Ухвала суду № 94368833, 25.01.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5936/20

2/310/368/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі

головуючого: судді Дубровської Н.М.,

за участі: секретаря судового засідання Гоноболіної О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Мунтян О.Л.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, в частині вирішення заяви представника відповідача ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без руху,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Ухвалою суду від 25.08.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.09.2020 разом з відзивом на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, яка мотивована тим, що позивач не сплатила судовий збір щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди. Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Стягнення заробітної плати не є тотожним стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому, у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач від сплати судового збору не звільняється. Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладених в ухвалах від 04.12.2018р. у справі №761/34973/17, від 16.10.2019р. справа №462/6149/18. Такий самий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №910/4518/16 (провадження №12-3901гс18). Окрім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, що також вимагає сплати судового збору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заяву про залишення позову ОСОБА_1 без руху.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Озюменко Є.Ю. заперечували проти задоволення заяви про залишення позову без руху, вважають, що позовна заява відповідає вимогам, передбаченим ст. 177 ЦПК України.

В судовому засіданні судом встановлено, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 дійсно було відкрито за заявою, поданою без дотримання вимог ч.4 ст.177 ЦПК України.

Так, позивачем заявлено вимоги про визнання незаконними та скасування наказів про вивільнення помічника начальника з інформаційної роботи та про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу фактично є вимогою позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 310/4518/16 (провадження № 12-301гс18) від 30.01.2019р. дійшла до висновку про те, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, пільги щодо сплати судового збору, передбачені п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», на вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулуне поширюються.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даному позові заявлено також вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом, як за вимогу майнового характеру.

Відповідно до п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. на р/р UA648999980313191206000008455, Отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Бердянськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк: Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті), судовий збір за позовом__, Бердянський міськрайонний суд, код ЄДРПОУ суду 3738136.

Відповідно до чч.11-13 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

За таких підстав, позовна заява ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків позовної заяви (сплати судового збору).

Керуючись ст.ст. 177, 185, 187 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, – залишити без руху.

Встановити позивачу строк для сплати судового збору – 10 днів, який обчислюється з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Дубровська