотриманням умов трудового договору.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2019 року скасоване та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано контракт, який укладено між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти 01 вересня 2016 року трудовим договором, який укладено на невизначений строк; визнано незаконним та скасовано наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 298-к від 21 грудня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи у зв`язку із закінченням строку контракту; поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору.

26 лютого 2020 року постановою Верховного суду касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти задоволено; постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасовано, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року залишено в силі.

Із змісту вказаної постанови, Верховний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Згідно Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ТР1430/413/АВ від 07 листопада 2019 року, проведено інспекційне відвідування Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з 30.10.2019 року по 07.11.2019 року та встановлено порушення, зокрема: в штаті ТОКІППО у період з 01.08.2019 року по 30.09.2019 року були вакантні посади викладачів, методистів, фахівців, однак ОСОБА_1 не запропоновано жодної наявної в ТОКІППО вакансії відповідно до її освіти, кваліфікації, досвіду роботи тощо, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Зокрема, відповідно до вищевказаного переліку вакансій станом на 01.08.2019 року та станом на 30.09.2019 року, вакантними були посади методиста відділу менеджменту, координації та комунікації методичних служб. Посадовою інструкцією методиста відділу менеджменту та комунікації методичних служб, затвердженою директором ТОКІППО 08.01.2019 року, визначені кваліфікаційні вимоги до цієї посади аналогічні кваліфікаційним вимогам до посади методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи, яку займала ОСОБА_1 на момент звільнення 30.09.2019 року.

Складання вищевказаного Акту заявник вважає нововиявленою обставиною, яка має значення для вирішення справи і є істотною для постановлення правильного рішення у справі.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не здійснив витребування її посадових інструкцій за 2005-2018 роки для встановлення змін умов праці, які фактично були незмінними, оскільки заробітна плата, як нараховувалась за 12 розряд так і залишилась.

Відповідно до норм статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно частини четвертої цієї статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Згідно п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року, зазначено, що, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, судам слід розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. При цьому судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Судом встановлено, що суд ухвалюючи рішення у даній справі прийшов до висновку, що звільнення позивача з роботи відбулось з дотриманням умов трудового договору, судом досліджувались докази, зокрема, штатні розписи за 2013, 2016 роки та посадова інструкція методиста навчально-методологічного центру психологічної служби і соціальної роботи. Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ТР1430/413/АВ від 07 листопада 2019 року стосується обставин, які виникли після винесення рішення тернопільським міськрайонним судом від 17 квітня 2019 року та постанови Тернопільським апеляційним судом від 31 липня 2019 року, яка в подальшому була скасована постановою Верховного суду від 26 лютого 2020 року.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не здійснив витребування її посадових інструкцій за 2005-2018 роки для встановлення змін умов праці, які фактично були незмінними, оскільки заробітна плата, як нараховувалась за 12 розряд так і залишилась.

Як вбачається з рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року, судом досліджено вказані обставини та вказано, що Наказом директора ТОКІППО Петровського О.М. від 10 червня 2016 року за № 110-к «Про попередження працівників про зміну істотних умов організації праці, оплати праці, скорочення чисельності та можливе звільнення у зв`язку із затвердженням структури (штатного розпису) ТОКІППО», відповідно до вимог ст. 40,49-2, 103 КЗпПУ, на виконання наказу управління освіти та науки Тернопільської облдержадміністрації «Про розроблення нової структури ТОКІППО», у зв`язку із затвердження нового штатного розпису, який вступає в силу 01 вересня 2016 року, вирішено довести до відома працівників про ліквідацію наступних структурних підрозділів. Зокрема, доведено до відома про наступне: про ліквідацію, у тому числі Центру практичної психології і соціальної роботи; утворення нових структурних підрозділів інституту, у тому числі навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи (4 ставки методиста). Вирішено не пізніше ніж за два місяці вручити персональне попередження під підпис працівникам і попередити про зміну істотних умов організації праці працівників, оплати праці, скорочення чисельності та можливе звільнення, і забезпечити їх працевлаштування при наявності вакантних посад. Про вказану зміну істотних умов праці було повідомлено позивача, що не заперечується останньою.

За таких обставин суд приходить до переконання, що заявником в судовому засіданні не доведено істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а подані заявником нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом та переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи не є підставою для перегляду судового рішення з новоявленими обставинами. Крім того той факт, що встановлення обставин, на які зсилається заявник, обов`язково могло вплинути на остаточні висновки суду, не було підтверджено належними та допустими доказами.

Також, заявником в судове засідання не було подано доказів, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, що переглядається.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Розглядаючи вищезазначену заяву та підстави, якими вона обґрунтовується, суд бере до уваги, висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року, у справі «Пономарьов проти України», згідно яких «право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення» (п.40 мотивувальної частини зазначеного рішення).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Рябих проти Росії», «Пономарьов проти України» визначив окремі ознаки принципу остаточності судового рішення, який полягає в тому, що б жодна сторона не мала права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду й ухвалення нового рішення у справі. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, тому приходить до переконання, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає до задоволення та слід залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.423-429 ЦПК України, Постановою №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року у справі №607/2144/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - відмовити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року у справі №607/2144/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 21 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай