Ухвала суду № 94367635, 13.01.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

221/5296/18

1-кп/264/60/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2021 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Прилепо Ю.О., прокурора Григоренка С.М., захисників Довженка В.І., Білозьорова О.Б., Ульяненка А.А., обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобами відеофіксації питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2020 року строк тримання під вартою обвинуваченим продовжено до 21 січня 2021 року включно.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

У судовому засіданні прокурор клопотав про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, указуючи на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема тяжкість покарання за інкриміноване правопорушення, можливість переховування від суду, знищення доказів, впливу на свідків. Всі ці ризики на теперішній момент продовжують існувати, в зв`язку з чим застосування інших більш м`яких заходів не забезпечить належної поведінки обвинувачених.

Захисник Ульяненко А.А., якого підтримав його підзахисний ОСОБА_2 , заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказуючи, що не вбачає жодного аргументу для цього, вчинення інкримінованого правопорушення ще не встановлено, а отже особа не є винною, однак тривалий час перебуває під вартою, при цьому матеріали по справі вже знаходяться в суді, а тому ризики на які посилається прокурор не існують.

Захисник Довженко В.І., якого підтримали як захисник Білозьоров О.Б. так і обвинувачений ОСОБА_1 , у судовому засіданні вважали можливим не продовжувати існуючий запобіжний захід та вказували на те, що підзахисний вже тривалий час перебуває під вартою, при цьому прокурор не навів жодного нового ризику. Посилаючись на практику ЄСПЧ вказували, що при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу має бути розглянута можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.

Заслухавши думку учасників по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою визначається судом з урахуванням обставин, викладених в ст.ст.177, 178 КПК України, зокрема обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я осіб, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, будучі військовослужбовцями мають навички поводження зі зброєю та наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити ці дії. Метою застосування такого виду запобіжного заходу є запобігання спробам обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювати вплив на потерпілих та свідків, які на теперішній момент не допитані, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та повторно вчинити злочин.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який, у зв`язку з чим головуючий, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів, внаслідок чого відмовити у задоволенні клопотань захисту.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Відносно висловлень захисту щодо тривалого перебування обвинувачених під вартою, у світлі положень ст.28 КПК України, з урахуванням кількості учасників по справі, специфіки інкримінованого обвинуваченим злочину, кримінальне провадження є вочевидь складним, тому суд не вбачає тривале тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою надмірним.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 331 КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів тобто до 13 березня 2021 року включно.

В задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

Повний текст ухвали суду оголошено о 09-00 годині 16 січня 2021 року.

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський райсуд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Т. В. Пустовойт