Вирок № 94367586, 25.01.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/9347/16-к

Провадження 1кп/263/104/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі колегії суддів: головуючої судді Шевченко О.А., суддів: Музики О.М., Кияна Д.В., при секретарі Рябові С.М., за участю прокурора Гребенюк О.О., захисника Кравчук Л.Є., перекладача Кокташ М.Г, потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, українця, не одруженого, непрацюючого, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 11.06.2016 року, приблизно о 02.00 год., діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи біля будинку № 198 по вул. Грецькій у Центральному районі м. Маріуполя підшукав фрагмент цегли за допомогою якої здійснив напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, що виразилося у нанесені потерпілому ОСОБА_1 мінімум 2-х ударів в область голови вказаним фрагментом цегли, від якого останній втратив свідомість. Внаслідок чого, потерпілому ОСОБА_1 , були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, вдавленого перелому тім`яної кістки праворуч, забій головного мозку легкого ступеню, забитих ран тім`яної ділянки праворуч.

Крім того, при падінні на землю у ОСОБА_1 з карману, вдягнених на ньому брюк випав мобільний телефон «Нокіа 1280», імей НОМЕР_1 вартістю 182,50 гривень, з встановленою сім-картою Київстар № НОМЕР_2 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, без грошових коштів на рахунку, який ОСОБА_2 підняв з землі та поклав у кишеню своїх брюк, після чого з місця злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 182,50 гривень.

Кримінальна відповідальність за зазначене кримінальне правопорушення передбачена ч. 4 ст. 187 КК України, а саме, за розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187 КК України не визнав, від дачі показів відмовився, суду пояснив, що злочин не вчиняв, потерпілого ніколи не бачив, під час досудового розслідування до нього застосовувалися недозволені заходи, було пошкоджено ребро, подавав скаргу до прокуратури.

Незважаючи на те, що обвинувачений не визнав своєї вини по пред`явленому обвинуваченню, суд вважає, що його вина в скоєнні злочину у повній мірі підтверджується дослідженими судом доказами та спростовує позицію обвинуваченого, яку суд розцінює як спосіб захисту, обраний ним з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

На підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим злочину свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України, насамперед показами потерпілого ОСОБА_1 в якого відсутні підстави для обмови обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні надав покази, що приблизно в середині червня 2016 року, вночі, десь о 00-00 годин, він після роботи домовився зустрітися з другом та після зустрічі повертався додому від свого друга, йшов по пр. Металургів у м. Маріуполі, точно адресу вказати не може, оскільки не дуже добре знає місто. Біля сміттєвого баку зустрів ОСОБА_2 , якого раніше не знав, та вирішив йому допомогти, а саме пригостити кавою, побалакати про життя, працевлаштування, оскільки останній щось шукав у сміттєвому баці, тому запросив обвинуваченого пройти до магазину, де купив йому та собі кави. Обвинувачений йому назвався на ім`я ОСОБА_2 . В той день він трохи випив спиртне з другом, але був майже тверезий. Розмова між ним та обвинуваченим не склалася, більше казав він, але ОСОБА_2 мовчав. Тоді він запитав у нього чи може він познайомити його з дівчиною, на що обвинувачений погодився та покликав його до себе, тому він пішов за ним. Йшли пішки, точну адресу де йшли вказати не може, бо не знає місцевості. При собі у правій задній кишені штанів було трохи дрібних грошей решта від кави та мобільний телефон Нокіа у корпусі чорного кольору. Коли прийшли до приватного сектору, ОСОБА_2 тримав у руках два пакети, потім сказав почекати його, пішов до якогось недобудованого будинку, він чекав його десь 15-20 хвилин, потім обвинувачений його покликав та вони пішли далі стежкою, освітлення не було, пакети обвинувачений залишив у цьому будинку. Попереду на стежці була калюжа, він хотів її перестрибнути, але впав, одночасно з цим відчув удар по голові, бачив, що обвинувачений був попереду нього, навколо нікого з людей не було. Впав на руки та коліна, окрім обвинуваченого, який був попереду, інших людей навколо не було. Біля стежки збоку на землі лежали обламки цеглини. Від удару втратив свідомість, прийшов до тями вже насвітанку, у нього з голови йшла кров, рана була з правого боку голови, обвинуваченого вже не було поряд, з`ясувавалося, що у нього зник мобільний телефон Нокіа, чорного кольору. Далі він дійшов до автовокзалу, де його побачили працівники поліції, які викликали йому швидку допомогу. Під час досудового слідства в ході проведення впізнання за фотознімками він одразу впізнав ОСОБА_2 , оскільки добре його запам`ятав. Крім того вже у поліції йому показали його телефон, який він впізнав. Від отриманої травми проходив лікування у лікарні близько місяця, раніше травм голови у нього не було. Також, у судовому засіданні потерпілий чітко вказав на обвинуваченого ОСОБА_2 , як особу, яка у червні 2016 року вдарила його цеглою по голові і забрала його телефон.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що приблизно у червні 2016 року обвинувачений запропонував йому мобільний телефон Нокіа за пляшку самогону, який прийшов до нього разом із знайомим на ім`я ОСОБА_5 . Він не хзотів брати телефон, але потім погодився. Пізніше працівники поліції вилучили у нього цей мобільний телефон. Під час впізнання у слідчого він вказав на ОСОБА_2 , як на особу, що продала йому мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні поясни, що він працює лікарем. І саме він першим проводив огляд потерпілого ОСОБА_7 , у якого на голові було дві рани. Механізм утворення цих ран він сказати не може.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 показав, що потерпілим було отримано дві травми, чи були вони отриманні від одного удари він сказати не може, проте, отримання травми при падінні з висоти власного зросту малоймовірне.

Винуватість ОСОБА_2 також, підтверджується письмовими доказами, які повністю узгоджуються з показами свідків та потерпілого:

- картою виїзду швидкої медичної допомоги № 17799А від 11.06.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_7 було поставлено попередній діагноз: відкритий вдавлений перелом тім`яної області справа, струс головного мозку, алкогольне сп`яніння /а.с. 47/;

- висновком судово-медичної експертизи № 474 від 07.07.2016 року, згідно з яким виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми (від 11.06.2016 року), вдавленого перелому тім`яної кістки праворуч, забій головного мозку легкого ступеню, забитих ран тім`яної ділянки праворуч (на момент огляду були надані добре сформованими рубцями), - утворилися від дії тупого предмета, як мінімум від 2-х ударів, яким міг бути тупий предмет з обмеженою травмуючою поверхнею, можливо в строк та при обставинах, вказаних оглянутим, та при обставинах вказаних в фабулі наданої на експертизу постанови, та за обставин, вказаних у протоколі допиту потерпілого та слідчого експерименту за його участю від 12.06.2016 року; від 05.07.2016 року, та по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на момент їх спричинення. Розмежування тілесних пошкоджень, які знайдені на голові ОСОБА_1 неможливе, тому що всі вони могли утворитися одночасно з відкритою черепно-мозковою травмою та забоєм головного мозку. Враховуючи той факт, що всі знайдені тілесні пошкодження згідно даних ОСОБА_1 та матеріалів справи, були спричинені в короткий проміжок часу, в категоричній формі висловитися про послідовність спричинення останніх не є можливим. Враховуючи анатомо-топографічне розташування знайдених тілесних ушкоджень, можна висунути припущення, що ОСОБА_1 міг знаходитися як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні, відносно до травмуючої сили, за умовою, що ділянки розташування знайдених тілесних пошкоджень були доступні для нанесення ударів. Будь-яких тілесних пошкоджень, які б могли свідчити про можливу боротьбу, або самооборону, під час зовнішнього огляду та на підставі вивчення медичних документів ОСОБА_1 знайдено не було. Якщо вищезазначений вид травми супроводжувався втратою свідомості, то ОСОБА_1 не міг скоювати будь-яких самостійних дій. Якщо відкрита черепно-мозкова травма не супроводжувалася втратою свідомості, тоді ОСОБА_1 міг здійснювати будь-які самостійні дії нецілеспрямованого характеру та в не повному їх обсязі /а.с. 48-49/;

- довідкою № 15 від 18.07.2016 року, виданою КЗ «Міська лікарня №5 м. Маріуполя», відповідно до якої на лікування ОСОБА_7 у нейрохірургічному відділенні було витраченого 2811,16 гривень /а.с. 50/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.07.2016 року з відеозаписом, у ході якого потерпілий ОСОБА_7 описав події, що мали місце 11.06.2016 року приблизно о 02-00 год. на території ЖМР «Правий берег» в м. Маріуполі та показав куди та яким чином ОСОБА_2 наносив йому удари /а.с. 54-56/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.07.2016 року з відеозаписом, у ході якого ОСОБА_2 описав події, що мали місце 11.06.2016 року приблизно о 02-00 год. на території ЖМР «Правий берег» в м. Маріуполі, та показав, як взявши фрагмент цеглини з землі, наніс ОСОБА_7 один удар в область голови, а саме в лобну частину, від якого останній впав на землю обличчям донизу. Також ОСОБА_2 розповів, що перевірив кармани ОСОБА_7 та з карману брюк забрав його мобільний телефон, більше нічого цінного не знайшов. Після скоєного потерпілого залишив на місці події, а цеглину викинув у балку /а.с. 57-58/;

- протоколом огляду речі від 04.07.2016 року, відповідно якого було оглянуто мобільний телефон «Нокіа» імей НОМЕР_1 , чорного кольору, який добровільно надав ОСОБА_4 .. В ході огляду потерпілий ОСОБА_7 за зовнішніми ознаками впізнав вказаний телефон, як той, що в нього був викрадений 11.06.2016 року /а.с. 61-62/;

-висновком судової товарознавчої експертизи № 1442 від 13.07.2016 року, згідно з яким залишкова вартість мобільного телефону торгівельної марки «Nokia» модель ймовірно «1280», на час здійснення правопорушення, а саме на 11.06.2016 року, з урахуванням зносу, могла становити 182,50 гривень /а.с. 68-72/;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 06.07.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 впізнав чоловіка, який стояв четвертим зліва ( ОСОБА_2 ) як особу, що продала йому мобільний телефон Нокіа за 40,00 гривень /а.с. 73-74/;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 06.07.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнав чоловіка, який стояв третім зліва ( ОСОБА_2 ) як особу, що продала мобільний телефон Нокіа чоловіку на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 75-76/;

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 104 від 29.10.2018 року, згідно якої при зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: забита рана тім`яної області справа, вдавлений перелом правої тім`яної кістки, забій головного мозку легкого ступеню. Дані тілесні ушкодження утворились незадовго до надходження в лікувальний заклад від дії твердого тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею та згідно пункту 2.1.3.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Враховуючи характер та локалізацію вищезазначених тілесних ушкоджень, вкрай малоймовірне їх утворення при падінні з висоти власного зросту.

Суд вважає, що пояснення потерпілого, який впевнено стверджує, що злочин було вчинено обвинуваченим за викладених ними обставин, узгоджуються з іншими матеріалами справи, а відповідно є об`єктивними.

При цьому суд відхиляє доводи обвинуваченого, що він не вчиняв злочин, оскільки вони спростовуються поясненнями потерпілого, який впевнено стверджує, що злочин було вчинено обвинуваченим за викладених ними обставин, крім того покази потерпілого узгоджуються з іншими доказами, а відповідно є об`єктивними. Крім того, пояснення ОСОБА_2 в частині, що до нього було застосовано недозволені методи досудового розслідування з боку працівників поліції спростовуються постановою слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління прокуратури Донецької області Старостенка І.О. про закриття кримінального провадження від 16 травня 2017 р.

З огляду на положення ст. ст. 86, 87 КПК України щодо допустимості та недопустимості доказів, підставою для визнання доказу недопустимим, за умови його очевидної недопустимості, яка виключає його використання при прийнятті процесуальних рішень, може бути виключно порушення встановленого законом порядку його отримання.

Суд визнає недопустимим доказом протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2016 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав чоловіка на фото № 1, на якій зображено ОСОБА_2 , як особу, що здійснила на нього розбійний напад, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що впізнання було проведено без участі понятих.

Проте у судовому засіданні потерпілий беззаперечно вказав на ОСОБА_2 , як на особу, яка 11.06.2016 року приблизно о 02-00 год. на території ЖМР «Правий берег» в м. Маріуполі здійснила на нього розбійний напад, в ході якого викрала у нього мобільний телефон Нокіа.

Тому, при оцінці усіх наданих суду доказів, колегія суддів керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або за відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Судом забезпечено в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, виходячі із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, оцінюючи кожний доказ, досліджений у судовому засіданні по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 та вчинений ним злочин необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 КК України за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Доводи сторони захисту про відсутність всіх ознак складу злочину, як підстава для виправдування обвинуваченого, судом відхиляється, оскільки спростовується дослідженими та проаналізованими матеріалами кримінального провадження, згідно з яких ОСОБА_1 логічно та послідовно вказав на подію даного злочину та особу, яка його вчинила, сам ОСОБА_2 під час слідчого експерименту про подію підтвердив, висновок експерта підтвердив кваліфікуючу ознаку злочину - тяжкі тілесні ушкодження, свідок ОСОБА_4 впізнав обвинуваченого ОСОБА_2 , який продав йому телефон потерпілого.

Твердження сторони захисту про відсутність кваліфікуючої ознаки, яка б вказувала на те, що дії обвинуваченого не слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 КК України, є безпідставними, оскільки в цьому провадженні, кваліфікуючою ознакою частини 4 вказаної статті буде не розмір майна, яким заволодів ОСОБА_2 , а вчинення злочину, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, який поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та який вважається закінченим з моменту нападу, що в повній мірі доведено стороною обвинувачення та встановлено під час судового розгляду.

Доводи сторони захисту про процесуальні порушення зводяться до незгоди із процесуальними діями сторони обвинувачення, однак вони не спростовують їх правильність та не дають суду беззаперечність підстав для визнання їх недопустимими доказами, тому судом не приймаються.

Долучені прокурором, за клопотанням сторони захисту, три протоколи огляду місця події від 11.06.2016 року, як не спростовують, так і не доводять вину обвинуваченого, тому правового значення не мають.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного ним злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, скоїв особливо тяжкий злочин, поєднаний з насильством, не працює, будь-які пом`якшуючі покарання обставини відсутні. Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, позиції прокурора, обвинуваченого, захисту, потерпілого, принцип індивідуалізації покарання, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначає покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій частини 4 статті 187 кримінального закону, достатнього для досягнення мети покарання у відповідності зі ст.50 КК України із конфіскацією майна обвинуваченого.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.07.2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, затримано ОСОБА_2 05.07.2016 року.

Таким чином ОСОБА_2 станом на 20 червня 2017 року мав право на застосування до нього положень, передбачених ч.5 ст.72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч.2 ст.5 КК відсутні підстави для застосування відносно нього положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище обвинуваченого. Тому строк попереднього ув`язнення обвинуваченого слід зарахувати у строк покарання за правилами ч.5 ст.72 КК України, що діяла в редакції попереднього закону, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Позов прокурора про відшкодування витрат установи охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а тому слід стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунальної установи «Міська лікарня № 5 м. Маріуполя» витрати у сумі 2811,16 гривень.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів, на загальну суму 2 513 грн. 89 коп., відповідно до вимог ст. ст. 122, 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів. Речові докази після набрання вироком законної сили: чоловічу сорочку, штани, двоє шкарпеток, пара чобіт, які зберігаються у камері схову речових доказів Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області, слід знищити; мобільний телефон «Нокіа 1280», імей НОМЕР_1 , якій належить потерпілому ОСОБА_1 , та зберігається у камері схову речових доказів Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області, слід повернути останньому за належністю.

Запобіжний захід обвинуваченому, змінений 29.09.2020 на особисте зобов`язання, на теперішній час, в обранні іншого запобіжного заходу не виникає необхідності та про його зміну відсутні клопотання, тому саме цей захід підлягає продовженню до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України і призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, належного ОСОБА_2 на праві особистої власності.

Строк відбуття покарання відраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2 термін попереднього ув`язнення з 05.07.2016 року до 29.09.2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов`язання, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 2513(дві тисчі пятсот тринадцять) гривень 89 копійок.

Позов прокурора про відшкодування витрат установи охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунальної установи «Міська лікарня № 5 м. Маріуполя» (р/р НОМЕР_3 ГУ ДКСУ в місті Маріуполь Донецької області, ЗКПО 01990631, МФО 834016),витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 у сумі 2811 (дві тисячі вісімсот одинадцять) гривень 16 копійок.

Речові докази: чоловічу сорочку, штани, двоє шкарпеток, пара чобіт, які зберігаються у камері схову речових доказів Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області, після набрання вироком законної сили, - знищити; мобільний телефон «Нокіа 1280», імей НОМЕР_1 , якій належить потерпілому ОСОБА_1 та зберігається у камері схову речових доказів Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області, після набрання вироком законної сили, - повернути потерпілому ОСОБА_1 за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О.А.Шевченко

Судді О.М.Музика

Д.В.Киян