Рішення № 94361905, 25.01.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 Справа № 917/1760/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310,

до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», 39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141,

про стягнення 74 227,21 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» про стягнення 74 227,21 грн., з яких 49 446,52 грн. – заборгованість за договором поставки № 181014/1807472 від 04.12.2018 р., 21 374,14 грн. – пеня, 3 406,55 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки № 181014/1807472 від 04.12.2018 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві № 40-21/240 від 30.11.2020 р., вх. № 13515 від 04.12.2020 р., заперечує проти заявленого позивачем розміру пені за неналежне виконання умов договору № 181014/1807472 від 04.12.2018 р., посилаючись на вимушений простій у виробництві, відсутність збитків у позивача та скрутне матеріальне становище ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», що спричинене форс-мажорними обставинами (введенням карантину на всій території України), та у прохальній частині відзиву просить зменшити розмір заявленої позивачем пені на 100 %.

У відповіді на відзив № 2020.12.09/48-4016 (вх. № 13858 від 14.12.2020 р.) позивач стверджує, що відповідачем не обґрунтовано поважність причин порушення свого зобов`язання та не надано належних доказів на підтвердження складного фінансового стану ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

04.12.2018 року між Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» було укладено договір поставки № 181014/1807472.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (АТ «Нікопольський завод феросплавів») зобов`язувався поставити та передати у власність Покупцю (ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»), а Покупець – прийняти та оплатити феросплави, в подальшому товар, на умовах, у кількості та строки, зазначені у Специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3 договору № 181014/1807472 від 04.12.2018 р. при поставці товару автотранспортом датою поставки вважається дата передачі товару Покупцю (нанятому ним перевізнику) на складі вантажовідправника, вказана на накладній на відпуск товару.

Згідно з п. 3.2 договору Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє Покупця про дату поставки шляхом передачі електронним зв`язком наступних документів: рахунку Постачальника, копії залізничної квитанції та/або накладної на відпуск товару, сертифікату якості. Вартість відвантаженого товару визначається у національній валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством України.

У Специфікації № 6 до договору № 181014/1807472 від 04.12.2018 р. сторони обумовили поставку товару в кількості 70 базових тонн (+/- 5 % max) протягом грудня 2019 року – січня 2020 року.

Також пунктом 5 вказаної Специфікації визначено, що оплата товару здійснюється з урахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на дату зарахування коштів на рахунок Постачальника.

На виконання зазначених норм договору поставки № 181014/1807472 від 04.12.2018 р. позивач передав у власність відповідача товар на суму 1 388 292,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № 000663 від 16.01.2020 р., № 000667 від 22.01.2020 р., № 000670 від 28.01.2020 р., № 000669 від 28.01.2020 р. та № 000671 від 30.01.2020 р., підписаними сторонами, а також рахунками на оплату та сертифікатами якості на товар.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 74 227,21 грн., з яких 49 446,52 грн. – заборгованість за договором поставки № 181014/1807472 від 04.12.2018 р., 21 374,14 грн. – пеня, 3 406,55 грн. – 3% річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 181014/1807472 від 04.12.2018 р., видаткові накладні № 000663 від 16.01.2020 р., № 000667 від 22.01.2020 р., № 000670 від 28.01.2020 р., № 000669 від 28.01.2020 р. та № 000671 від 30.01.2020 р., рахунки на оплату, сертифікати якості на товар, платіжні доручення № 43885 від 03.03.2020 р., № 43886 від 03.03.2020 р., № 43887 від 03.03.2020 р., № 43888 від 03.03.2020 р. та № 43889 від 03.03.2020 р. та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: накази про організацію роботи ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» в січні-листопаді 2020р.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 181014/1807472 від 04.12.2018 р. щодо здійснення поставки товару. Так, судом досліджено видаткові накладні № 000663 від 16.01.2020 р., № 000667 від 22.01.2020 р., № 000670 від 28.01.2020 р., № 000669 від 28.01.2020 р. та № 000671 від 30.01.2020 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 181014/1807472 від 04.12.2018 р.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, що ним не заперечується.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 49 446,52 грн. заборгованості за договором поставки товару № 181014/1807472 від 04.12.2018 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не заперечуються відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.4 укладеного сторонами договору визначено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар, вартість якого розрахована згідно з пунктом 5 Специфікацій до даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення оплати.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 21 374,14 грн. пені (а.с. 67), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані.

Як зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву № 40-21/240 від 30.11.2020 р., вх. № 13515 від 04.12.2020 р., просить суд зменшити розмір пені за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № 181014/1807472 від 04.12.2018 р. на 100 %.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вказаними нормами не передбачено можливості відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наведених підстав.

Крім того, зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При цьому суд дотримується позиції, що надмірне зменшення пені нівелює її значення як засобу забезпечення виконання зобов"язання.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 16.10.2019 р. у справі № 910/1828/19, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідачем надано до суду накази про організацію роботи ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» в січні-листопаді 2020 р.; з наказів про організацію роботи в Публічному акціонерному товаристві «Кременчуцький сталеливарний завод» в період здійснення позивачем поставок за договором № 181014/1807472 від 04.12.2018 р. та Специфікацією № 6 до нього, а також в період виникнення заборгованості відповідача за вказаним договором (січень-лютий 2020 року) вбачається, що запроваджені ними обмеження у виробництві обумовлені зменшенням обсягів виробництва та ситуацією, що склалась з відвантаженням споживачам продукції ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». В свою чергу, позивач також повідомляє про тяжкий фінансовий стан та про вимушені кроки по організації роботи підприємства (додає накази про оголошення вимушеного простою і т.д.). Таким чином, судом враховано, що обидві сторони потерпають від тяжкої ситуації у промисловій сфері, яка склалася у країні, тож врахуванню підлягають інтереси обох сторін. Зважаючи на усі обставини справи у сукупності, значну суму неустойки у порівнянні з основним боргом (21 374,14 грн. пені при 49 446,52 грн. основного боргу), суд вважає за необхідне і доцільне зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення, на 50 %.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок 3 % річних в розмірі 3 406,55 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 68).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» 49 446,52 грн. заборгованості за договором поставки № 181014/1807472 від 04.12.2018 р., 10 687,07 грн. пені, 3 406,55 грн. 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому зменшення судом розміру пені не впливає на правила розподілу судового збору.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) 49 446,52 грн. основного боргу, 10 687,07 грн. пені, 3 406,55 грн. – 3% річних; 2 102,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 25.01.2021 р.

Суддя О.С. Мацко