Вирок № 94368097, 25.01.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/7496/20

Провадження № 1-кп/265/284/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді - Мельник І.Г.,

за участю секретарів судового засідання - Муратової Д.К., Куксенко А.С.,

номер кримінального провадження 12020050790001217, внесеного 13 вересня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 27 лютого 2012 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст.296 ч.4 КК України до 3-х років позбавлення волі;

2) 24 квітня 2012 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст.ст.186 ч.1,2, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 4-х років позбавлення волі, звільненого у листопаді 2015 року за відбуттям строку покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Хавалиц О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2020 року приблизно о 15.00 годин ОСОБА_1 , перебуваючи на ділянці місцевості навпроти будинку АДРЕСА_2 міста Маріуполя, діючи умисно, у ході сварки зі своїм знайомим ОСОБА_2 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар ножем, який перебував у його руці, в область спини зліва потерпілому ОСОБА_2 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва у верхній частині лопатки по паравертебральній лінії в плевральну порожнину з наскрізним пораненням верхньої долі лівої легені, з пораненням міжреберної артерії, що ускладнилося пневмогемотораксом, підшкірною емфіземою зліва, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Кримінальна відповідальність за зазначене кримінальне правопорушення передбачена ч.1 ст.121 КК України, а саме за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Встановлені судом обставини, підтверджуються безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які були подані сторонами кримінального провадження, а саме:

Допитаний в судовому засіданні у режимі відео конференції обвинувачений ОСОБА_1 , після роз`яснення йому положень ст.ст.62, 63 Конституції України, суду пояснив, що свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України визнає повністю. Пояснював, що до подій 13 вересня 2020 року був знайомий із потерпілим ОСОБА_2 , відносини між ними були добрі. 13 вересня 2020 року він був у своїх батьків за адресою АДРЕСА_2 . Приблизно о 15.00 годині до будинку його батьків підійшов потерпілий, з яким у нього виник конфлікт, у ході якого він наніс йому один удар ножем в область спини зліва. Після нанесеного удару потерпілий встав и пішов, він же повернувся у будинок.

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження вказував, що в той день був тверезий, конфлікт із потерпілим виник із за боргу, який останній не віддав. В скоєному злочині розкаюється, під час розгляду справи попросив вибачення у потерпілого

.

Допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що обвинувачений його знайомий, 13 вересня 2020 року він шов із магазину з пляшкою пива та біля будинку АДРЕСА_2 побачив вітчима обвинуваченого, зупинився, вирішив допити пиво, тому сів навпочіпки. З будинку вийшла дружина обвинуваченого та покликала останнього, коли останній вийшов з дому, став пред`являти йому претензії щодо боргу, який він заперечував. Тоді обвинувачений забіг на подвір`я будинку, коли вийшов, підійшов до нього і завдав один удар ножем ззаду з лівого боку. Вказував, що коли обвинувачений вдруге виходив до нього, то ножа у нього в руці він не бачив, оскільки сидів навпочіпки. Наявність боргу перед обвинуваченим підтвердив, пояснюючи тим, що програв йому у карти. Після нанесеного удару ножем, він піднявся і пішов до знайомого, який викликав йому швидку.

Вказував, що не має претензій до обвинуваченого, просив не позбавляти його свободи, призначити умовний термін покарання.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що обвинувачений її цивільний чоловік, з яким вони проживали разом по АДРЕСА_1 . У вересні 2020 року вона приїхала у гості до своєї свекрові, яка проживає по АДРЕСА_2 . В яку годину не пам`ятає вийшла на вулицю за калитку забрати собаку, до неї підійшов потерпілий, під час розмови з яким вона згадала про борг, між ними виникла суперечка, у ході якої, останній палицею наніс їй удар в область голови. Вона зайшла в будинок і розповила про це обвинуваченому, який вийшов на вулицю і повернувся приблизно через 10-15 хвилин. Вказувала, що в руках обвинуваченого вона нічого не бачила, що сталося між обвинуваченим та потерпілим вона не бачила, оскільки з будинку не виходила. З приводу тілесних ушкоджень за медичною допомогою не зверталася, до правоохоронних органів заяву не писала. Додатково пояснювала, що на момент затримання з обвинуваченим разом не проживала, оскільки вони посварилися, коли жили разом останній працював на будівництві, вона продавцем в магазину.

Стороною обвинувачення як докази доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України надані наступні письмові докази, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 13.09.2020 року та фото таблиці до нього, який проводився слідчим за участю експерта криміналіста на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку АДРЕСА_2 був вилучений предмет схожий на ніж, який має рукоятку з шириною найбільше 20см, довжиною 11 см, лезо найбільша ширина 2 см, найбільша довжина 13,5 см, загальний розмір клинка 24,5 см. На лезо маються сліди РБК. На рукоятці, яка світлого кольору з малюнком неправильної форми з обох сторін маються три заклепки. На лезі маються пошкодження у вигляді ржі.

Вказаний предмет схожий на ніж зі слідами речовини бурого кольору, які виявлені на тоншій частині леза, вилучений під час огляду місця події, був оглянутий слідчим, про що складено протокол огляду предмету від 13.09.2020 року, постановою слідчого від 14.09.2020 року визнаний речовим доказом та переданий на зберігання до камери речових доказів.

Ухвалою слідчого судді від 14 вересня 2020 року на вищезазначений предмет, схожий на ніж зі слідами речовини бурого кольору, який був вилучений з місця події був накладений арешт.

Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 14.09.2020 року, який проводився у приміщенні палати № 7 КНП Маріупольської місцевої ради «Маріупольська міська лікарня №4 ім. І.К. Мацука», була виявлена та вилучена чоловіча футболка фіолетового кольору з додаванням нитки синього кольору, яка має сліди речовини бурого кольору заду у верхній частині футболки.

14 вересня 2020 року вилучена футболка була оглянута слідчим, про що складено протокол огляду предмету, постановою слідчого визнана речовим доказом та передана на зберігання до камери речових доказів.

Ухвалою слідчого судді від 17 вересня 2020 року на вищезазначену футболку зі слідами плям речовини бурого кольору, яка була вилучена у лікарні, був накладений арешт.

У ході досудового розслідування за участю потерпілого ОСОБА_2 слідчим була проведена слідча дія - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, про що був складений протокол від 18.09.2020 року. Як вбачається зі змісту зазначеного протоколу, потерпілий ОСОБА_2 у присутності понятих серед пред`явлених для впізнання осіб, впізнав ОСОБА_1 по загальним рисам обличчя та вказував, що саме цей чоловік 13.09.2020 року приблизно о 15.30 годин біля будинку АДРЕСА_2 наніс йому тілесні ушкодження.

На підставі постанови прокурора від 22.09.2020 року слідчим за участю спеціаліста у потерпілого ОСОБА_2 були відібрані біологічні зразку (кров) для проведення експертизи, про що складено протокол від 22.09.2020 року.

З висновку судово-цитологічної експертизи № 777 від 24.09.2020 року вбачається, що не виключається можливість походження слідів крові на поверхні ножа, у тому числі від потерпілого ОСОБА_2 , беручи до уваги групові властивості його крові.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 16.10.2020 року з фото таблицями до нього вбачається, що він проведений за участю на той час підозрюваного ОСОБА_1 з метою перевірки та уточнення відомостей отриманих під час його допиту. В ході слідчого експерименту підозрюваному було запропоновано розповісти про обставини, які відбулися 13.09.2020 року біля будинку АДРЕСА_2 у місті Маріуполі. Підозрюваний ОСОБА_1 під час слідчого експерименту за допомогою статиста продемонстрував механізм нанесення ножового поранення потерпілому ОСОБА_2 . Під час слідчого експерименту, ОСОБА_1 пояснював та демонстрував, що під час нанесення удару потерпілому тримав ніжу правій руці, удар наніс в область спини зліва зверху вниз. ОСОБА_1 пояснював причину конфлікту та його послідуючих дій, вказуючи, що його цивільна дружина ОСОБА_3 поскаржилася на ОСОБА_2 , який перебуваючи біля будинку його батьків, наніс їй удар палицею по голові.

Під час досудового розслідування за участю потерпілого ОСОБА_2 був проведений слідчий експеримент, про що слідчим складений протокол від 22.09.2020 року з доданою до нього фото таблицею. Під час слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_2 за допомогою статиста показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого ОСОБА_1 13.09.2020 року біля будинку АДРЕСА_2 у місті Маріуполі. При цьому, вказував, що тілесні ушкодження з боку ОСОБА_1 йому були спричиненні ножем в область спини зліва. Також вказував, що коли він піднявся у повний зріст, то предмет, яким йому ОСОБА_1 наніс удар впав і він побачив, що це ніж.

Факт наявності у потерпілого ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, підтверджується висновком експерта №940 від 19.11.2020 року, зі змісту якого вбачається, що виявлені у ОСОБА_2 при зверненні по медичну допомогу тілесні ушкодження, а саме: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва у верхній частині лопатки по паравертебральній лінії в плевральну порожнину з наскрізним пораненням верхньої долі лівої легені, з пораненням міжреберної артерії, що ускладнилося пневмогемотораксом (в плевральній порожнині 950 мл крові зі згустками), підшкірною емфіземою зліва, утворилися в результаті однієї дії колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, наданий на експертизу, можливо в зазначений термін, і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Враховуючи характер та локалізацію ушкодження, потерпілий до нападника міг бути звернений задньою поверхнею тіла як у вертикальному, так і близькому до нього положенні, тобто при обставинах, на які посилаються потерпілий під час допиту в якості потерпілого від 14.09.2020 року та під час слідчого експерименту за його участю від 22.09.2020 року, свідок ОСОБА_4 під час допиту від 13.09.2020 року та під час проведення слідчого експерименту за його участю від 14.09.2020 року, підозрюваний ОСОБА_1 під час допиту та проведення слідчого експерименту за його участю від 16.10.2020 року.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідженні письмові докази, суд приходить до переконання, що дійсно між обвинуваченим та потерпілим існував борг, і коли останній став заперечувати його наявність, обвинувачений зайшов до будинку, взяв ніж і наніс їм удар потерпілому в ліву частину спини, спричинив тяжкі тілесні ушкодження. В частині пояснень свідка ОСОБА_3 щодо нанесення їй з боку потерпілого удару палицею, то суд відноситься до них критично, оскільки остання перебувала з обвинуваченим у цивільному шлюбі, тобто є зацікавленою особою, також її пояснення не підтверджуються належними та допустимими доказами, які були досліджені судом підчас розгляду справи. За таких обставин сукупність досліджених судом доказів, надає підстави суду прийти до переконання, що обвинувачений ОСОБА_1 у ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар ножем в область спини зліва, спричинив тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому, суд не приймає, як доказ протокол слідчого експерименту від 14.09.2020 року проведений за участю свідка ОСОБА_4 , оскільки останній не був безпосередньо допитаний судом.

Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченого.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд виходить з того, що відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Так, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за умисні злочини, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за місцем проживання характеризується посередньо, вину визнав, неофіційно працював, на обліку в диспансерах та лікарнях міста не перебуває.

Таким чином, суд визнає обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, обставин, які пом`якшують покарання, - судом не встановлено.

Суд, не визнає, обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття, оскільки таке тільки декларується обвинуваченим, оскільки останній навіть не намагався вчинити дії спрямовані на відшкодування шкоди потерпілому, пробачення попросив тільки виступаючи з останнім словом.

За таких обставин, з урахуванням даних про особу ОСОБА_1 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний тяжкий злочин, з використанням ножа, суд приходить до переконання про призначення обвинуваченому реальної міри покарання у виді позбавлення волі. При цьому, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням стану здоров`я обвинуваченого, думки потерпілого, який просив суд суворо не карати обвинуваченого, повинно бути призначено у мінімальному розмірі, саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для його виправлення, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

Під час досудового слідства обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який під час розгляду справи 04.12.2020 року судом було продовжено. 22.01.2021 року ухвалою суду запобіжний захід відносно ОСОБА_1 було змінено на цілодобовий домашній арешт - строком дії до 22.03.2021 року, з урахуванням довідки керівника Маріупольської міської медичної частини, оскільки обвинуваченому був виставлений діагноз: зростаючий осколковий перелом правої гомілки без зміщення. Рекомендовано: розгрузка правого колінного суглобу до 1 місяця, гіпсова лангєта правої гомілки до 2-х місяців з послідуючим рентген-контролем, хворий пересувається на милицях. За таких обставин, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту застосований ухвалою суду від 22.01.2021 року відносно ОСОБА_1 вважається продовженим до 22.03.2021 року або до моменту фактичного виконання вироку суду в частині призначеного обвинуваченому покарання.

Відповідно до ст.72 ч.5 КК України, в зв`язку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд зараховує останньому в строк відбуття покарання попереднє ув`язнення день за день, з 08 жовтня 2020 року по 24 січня 2021 року включно, оскільки ОСОБА_1 не зважаючи на ухвалу суду від 22.01.2021 року про зміну йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, включно по 24.01.2021 року знаходився у Маріупольському слідчому ізоляторі.

Прокурором заявлений цивільний позов в порядку ст.128 КПК України про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 10454,07 грн.

До даного позову прокурором долучена довідка КНП Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К.Мацука», зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 перебував на лікуванні у відділені лікарні з 13.09.2020 року по 23.09.2020 року та на його лікування були витрачені грошові кошти в сумі 10454,07 грн.

Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд з урахуванням доведеності позовних вимог, позиції обвинуваченого, вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню та стягненню з останнього у повному обсязі.

Як убачається з письмових доказів долучених з боку сторони обвинувачення ухвалами слідчого судді від 14 вересня 2020 року був накладений арешт на предмет, схожий на ніж зі слідами речовини бурого кольору, який був вилучений з місця події та 17 вересня 2020 року на футболку зі слідами плям речовини бурого кольору, яка була вилучена у лікарні. У зв`язку з тим, що вказані речі, визнані речовими доказами, містять на собі сліди кримінального правопорушення та підлягають знищенню, суд прийшов до переконання про знаття арешту.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 369,370, 371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчої установі закритого типу.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 . Зарахувати в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 08 жовтня 2020 року по 24 січня 2021 року включно.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту застосований ухвалою суду від 22 січня 2021 року відносно ОСОБА_1 вважати продовженим до 22 березня 2021 року або до моменту фактичного виконання вироку суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Позовні вимоги прокурора задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Маріупольської міської ради грошові кошти в сумі 10454,07 гривень, р/р 133348510000000002600284614, МФО 334851, одержувач - місцевий бюджет Лівобережний район, ЄДРПОУ 01990654, банк - ГУ ДКСУ в місті Маріуполі Донецької області, призначення платежу: відшкодування у міський бюджет коштів за лікування потерпілого.

Арешт, накладений ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14 вересня 2020 року на предмет, схожий на ніж зі слідами речовини бурого кольору, який був вилучений з місця події, зняти.

Арешт, накладений ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 17 вересня 2020 року на футболку зі слідами плям речовини бурого кольору, яка була вилучена у лікарні, зняти.

Речові докази: зразок крові ОСОБА_2 , змиви та витяжки з об`єктів №№1,2 на ниточках марлі з контролем марлі, футболка потерпілого ОСОБА_2 , ніж, які були передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лівобережного ВП Центрального ВП (квитанція № 1522 від 20.11.2020 року), знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя І.Г. Мельник