Рішення № 94363565, 18.01.2021, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________

Справа № 572/1559/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області - в складі головуючого судді Довгого І.І.,

за участю секретаря судових засідань - Калюшик О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 60443,35 гривень за кредитним договором № б/н (далі - Договір) від 16.09.2009 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з неповерненням в строк боргу згідно умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 60443,35 грн. та судові витрати.

14 червня 2018 року ухвалою Сарненського районного суду відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

25 червня 2018 року ухвалою Сарненського районного суду задоволено заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

04.10.2018 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, вказує, що позов являється безпідставним. Так, у поданому позові зазначено про те, що їй було надано кредит у розмірі 8000 гривень, а в доданій до позовної заяви копії заяви б/н від 16.09.2009 року у графі «Кредитний ліміт у сумі» значиться сума 4000 гривень. Крім цього, суму отриманого кредиту вона зняла з наданої позивачем кредитної картки зразу ж, після її отримання у вересні 2009 року. Після зняття цієї суми коштів, вона періодично вносила готівкові кошти і останній платіж, який вона здійснила датований 14 вересня 2012 року в сумі 1000 гривень, що підтверджує позивач у наданому ним розрахунку заборгованості станом на 31.10.2015 року. При цьому, цим платежем вона внесла останню і остаточну суму коштів і повністю погасила існуючу заборгованість. Крім цього, позивач до своєї позовної заяви додав також розрахунок заборгованості станом на 31.10.2015 року, звідки позивач взяв інформацію, що відповідач вносила кошти на погашення заборгованості по 31.10.2015 року вона не знає.

16.10.2018 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому заперечив проти посилань відповідача, вказав, що посилання відповідача на останнє внесення платежу в 2009 році не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з виписки по рахунку, відповідач активно користувалася кредитними коштами після 2009 року.

04 січня 2019 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, а саме про витребування у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» належним чином засвідчені Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, в редакції, станом на 16.09.2009 року.

Відповідач 16 липня 2019 року згідно заяви просив застосувати строки позовної давності, мотивуючи заяву тим, що відповідно до заяви від 16.09.2009 року про надання кредиту відповідачу був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, при цьому в графі «Термін дії картки» чітко зазначено про те, що банківська картка їй була видана терміном на три роки; трирічний термін дії картки закінчився 16 вересня 2012 року. Враховуючи загальний строк позовної давності, який становить три роки, позивач мав право звернутися до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в період з 17 вересня 2012 року по 16 вересня 2015 року, тобто в межах трьох років з дня, коли дізнався про порушення його прав.

16 липня 2019 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

06 серпня 2019 року від представника позивача надійшов відзив на заяву про застосування строків позовної давності. Вказують, що дія кредитного договору пролонговується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 16.09.2009 року отримала картки зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 09.2020 року. Зазначають, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Строк перевипущеної картки, яка надавалась ОСОБА_1 , до останнього дня 09.2020 року, позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 29.05.2018 року- до спливу строку позовної давності. Просять задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

08.11.2019 року від відповідача надійшов відзив на відзив ПАТ КБ «Приватбанк» на заяву про застосування строків позовної давності. Відповідач ОСОБА_1 вказує, що крім платіжної картки № НОМЕР_1 , термін дії три роки, до останнього дня вересня 2012 року, інших платіжних карток, про які позивач веде мову у своїй відповіді на її заяву про застосування строків позовної давності вона не отримувала і жодних заяв на перевипуск даних карток, вона до відповідача не подавала. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним позову, а тому в задоволенні має бути відмовлено за безпідставністю усіх заявлених ним вимог, а також з підстав пропущення строків звернення до суду.

03 грудня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій вони вказують, що ОСОБА_1 отримала 16.09.2009 року кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії до 01.2013 року, яка в подальшому неодноразово перевипускалася. 03.12.2010 року відповідач пройшла повторну ідентифікацію та підписала нову анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. В зв`язку з тим, що відповідач пройшла ідентифікацію, то при перевипуску карток підписання нової анкети не було потрібно, що не заборонено чинним законодавством України. Перевипуск картки це лише заміна самої картки, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок. Подальше користування карткою, періодичні погашення заборгованості підтверджує, що відповідач знала про наявність заборгованості, що утворилася і усвідомлювала характер і наслідки невиконання договірних зобов`язань. Також стверджують, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в межах строку позовної давності.

13 квітня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідно до якої відповідач стверджує, що крім картки № НОМЕР_1 термін дії на три роки, до вересня 2012 року та картки на отримання заробітної плати № НОМЕР_2 , з терміном дії до лютого 2017 року, вона не отримувала. Картка на отримання заробітної плати була перевипущена на картку за № НОМЕР_3 , яку вона не отримувала, але дані про її перевипуск вона дізналася із електронного сервісу «Приват 24». Інших банківських карток у відповідача вона взагалі не отримувала і жодних заяв на пере випуск цих карток, вона до відповідача не подавала. Позивач має надати належні та допустимі докази її згоди на пере випуск карток, а також докази вручення цих банківських карток безпосередньо їй. Просить в позову відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю, також з підстав пропущення строків звернення до суду.

26 травня 2020 року від позивача надійшли заперечення якими вони просять позовні вимоги задовольнити та на підтвердження того, що відповідачем отримана перевипущена кредитна карта зі строком дії до останнього дня 09.2020 року та випискою по картрахунку, є підтвердженням того, що ОСОБА_1 було видано платіжну картку та відкрито картковий рахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримувала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також посилаються на те, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки звернувся з позовом до відповідача 29.05.2018 року а строк перевипущеної картки ОСОБА_1 до останнього дня 09.2020 року.

04 вересня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на заперечення АТ КБ «Приватбанк». Відповідно до даних заперечень ОСОБА_1 заперечує, що вона отримувала платіжну картку № НОМЕР_4 зі строком дії до останнього дня 2020 року. Жодної виписки по картковому рахунку № НОМЕР_4 позивачем надано не було. Крім того, поданий позивачем фотознімок нібито наданої їй платіжної картки є неналежним доказом, оскільки ні номера платіжної картки, ні терміну її дії , ні що це за картка на даному фотознімку не видно. Тому дані твердження позивача є необґрунтованими. Просить в прозові відмовити за їх безпідставністю та необґрунтованістю, а також з підстав пропущення строків звернення до суду.

10 вересня 2020 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив відповідно до яких позовні вимоги підтримують на підставах викладених у відповідях на відзиви.

02 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив АТ КБ «Приватбанк» від 09.09.2020 року відповідно до яких позовні вимоги не визнає, наполягає на тому, що банківських карток за № НОМЕР_5 терміном дії по серпень 2016 року, за НОМЕР_8 терміном дії по лютий 2017 року та банківської картки за № НОМЕР_4 терміном дії до вересня 2020 року вона не отримувала і цими банківськими картками не користувалася. Звертає увагу на те, що сам представник позивача у своїй відповіді на відзив вказував, що вона не користувалася платіжною карткою № НОМЕР_4 , що також підтверджується випискою по даному рахунку. Стверджує, що крім платіжної картки № НОМЕР_6 терміном дії до вересня 2012 року, інших карток не отримувала.

23 жовтня 2020 року від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшли пояснення на заперечення відповідача ОСОБА_1 відповідно до яких позовні вимоги підтримують з підстав викладених в позовній заяві та запереченнях на відзив.

В судове засідання 18 січня 2021 року сторони не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що 16.09.2009 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 16.09.2009 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць із розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку з яким ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг щодо кредитування Приватбанком, і яка містить власноручний підпис відповідача, підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_1 та ПІН конверт - 16.09.2009 року , що стверджується її підписом на заяві (а.с.9).

Факт того, що відповідач погодилася на умови угоди є те, що вона користувалася картрахунком та використовувала кредитні кошти.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 13.05.2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 604443,35 гривень, яка складається з тіла кредиту - 6563,99 гривень, відсотків за користування кредитом - 3532,83 гривень; пені - 46992,08 гривень, штрафу(фіксована сума) - 500 гривень; штрафу (процентна складова) - 2854,45 гривень.

Відповідач заявою просить застосувати строк позовної давності.

Ст.257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.257 ЦК України перебіг строку позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, згідно ст. 261 ЦК України, а не закінченням строку дії договору, такого правового висновку дійшов ВС України у справі 6-14цс14 від 18.06.2014р.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У графі «Термін дії картки» чітко зазначено про те, що банківська картка ОСОБА_1 була видана терміном на три роки. Таким чином, трирічний термін дії картки закінчився 16 вересня 2012 року.

Згідно виписки по карті, на яку був виданий кредит НОМЕР_6, згідно заяви від 16.09.2009 року, остання операція відповідачем по вказаній картці була здійснена 31.01.2013 року через термінал самообслуговування 200269 Сарни, депозит.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 в 2018 році.

Таким чином, визначений ст.257 ЦК України, трирічний строк позовної давності за вимогами, що випливають з умов договору від 16.09.2009 року закінчився.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Перебіг позовної давності, відповідно до ст.264 ЦК України, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, перерив або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності, клопотань щодо поновлення строку звернення до суду позивач також суду не заявляв.

Доводи представника позивача про те, що був здійнений перевипуск карти, які в подальшому були отримані відповідачем ОСОБА_1 , на думку суду не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

На підтвердження моменту вручення відповідачу перевипущеної платіжної картки представник позивача надав фотофіксацію події.

Разом з тим із наданої до суду фотофіксації подій неможливо встановити номера платіжної картки та час вручення відповідачу платіжної картки.

Крім того, представником позивача до суду надана довідка в якій зазначені номера карток з терміном їх дії : № НОМЕР_5 терміном дії по серпень 2016 року, за НОМЕР_8 терміном дії по лютий 2017 року та банківської картки за № НОМЕР_4 терміном дії до вересня 2020 року .

Однак відповідач заперечує, що отримувала перевипущені картки, та взагалі заперечувала, що після 2012 року використовувала кредитні кошти.

На переконання суду, позивачем не надано суду достовірних та допустимих доказів про те , що ОСОБА_1 отримала перевипущені платіжні картки.

При цьому, автоматичне неодноразове продовження дії картки, на яке посилався позивач обґрунтовуючи підстави позову, не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов`язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-127цс14.

Відповідно до ч.4 ст.267 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 16.09.2009 року за період 16.09.2009 року по 16.09.2012 року включно заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності.

Щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої з 17.09.2012 року (наступний день після закінчення терміну дії картки) по 13.05.2018 року суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Тобто, після закінчення строку виконання основного зобов`язання припинилося право кредитора нараховувати будь-які платежі.

Таким чином, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, комісію, пеню та штрафи припинилося зі спливом строку кредитування - 16.09.2012 року, що відповідає строку дії кредитної картки, а тому починаючи з 17 вересня 2012 року позивач не мав права здійснювати зазначені нарахування.

Тому, правові підстави для стягнення з відповідача платежів на погашення кредитної заборгованості, нарахованих з 17 вересня 2012 року по 13 травня 2018 року включно, відсутні.

З урахуванням наведеного у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача платежів на погашення кредитної заборгованості, нарахованих за період з 16.09.2009 року по 16.09.2012 року включно, слід відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності, а у задоволенні позову про стягнення заборгованості з 17.09.2012 року по 13 травня 2018 року включно саме за безпідставністю .

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача, згідно до ст. 141 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, 4, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складене 18 січня 2021 року.

Суддя: