Постанова № 9437072, 22.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 44551/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.

при секретарі судового засідання –Чубукіній М.В.

за участю:

представника позивача - Миронова О.А. (діє на підставі довіреності №69/Д 71/3 від 02.12.2009 ;

представника відповідача - Богданової М.Г. (діє на підставі довіреності № 2/16/10-025 від 11.01.2010р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КГБ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень - рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач,Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КГБ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом доДержавної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова № 0000471505/0 від 02 листопада 2009 року, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова № 0000471505/1 від 04 грудня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

На підставі акту перевірки № 6964/15-509/25477823 від 21 жовтня 2009 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000471505/0 від 02 листопада 2009 року, яким Товариству нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9151,50 грн., в тому числі 6101,00 грн. - за основним платежем, 3050,50 грн. - за штрафними санкціями. Позивач не погодився з висновками, викладеними в акті перевірки та подав заперечення до акту перевірки, відповідач залишив висновки акту без змін.

09 листопада 2009 року позивачем подано первинну скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення.

03грудня 2009 року відповідачем прийняте рішення № 20566/10/25-019 про результати розгляду первинної скарги позивача, в задоволенні скарги відмовлено.

04 грудня 2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000471505/1, яким повторно визначено суму податкових зобов'язань позивача по ПДВ в розмірі 6101,00 гривень за основним платежем та 3050,50 гривень за штрафними санкціями.

Зазначені податкові рішення вмотивовані порушенням вимог пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», яке на твердження податкового органу, полягає в завищені позивачем суми податкового кредиту за грудень 2008 року, січень, лютий, травень 2009 року.

Позивач вважає висновок податкового органу про завищення сум податкового кредиту таким, що суперечить діючому законодавству, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та такими , що підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень на позов зазначила наступне.

В період з 12.10.09р. по 19.10.09р. ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій позивача з ПДВ за грудень 2008 року, січень, лютий, травень 2009 року за результатами якої складено акт № 6964/15-509/35477823 від 21.10.09р.

В ході проведення вищезазначеної документальної перевірки ДПІ встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0000471505/0 від 02.11.09р. та № 0000471505/1 від 04 грудня 2009 року, якими ТОВ «Торговий дім «КГБ» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 9151,50 грн. з яких основний платіж - 6 101,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 050,50 грн.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесене цілком законно та правомірно.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» як платник податку на додану вартість знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі міста Харкова. Вказані обставини, рівно як і обставини проходження позивачем, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» передбаченої законодавством процедури державної реєстрації, набуття ним правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи, сторонами по справі в ході судового засідання визнані, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

21.10.2009 р. Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року, січень, лютий, травень 2009 рокуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» (ідентифікаційний номер –35477823).

Результати перевірки оформлені актом № 6964/15-509/35477823 від 21.10.2009 року.

Вищезазначеним актом встановлено порушення п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.. 7 та п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 –ВР «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2008 року, січень, лютий, травень, 2009 року в сумі 17679,00 грн. (а.с. 7-14), а саме:

- за грудень 2008 року: №35498 від 06.11.07р. на суму ПДВ - 1 210,66 грн. по контрагенту ТОВ «СПЕЦ»; №73 від 30.11.07р. на суму ПДВ - 37,20 грн. по контрагенту ТОВ «Жемчуг-1»; №386 від 09.01.08р. на суму ПДВ - 200,84 грн. по контрагенту ТОВ «СПЕЦ».

- за січень 2009 року: №471 від 06.11.07р. на суму ПДВ - 1 866,67 грн. по контрагенту ТОВ «Комп'ютер гама Україна»; №99 від 31.12.07р. на суму ПДВ - 37,20 грн. по контрагенту ТОВ «Жемчуг-1»; №10 від 31.01.08р. на суму ПДВ - 37,20 грн. по контрагенту ТОВ «Жемчуг-1»; №80 від 25.02.08р. на суму ПДВ - 37,20 грн. по контрагенту ТОВ «Жемчуг-1».

- за лютий 2009 року: №75 від 29.11.07р. на суму ПДВ - 2 520,00 грн. по контрагенту ПВП «Пріоритет-SOFТ»;

-за травень 2009 року: №44571 від 05.11.07р. на суму ПДВ - 11 731,93 грн.

З посиланням на зазначений акт відповідачем, ДПІ було прийняте податкове повідомлення – рішення №000471505/0 від 01.11.2009 року, яким визначено ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 9151 грн., в т.ч. основний платіж – 6101,00 грн., і фінансова (штрафна) санкція на суму 3050,50 грн.

Відносно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем була розпочата встановлена ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” процедура оскарження контролюючих органів.

У зв’язку з відхиленням поданих позивачем адміністративних скарг, відповідачем з метою доведення нового граничного строку оплати податкових зобов’язань, визначених первісним податковим повідомленням-рішенням №000471505/0 від 01.11.2009 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000471505/1 від 04.12.2009 року, яким повторно визначено суму податкових зобов'язань позивача по ПДВ в розмірі 6101,00 гривень за основним платежем та 3050,50 гривень за штрафними санкціями, яке було складено та направлено на адресу позивача ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» (а.с.21).

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення всіх спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті № 6964/15-509/35477823 від 21.10.2009 року висновок відповідача про порушення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» положень п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.. 7 та п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 –ВР «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2008 року, січень, лютий, травень, 2009 року в сумі 17679,00 грн.

Перевіряючи наведений висновок відповідача і винесені на його підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України “Про ПДВ”, суд доходить висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента суб’єкта права –платника податку на додану вартість об’єкта оподаткування, визначеного ст.3 Закону України “Про ПДВ”.

Тому з огляду на приписи ст.3 Закону України “Про систему оподаткування”, де вказано, що одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена в документі обов’язкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник об’єкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, яка є об’єктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, в якій він бере участь, є приписи п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, в силу яких в разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги. Разом з тим, оскільки в положеннях п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”законодавцем зазначено про наявність у платника податків саме права на подання скарги, а не обов’язку її подання, то не реалізація цього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідок втрату права на податковий кредит.

Беручи до уваги при вирішенні спору і інші приписи Закону України “Про ПДВ”, а саме: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього закону, суд вважає, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.

З матеріалів справи слідує, що складені податкові накладні, а саме:

- №35498 від 06.11.07р., №73 від 30.11.07р., №386 від 09.01.08р. були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2008 року;

- №471 від 06.11.07р., №99 від 31.12.07р., №10 від 31.01.08р., №80 від 25.02.08р. були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2009 року;

- №75 від 29.11.07р. були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2009 року;

- №44571 від 05.11.07р. були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2009 року.

З пояснень представника позивача судом з’ясовано, що причиною несвоєчасного віднесення позивачем зазначених податкових накладних до складу податкового кредиту є її несвоєчасне отримання в зазначених періодах. Достовірність даного твердження відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростована.

Позивач не включав у податкову декларацію відповідного періоду не підтверджені податковими деклараціями суми ПДВ.

Згідно з п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ” платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Оглянувши наданий позивачем реєстр отриманих податкових накладних за період з листопада 2007 р. по травень 2009 р. , суд відзначає, що складені податкові накладні відображені лише серед податкових накладних, що були отримані ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» у грудні 2008 року – травні 2009 року. Доказів недостовірності або фальшивості відомостей згаданого реєстру відповідач до суду не подав, а відтак суд при розгляді і вирішенні справи сприймає указаний документ як належний і допустимий доказ.

Проведене судом вивчення податкових накладних показало відсутність дефектів форми, змісту або походження, а також інших недоліків цих накладних, які згідно з п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату юридичного статусу податкової накладної.

Доказів невикористання указаного в податковіх накладних товару у власній господарській діяльності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» відповідачем в акті перевірки від 21.10.2009р. № 6964/15-509/35477823 не наведено, до суду в ході розгляду справи не подано.

Отже, факт порушення позивачем положень п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.. 7 та п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 –ВР «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями не знайшов свого підтвердження судовим розглядом.

Щодо викладеного в акті перевірки від 21.10.2009р. № 6964/15-509/35477823 висновку ДПІ про порушення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Досліджуючи зміст акту перевірки, суд відмічає, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач не посилався на відсутність складених податкових накладних, згадуваних вище. Доказів відсутності у позивача, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КГБ» означених податкових накладних на момент проведення перевірки відповідач, до суду не подав. Разом з тим, складені податкові накладні були додані позивачем до адміністративного позову, що указує на наявність цієї податкової накладної в розпорядженні позивача і спростовує висновок ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що вони підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,           Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім КГБ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова № 0000471505/0 від 02 листопада 2009 року

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова № 0000471505/1 від 04 грудня 2009 року.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім КГБ”, код 35477823, витрати по сплаті держмита у розмірі 3,40 грн.

5.Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови виготовлений 26.03.2010 року.

<Сума задоволення ><Текст >

Суддя                                                                       Старосєльцева О.В.