Ухвала суду № 94367374, 19.01.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/69/2021

Єдиний унікальний номер судової справи225/5481/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Скиба М.М.,

за участю секретаря Савченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 10.07.2007 року уклали кредитний договір № DO0DG200000052. Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 16.08.2016 року позовні вимоги банку до ОСОБА_1 були задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 2134,33 доларів США, нараховану станом на 18.03.2016 року. Оскільки з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, а саме з 10.07.2007 року по 18.03.2016 року, то за період після подання позовної заяви від 31.03.2016 р, з 01.04.2016 року по 14.08.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 215,99 доларів США, що складається з 3 % річних від простроченої суми, яку просить стягнути з відповідача. Окрім вказаної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору, сплаченого при подачі позову.

Провадження у справі відкрито 06.11.2020 р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання не прибув з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом надіслання судових повісток.

Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв`язку з чим постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 16.08.2016 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №225/5481/20), позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 1646 дол.США 89 центів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 391 дол.США 58 центів, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 92 дол.США, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 3 дол.США 86 центів, а всього на загальну суму 2134 дол.США 33 цента, що за курсом НБУ станом на 18.03.2016 року складає 56965 грн. 27 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1378 грн. Рішення набрало законної сили 27.08.2016 р.

Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, при розгляді справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №225/5481/20), судом встановлено, що заборгованость за договором про надання банківських послуг № DO0DG200000052 від 10.07.2007 року, укладеного між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 станом на 18.03.2016 року становить 2134 дол.США 33 цента, що за курсом НБУ від 18.03.2016 року 26,69 грн. складає 56965 грн. 27 коп., з них 1646 дол.США 89 центів – заборгованість за кредитом, 391 дол.США 58 центів – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 92 дол.США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 3 дол.США 86 центів – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивачем здійснений розрахунок суми заборгованості за договором про надання банківських послуг № DO0DG200000052 від 10.07.2007 року, укладеним між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 , а саме – 3% річних від простроченого грошового зобов`язння за період з 01.04.2016 року по 14.08.2020 року, що складає 215,99 доларів США, що за курсом 27,40 складає 5918,13 грн. (а.с. 8).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 215,99 доларів США, що за курсом НБУ станом 14.08.2020 складає 5918,13 грн. При цьому розрахунок наведений за період з 01.04.2016 року по 14.08.2020 року.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

Доказів повного або часткового виконання указаного рішення учасниками справи не надано.

З огляду на вказане, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (дати останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 р. справа №628/3919/15-ц.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому зобов`язання відповідача перед позивачем за договором можна вважати припиненим у день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням.

З огляду на зазначене, установивши, що рішенням суду від 16.08.2016 р. з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 2134 дол. США 33 цента, що за курсом НБУ від 18.03.2016 року 26,69 грн. складає 56965 грн. 27 коп.,і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов`язанням та зазначена заборгованість, стягнута за судовим рішенням, відповідачем не погашена, суд доходить до висновку щодо наявності у відповідача перед позивачем невиконаного грошового зобов`язання, що дає підстави для застосування ст.. 625 ЦК України та стягнення на користь позивача 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги доведеними, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст..3,509,526,549,551,626,628,633,634,1049,1054,1050,1048 ЦК України, ст.ст.12,13,81,89,263,280 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"(м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3% річних від простроченої суми за період з 01.04.2016 року по 14.08.2020 року у розмірі 215,99 доларів США (двісті п`ятнадцять доларів США 99 центів), що еквівалентно за курсом долара 27,40 станом на 14.08.2020 р. – 5918,13 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять грн. 13 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн.. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 25.01.2021 р.

Суддя: Скиба М.М.